Під виглядом цифровізації дрібних рибалок витісняють із ринку

Нещодавно відбулася  робоча зустріч представників рибного господарства та в.о. міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького після численних звернень і скарг на зміни до постанови № 1347 про так звану еРибу.  

Рибалки обурені, що буквально в розпал сезону змінами до цієї постанови суттєво змінено умови договору між державою та підприємцями. Адже згідно з договором, передбачено ведення паперових журналів і надання звіту про вилов риби щомісяця.

Щоб заповнити журнали вилучення й отримання біоресурсів, потрібно кілька хвилин на один човен. А на всі звіти в так званому еЖурналі, котрий зобов’язали вести рибалок щодня, ‒ 40-80 хвилин на один човен. Тим паче, що постанова не передбачає застосунок для мобільних телефонів ‒ лише версію для комп’ютера, що значно ускладнює процеси обліку видобутих біоресурсів.

Зміни до постанови № 1347 обмежують й зарегульовують бізнес, вимагають додаткових інвестицій у офісну інфраструктуру, додаткових робочих місць, що для власників невеликих лотів, а таких ‒ 90%, ‒ непідйомні затрати. А за воєнного стану й відсутності нормального зв’язку й електроенергії створює всі умови для того, щоб рибалки не змогли виконати умови постанови, за що їх можуть легко позбавити права на видобування біоресурсів.

Безумовно, цифровізація державних послуг ‒ це добре. Але лише коли це спрощує виробничі процеси й комунікацію між державою й бізнесом.

До слова, програмний продукт, який піарять чиновники, не має сертифікату щодо проходження процедури комплексного захисту системи інформації. Також відомо, що  інформаційної систему еРиба розробляла громадська організація «Офіс ефективного регулювання» (BRDO). Чому саме вона, чому не було прозорих конкурсів на розроблення технічного завдання, створення продукту в межах чинного законодавства, введення в тестову експлуатацію, проходження комплексного захисту систем інформації? На ці питання не має відповідей навіть Тарас Висоцький.

Ба більше, за розроблення змін до постанови № 1347 не залучали представників жодної з організацій і об’єднань рибалок. Фактично їх поставили перед фактом і змушують різними способами користуватися відверто невдалою реалізацією державної послуги. Саме тому в.о. міністра пішов на діалог із представниками галузі та представив підготовлені правки до вже чинної постанови ‒ таким чином легалізуючи цей процес, аби потім сказати, що Кабмін дав можливість рибалкам внести правки.

Та ці зміни рибалкам взагалі не потрібні, так само як експеримент з еРибою, котрий цифрами вже довів, що не працює. Кількість промисловиків скоротилася вдвічі, як порівняти з минулими роками, вилови риби також, собівартість видобутку біоресурсів зросла, доходи до місцевих бюджетів від аукціонів на промисловий вилов цього року впали на 25%, бо вже немає шалених підприємців, які торік до крові боролися за лоти на різних водоймах і значно підвищували ціну на ресурс. 

Якщо така ситуація зберігатиметься й надалі, то зрештою в Україні залишиться кілька великих операторів, котрі матимуть можливість викуповувати величезні лоти та займатися виловом. Все йде до витіснення з ринку дрібних рибалок, котрі з діда прадіда традиційно займалися цим промислом. Зважаючи на те, що більшість із них не має іншого заробітку, це негативно позначиться на розвитку місцевих громад, створить купу негативу для уряду, й люди змушені будуть домовлятися з тими, хто прикриває тіньовий вилов, і працювати на рабських умовах.

Нині є тільки один вихід із патової ситуації, що склалася: всім стейкхолдерам почати діалог про справжні реформи в галузі, а не те окозамилювання, що триває вже три десятки років. Необхідні зміни, людям у галузі потрібно відчути себе власниками й вільними. Всі основні рішення та пропозиції вже відомі, вони давно на столі та порядку денному, але чомусь держава саботує будь-яку ініціативу від тих, хто працює на цій ниві і чиї руки завжди пахнуть рибою.