Насіннєве картоплярство: менше попиту, менша й пропозиція

В Україні, у тому числі й на Сумщині, раніше існувала розвинена система насінництва картоплі, яка, на жаль, розпалася. Традиційними зонами насінництва картоплі в Сумській області були північні райони: Кролевецький, Ямпільський, Серединобудський, де умови для вирощування другого хліба більш сприятливі. Звідти садивний матеріал постачався в південні та східні регіони України. Звісно, його закуповували й місцеві господарства.

Наразі щорічне виробництво в регіоні базового насіння сортів картоплі власної селекції забезпечується Сумським СНАУ, сертифікованого насіння –– Інститутом сільського господарства Північного Сходу НААНУ. Ще два роки тому насінництвом картоплі у великих масштабах займалося фермерське господарство НВГ «Еліт-картопля», проте зараз господарство від цього відмовилося.

Чому насіннєве картоплярство на Сумщині скоротилося? Тому що немає збалансованості цін на картоплю, її стали вирощувати менше. В окремі роки картопля коштувала 2–3 гривні за кілограм, і виробник не знав, куди її подіти. Тим більше проблема, коли отримуєш високий урожай, а його нема як зберегти. Якщо раніше держава якусь кількість закуповувала, постачання були в південні області, то тепер цього немає. Як наслідок –– у виробників великі втрати. Я знаю фермерів у Сумському районі, які в окремі роки навіть не викопували вирощену ними картоплю. Бо підрахували, що це невигідно: щоб викопати картоплю, людям треба заплатити за день по 250–300 гривень кожному. А ще пальне, амортизація техніки… При цьому ціна продукції була на рівні 2 гривень за кілограм. Багато хто відмовився від вирощування картоплі через такі цінові спади.

А коли немає попиту з боку господарств на насіння, то відповідно скорочується й пропозиція.

Окрема тема –– сортооновлення. Через відсутність достатнього сортооновлення, а тим більше –– сортозаміни, спостерігається виродження картоплі. Насамперед це стосується сортів зарубіжної селекції, які виведені в умовах більш вологого клімату. Адже у нас, скажімо, не настільки вологі кліматичні умови, як у тій же Голландії чи Німеччині, звідки привозять посадковий матеріал. І якщо в деяких фермерських господарствах вже освоїли крапельний полив, то лише мізерна частка індивідуальних селянських господарств, де вирощується понад 90% усієї української картоплі, може це собі дозволити.

Вважається, що для гідного врожаю картоплі в кліматичній зоні, де розташована Сумська область, за період вегетації (з квітня по серпень) має випасти близько 350 мм атмосферних опадів. Водночас в умовах 2019 року їх рівень становив лише 168 мм. І це навіть з урахуванням серпня, коли бульбоутворення практично припинилося. Тобто в цілому забезпеченість вологою посівів цієї культури торік становила лише 42–43% від норми. При цьому температура повітря була високою, чого картопля –– культура помірних температур –– теж не любить. Як наслідок, урожай її різко знизився, а ціни зросли.