Наші урядовці крутять аграрною політикою, як циган сонцем — по кілька разів на місяць змінюють точку зору, роблять протилежні за змістом заяви, майже одночасно відновлюють і відкладають повернення ПДВ для експортерів зерна.
Українці завжди славилися тим, що можуть швидко пристосуватися до будь-яких змін у веденні бізнесу, але ті «подарунки», які влада приготувала наприкінці року аграріям, збентежили навіть найспритніших.
Протягом листопада міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк зробив дві протилежні за змістом заяви, де в одній наголошував на вигодах аграрного сектора від підписання Угоди про вільну економічну зону з ЄС, зокрема на збільшенні інвестицій і нарощення експорту українських товарів. В іншій, яка була зроблена після розпорядження Кабміну про призупинення процесу підготовки підписання Угоди про асоціацію, заявив про неможливість виконання деяких умов, на яких наполягав ЄС, зокрема дворового забою худоби. Крім того, він зазначив, що у ЄС діють дотації для аграрної галузі й необхідно, щоб українські виробники теж отримали компенсацію за втрату своїх ринків збуту, зокрема до країн, які входять у Митний союз.
На засіданні круглого столу 10 грудня Президент Віктор Янукович, який раніше наголошував на вигодах для агросектора в разі вступу в Зону вільної торгівлі з ЄС, прокоментував відмову підписання Угоди потребою захистити інтереси селян. Із такою аргументацією категорично не погодилися профільні аграрні асоціації, опублікувавши відкрите звернення до Президента, де наголосили, що Зона вільної торгівлі з ЄС суттєво розширила б їхні можливості.
Тональність заяв профільного міністра змінювалася, залежно від позиції Уряду та Президента, однак він ніколи не казав про те, що аграрна галузь — слабка та не витримає конкуренції із сільським господарством країн ЄС. Навпаки, усі члени української переговорної команди з євроінтеграції наголошували на тому, що з усіх секторів української економіки найбільшою мірою від євроінтеграційного процесу виграє аграрний сектор.
Справді, підписання Угоди про вільну економічну зону з ЄС найбільше стосувалася б аграрної галузі. Саме тут мали відбутися масштабні реформи. Україна брала на себе зобов’язання максимально наблизитися до стандартів ЄС. У свою чергу, країни ЄС зобов’язувалися частково скасувати тарифні обмеження на експорт української сільгосппродукції — 85% українських товарів повинні були ввозитися до ЄС без мит, а на решту 15% ввели б нульові тарифні квоти.
За останні три роки поставки української сільгосппродукції в Євросоюз зросли майже втричі. У 2012 році Україна експортувала в ЄС утричі більше зерна, ніж у попередні роки — близько 7,8 млн тонн. На сьогодні частка аграрної продукції в загальному експорті до Європейського Союзу перевищує 20% і досить динамічно зростає. Українські виробники зернових й олії вже адаптувалися до ринку ЄС і регулярно здійснюють поставки продукції, цього року на ринок ЄС вийшли виробники м’яса птиці.
Останні дні року знову обернулися несподіванкою для учасників ринку. Спочатку депутати під час ухвалення проекту держбюджету скасували нульову ставку ПДВ для експортерів зернових і технічних культур, тобто дали зелене світло відновленню практики відшкодування експортного ПДВ. Свою підтримку цьому рішенню висловили профільні асоціації, зернотрейдери й агрохолдинги. Однак не пройшло й кількох днів, як Микола Азаров пообіцяв продовжити нульову ставку ПДВ для зернотрейдерів до 2016 року, бо, за обчисленнями Міністерства фінансів, повернення до практики відшкодування ПДВ обійдеться держбюджету додаткової «дірою» у 18 млрд грн наступного року. Щоправда, закон про державний бюджет так і залишився неприйнятим, але здатність наших урядовців стрімко змінювати свою позицію не додає впевненості в майбутньому.