Насаджувати нові сади попри виклики
Наше господарство розташоване на Вінниччині. Сьогодні ми вирощуємо 60 га яблуні та 10 га груші. Основні виклики, з якими зіштовхується наше господарство, як і чимало інших регіонів країни, вже другий рік поспіль залишаються незмінними – це весняні приморозки та гостра нестача працівників. Додатковим ускладненням є й те, що наші садові ділянки розташовані значно нижче, ніж у сусідів-фермерів, а це означає вищі ризики та більші втрати під час критичних погодних періодів.
З морозами ми боролися різними способами. Зокрема, застосовували хімічні методи, які я вважаю доволі ефективними, а також підігрів повітря – український аналог італійських свічок, але на мастильно-паливних матеріалах. Останній варіант, безумовно, не є екологічно дружнім, тому в наступні сезони, якщо загроза приморозків повториться, від такого способу захисту плануємо відходити.
Попри використання кількох методів одночасно, зберегти врожай було надзвичайно складно. Приморозки накочувалися хвилями, і протягом п’яти діб ми практично не спали, постійно контролюючи ситуацію в садах. Усі ці заходи разом із витратами на оплату праці виявилися дуже дорогими, і одну ніч, як кажуть, ми все ж «проморгали». Проте підсумковий результат, дякуючи Богу та фахівцям, які працюють у господарстві, вийшов не гіршим за середній по країні – близько 70 т/га. З огляду на обставини, ми загалом задоволені тим, як вдалося пройти цей надзвичайно складний сезон.
Усі ці виклики не змусять нас відмовитися від садівництва і тим більше – від планів насаджувати нові сади. Саме про це йшлося під час дискусійної панелі на Форумі «Інтенсивне садівництво: зерняткові / кісточкові», що відбувся у Львові. Хочу ще раз підкреслити: досвід нашого господарства не зовсім типовий. Окрім погодних ризиків, ми працюємо неподалік Вінниці, де знайти вільні площі для розширення – непросте завдання. Тому для закладання нових садів ми використовуємо шлях реставрації та реплантації існуючих ділянок.
Наша стратегічна мета – поступово перейти до моделі, про яку на форумі говорив Володимир Гуржій, керівник компанії USPA Fruit: коли половина площ саду й відповідно половина врожаю працює виключно на експорт. Сьогодні світовим ринкам бракує саме якісного українського яблука, і ми бачимо в цьому реальну можливість для розвитку.
Водночас не можна недооцінювати й внутрішній ринок. Про це говорили й інші учасники форуму, і наш власний досвід це підтверджує. Ми успішно реалізуємо яблуко в торговельних мережах, з якими співпрацюємо, і бачимо, як змінюється підхід самих українських ритейлерів до приймання продукції. Це позитивна тенденція, адже на полиці супермаркетів потрапляє дедалі більше якісного яблука. А наше головне завдання – виробляти цю якість, утримувати її та системно підсилювати, насаджуючи нові сади навіть у непростих умовах.