No-till: сезон без міндобрив
На no-till я перейшов у 2011 році. Це було непросто, адже до того часу господарство було досить успішним, і не хотілося втратити напрацьовані економічні показники. Я дуже ретельно вивчав технологію, кілька разів відвідав Аргентину й Бразилію, щоб там ознайомитися з досвідом застосування no-till. І щоб розуміти різницю між двома технологіями, ми заклали три ділянки контролю, де лишили оранку. На сьогодні, після 12 років роботи на no-till я можу сказати, що в посушливий рік урожайність практично всіх культур, посіяних за цією технологією, вища, як порівняти з «класикою». Зокрема, урожайність сої вища в середньому на 5 ц/га, кукурудзи – на 10-20 ц/га.
Щодо озимої пшениці, тут також тенденція на користь no-till, але для неї важливі погодні умови восени під час сівби і кількість вологи навесні. Якщо в ґрунті є волога, першою завжди сходить пшениця, посіяна по оранці, бо за нульової технології температура ґрунту на глибині загортання насіння на 3-5°С, а буває й на 10°С нижча, ніж за оранки. Тому будь-яка культура, посіяна по «нулю», затримується в розвитку на 10-14 днів, як порівняти з «класикою».
Велика перевага no-till, а в нинішніх умовах може й головна, – економія практично на всьому. Наразі ми обробляємо трохи більше 3 тис. га. Застосовуючи оранку, використовували б приблизно 20 л/га дизпалива. Тобто 60 тис. літрів за ціною 40 грн/л коштували б нам 2,4 млн грн, плюс ще десь 0,5 млн грн на оплату праці, а ще – амортизація. Крім того, ми економимо на робочій силі, а також на кількості сільськогосподарських операцій і техніки.
А торік мали досвід вирощування всіх культур без міндобрив. Зазвичай працюємо переважно з рідкими добривами. Наприклад, до війни ми використовували в середньому 800-1000 тонн КАС щороку. Торік 100 кг КАС коштувало 3,5-3,7 тис. грн – такі мали б бути потенційні витрати на 1 га, а якщо врахувати витрати на їх унесення, то навіть і більше. Така норма внесення КАС за наших умов дає прибавку врожайності, зокрема, пшениці на рівні близько 5 ц/га. Вартість пшениці в той час була 5-6 тис. грн за тонну.
Схожа ситуація була і з іншими культурами, тож ми порахували, що витратити близько 30 млн грн на добрива недоцільно і ризикнули відпрацювати сезон повністю без них. В результаті отримали 8 т/га кукурудзи (на деяких полях було й до 10 т/га), сої – 3 т/га (подекуди було 3,2 т/га), соняшнику – 3 т/га, озимої пшениці – 4,2 т/га. При цьому показники урожайності на контрольних ділянках були помітно нижчі. Тож якщо за сприятливих умов оранка ще може позмагатися з no-till, то, наприклад, за дефіциту вологи або ж коштів перевага нульової технології очевидна.
Цього року сою і кукурудзу ми знову посіяли без добрив, а озиму пшеницю підживили КАС у нормі 150 кг/га та внесли 100 кг/га сульфату амонію. І збираємо її нині з урожайністю 5-6 т/га, залежно від поля. Якби внесли міндобрива ще й восени, думаю, цей показник був би більшим.
А завдяки зниженню ціни на добрива, під урожай 2024 року ми вже закупили їх достатньо для озимих культур та цукрових бярків, адже землі потрібно повертати те, що ми в неї позичили.