Новий вид конкуренції

Аби вижити в умовах непередбачуваного ринку, агрокомпанії потребують співпраці з іншими. І не лише для досягнення глобальних, соціально значущих цілей, а й для власного прогресу. Особливо гостро така потреба постає під час кризових ситуацій. А коли проблема набуває глобального масштабу, об’єднання зусиль стає життєво необхідним. Щодо партнерства державних і громадських організацій, то тут усе зрозуміло. Та щодо співпраці, нехай там як, історія знає чимало таких прикладів. 2009-го у США виявили сальмонелу в продуктах арахісового масла (одного виробника). А цей продукт, як відомо, є одним із основних у багатьох дієтах, зокрема в американському шкільному харчуванні. Винуватець скандалу не надавав жодних пояснень щодо ситуації та замовчував факти. Врешті постраждали всі виробники арахісового масла і харчова промисловість загалом. За даними агенції Nielsen, як повідомляла The New York Times, недовіра споживачів спричинила падіння продажів продукту на 24%(!) проти минулого року. А заяви Управління із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів та президента США тільки підсилили паніку серед споживачів. Продажі стрімко знижувалися. Мовчання того виробника, продукти якого спричинили паніку, змусило інших заговорити й активно діяти. Компанії почали обмінюватися наявними даними та вибудовувати спільну стратегію комунікації — розробили спільний сайт в інтернеті, започаткували спільні форуми, видавали спільні звіти, а інтерв’ю керівників цих компаній були націлені в єдине русло — дати пояснення щодо конкретних інфікованих продуктів, гарантувати безпечність продукції всіх інших виробників (а не зосереджуватися виключно на собі) й відновити галузь. На це пішло три місяці. Виробники добре спрацювали, надавши чітке пояснення щодо інфекції, провели аналізи власних продуктів і відновили обсяги продажів, продовживши надалі конкурентну боротьбу в нормальних умовах.

Інша історія – про фермерів Великої Британії. 2015 року медіа тільки й говорили про падіння цін на харчові продукти. І хоча теоретично сільгоспвиробники мали б почуватися безпорадними перед невблаганними економічними негараздами, на практиці все було зовсім навпаки. Використовуючи комунікаційні та маркетингові інструменти, фермери об’єднали зусилля й продемонстрували споживачам, чому ціна на їхні продукти справедлива, крім того, заохотили покупців підтримувати місцевого виробника. Була запущена гучна кампанія в мережі Twitter (#farm24), яка спонукала всіх фермерів завантажувати фотографії і відео з буденного життя ферм на Twitter-аккаунт кампанії, а споживачів — приєднуватися до перегляду. Врешті це дало споживачам уявлення про роботу британського сільського господарства та привернуло до нього інтерес. Як повідомлялося у британській газеті The Telegraph, об’єднавши зусилля, фермери досягли позитивної взаємодії зі споживачами і відновили споживання місцевої продукції. До того ж кампанія стала такою популярною, що триває з року в рік.

Які уроки можна винести з наведених вище прикладів? Визнайте необхідність співпраці в кожній конкретній ситуації. Визначте спільні цілі та зрозумійте «силу багатьох». Заздалегідь вибудовуйте взаємоповагу. І саме тоді, не дай Боже за загальної кризи, лише об’єднавши зусилля, можна буде відтворити сприятливі умови та ефективно працювати в умовах конкуренції, яка, як відомо, і є двигуном прогресу.