Мінімізуємо ризики для озимих

Тепла осінь дає озимим культурам хороший старт, та разом з тим значно підвищує агрономічні ризики у зимово-весняний період. Це вимагає від нас більш уважного моніторингу стану посівів та додаткових заходів захисту. Наразі озимі зернові у ТОВ «Лиман», що обробляє землі в Роздільнянському районі на Одещині, перебувають у чудовому стані. Маємо здорові розкущені сходи і добре вегетуючі рослини. В цілому ми посіяли понад 500 га пшениці і більше 450 га ячменю. Щодо пшениці, тут у нас домінують сорти одеської селекції – Перспектива Одеська, Житниця Одеська, Спадщина Одеська і Перемога Одеська. Тверда пшениця представлена одеським сортом Алмазний, а по ячменю – стабільний вибір на користь сорту Ханнелоре.

Цього року нам вдалося посіяти всі озимі зернові в оптимальні терміни – з 15 по 25 вересня. Усі культури у нас в господарстві посіяно за технологією verti-till. Сівбу виконували сівалками Great Plains і Gaspardo, які працювали з тракторами John Deere і Massey Ferguson. Пшеницю і ячмінь довелося сіяти в суху землю, сподіваючись на осінні опади. Звісно, це було ризиковано, але ми мали надію, що в жовтні все ж таки підуть рясні дощі. І вже 30 вересня у зоні розташування нашого господарства випали перші з травня опади. Випало 24 мм, що дало змогу отримати дружні сходи, тож нині на всіх полях посіви перебувають у фазі кущення, що оптимально для входження в зиму.

Особливу увагу в цей період ми приділяємо живленню озимих, адже це визначає майбутній рівень урожайності та показники якості зерна. Нещодавно у господарстві «Лиман» підживили озимі пшеницю та ячмінь, аби забезпечити рослинам належний розвиток у період відновлення вегетації.

Важлива роль у нашій системі підживлення належить сірці, яка разом з азотом бере участь у білковому синтезі, тому господарство вносить сульфат амонію в нормі 100 кг/га. Розкидання здійснюється розкидачами мінеральних добрив. Сульфат амонію відзначається високою розчинністю і швидко проникає в ґрунт, забезпечуючи оперативне живлення рослин. Важливо й те, що азот у цьому добриві перебуває в амонійній формі – пшениця витрачає менше енергії на його засвоєння, тому рослини швидше отримують необхідні елементи. Сірка ж не лише покращує засвоєння азоту та знижує непродуктивні втрати, а й бере участь у формуванні білків, впливаючи на якість зерна та підвищуючи вміст клейковини. Завдяки такому живленню сульфат амонію стає ефективною підгодівлею, що стимулює розвиток рослин і сприяє накопиченню цукрів, необхідних для вдалої перезимівлі.

У разі достатнього забезпечення сіркою рослини озимої пшениці та ячменю стають стійкішими до шкідників, краще витримують мороз та посуху, а також ефективніше фіксують атмосферний азот. Взаємозв’язок між цими елементами дуже тісний: азот в амонійній формі легко засвоюється та має пролонговану дію, а сірка підсилює його ефективність, покращуючи якість зерна і підвищуючи стійкість культури до стресів. Дефіцит навіть 1 кг сірки може призвести до недоотримання рослиною до 10 кг азоту, тому при розробці системи живлення цей чинник завжди враховуємо.

Застосування сірки під зернові позитивно впливає на продуктивну кущистість і рівень білка в зерні. Сірка є критично важливим елементом для всіх форм життя, адже входить до складу амінокислот метіоніну, цистину та цистеїну – базових компонентів майже всіх білків. Тому без повноцінного забезпечення сіркою неможливо сформувати якісні білкові сполуки, що є основою розвитку рослин та запорукою високого врожаю. Крім того, сульфат амонію чудово підходить для системи вертикального обробітку ґрунту: він компенсує дефіцит сірки, що виникає через знижену мінералізацію органічних речовин, та прискорює розкладання пожнивних решток.

У безвідвальній системі землеробства щороку мінералізуватиметься дедалі менше органічної речовини, оскільки поверхневі рештки накопичуються, а вміст гумусу поступово зростає завдяки мінімальному механічному впливу на ґрунт. Проте одночасно уповільнюється процес мінералізації сірки, що може спричиняти її нестачу. Саме тому застосування сульфату амонію стає ефективним інструментом для заповнення цього дефіциту, підтримуючи оптимальний баланс елементів живлення та забезпечуючи стабільний розвиток озимих культур.

Щодо озимого ріпаку, то ми у листопаді здійснили внесення протизлакового гербіциду. Це важливий агроприйом, адже осіннє забур’янення ріпаку могло  спричинити надмірний ріст культури і витягування рослин, що призвело б до винесення точки росту над поверхнею ґрунту та слабшого розвитку кореневої системи. Перед цим, щоб не допустити дуплистості кореневої шийки і кореня ріпаку, внесли до входу в зиму бормісткі добрива. Це дасть можливість сформувати хороший корінь.