Переробка часнику може стати пасткою для фермера
Попри деякий економічний спад, пов’язаний з пандемією Covid 19, ринок споживання продуктів переробки часнику залишається доволі потужним як в Україні, так і в інших країнах. Для виробника цей сегмент цікавий, адже переробка передбачає додану вартість продукту. Сьогодні ми бачимо багато охочих займатися переробкою, проте слід розуміти та об’єктивно оцінювати пов’язані з цим ризики.
Виробництво будь-якого виду часникової продукції –– хай то буде сушений мелений часник, часникова паста, екстракт часнику, капсульований часник чи фармакологічна сировина, –– передбачає застосування відповідних технологій і обладнання. Часто наші фермери, вважаючи, що разом з вирощуванням часнику їм треба займатися і його переробкою, зазнають невдачі, бо розпилюють свої сили і фінансові та людські ресурси. Я думаю, варто спочатку навчитися вирощувати якісний товарний часник, а переробне виробництво якщо й освоювати, то поетапно.
Більшість видів переробки спирається на очищений зубок часнику, який може бути як окремим товаром, так і основною проміжною сировиною для подальших виробів. До його якості вимоги навіть вищі, ніж до звичайного товарного часнику, бо після очищення виявляються приховані пошкодження, які не помітиш на полиці в супермаркеті. Про це теж треба пам’ятати.
Щоб мати стабільний ринок збуту, треба працювати у правовому полі, мати всі необхідні документи. Постачальник має бути надійним, працювати 365 днів на рік. Тому для малих господарств, які не в змозі забезпечити цілорічне виробництво, переробка може стати своєрідною пасткою. З огляду на це, я б рекомендував малим виробникам об’єднуватися навколо одного торгового бренду, який уже знають на ринку, який має потужні канали збуту, і під цим брендом реалізувати свою продукцію, дотримуючись необхідних вимог.
Проблема розпорошення ресурсів існує і для великих господарств. Тому, можливо, комусь краще зосередитися на вирощуванні і реалізації товарного часнику, а часник, який іде для переробки, –– продавати на переробні підприємства, не намагатися з нього зробити кінцевий продукт.
Займатися переробкою часнику десь у сараї чи гаражі не вийде – якщо ми говоримо про переробку як бізнес. Доведеться впроваджувати систему харчової безпеки, яка сьогодні регулюється законодавством, її не оминути. Доведеться проходити реєстрацію своїх виробничих потужностей у Держспоживслужбі, виконувати санітарні вимоги.
До того ж зараз спостерігається тенденція, що закупівлі товарного часнику і часникової продукції споживачі проводять не на ринках, а в торговельних мережах та супермаркетах. Підприємства купують часник у сертифікованих перевірених виробників.
Зауважу: якщо фермер хоче зайнятися переробкою, він може пробувати це робити самостійно, відпрацьовуючи відповідні технології, але для цього знадобиться певний час. Наведу приклад нашої компанії: самотужки освоюючи технології переробки, ми витратили багато часу і коштів, припускалися багатьох помилок. Зараз ми пропонуємо франшизу з переробки часнику. Це коли фермер отримує від нас готову технологію, готові документи, потрібні переробнику.
Багато хто прагне працювати на експорт, але хочу застерегти, що вимоги до експорту в рази вищі, ніж вимоги внутрішнього ринку. Хоча і вимоги ринку в Україні за останні 7–8 років за своїми критеріями теж підвищилися і підвищуються постійно. Отже, варто навчитися працювати на внутрішньому ринку, а потім уже рухатися на закордонні.