Майбутнє за безпілотними технологіями
Мої власні дослідження демонструють, що після оранки на наших ґрунтах завжди є ущільнення. Відтак, хоча б раз на 4 роки потрібно проводити глибоке розпушування, бо ущільнення заважають отримувати хороший врожай. Особливо це важливо в умовах зменшення рентабельності вирощування культур. Через стрімке подорожчання паливно-мастильних матеріалів і азотно-фосфорних добрив, я поки що не розумію, як ефективно працювати за тією технологією, що була раніше. Але точно зрозуміло, що потрібно зменшувати затратну частину виробництва.
Цієї весни кількість операцій з обробітку не скорочували, бо перестрахувалися й пальне придбали десь у січні. Також мали перехідні запаси, тому в нас дефіциту пального не було, навіть частина його залишилася до збирання й поки що пальне за новими цінами не закупляли.
Весною сіяли з добривами, як зазвичай, все було придбано завчасно. Далі думаємо над оптимізацією живлення. На наступний сезон добрива ще не закупляли. Думаю зберемо врожай і тоді будемо краще розуміти, як далі працювати. Найкраще, що може бути в системі живлення зараз – це органічні добрива, тоді можна повністю відмовитися від мінеральних. Але, на жаль, невеликим господарствам не вистачає оборотних коштів для роботи за напрямком тваринництва й банки не охоче видають кредити.
Минулого року ми вносили КАС (420 л/га) під ранньовесняну культивацію перед сівбою кукурудзи й тоді карбамід під час сівби вже не використовували. У гранульованій формі вносили 150 кг/га діамофоски під оранку.
Я також досліджував використання різних форм азотних добрив у вирощуванні кукурудзи, й КАС показав найкращі результати, порівняно з аміачною водою й карбамідом. Разом з тим виконували підживлення мікродобривами в різні фази. Та цього року не було змоги придбати КАС, як тільки з’явиться можливість – знову будемо його застосовувати.
Цього року більш, ніж на 10% зменшили норму висіву кукурудзи – з 79 до 70 тис. нас./га Врожай ще не зібрали, але візуально бачимо, що кукурудза має кращий потенціал врожайності й підрахована біологічну врожайність становить 11 т/га. Раніше, за більш посушливих умов, отримували щонайбільше 9 т/га. Але цього року мали аномальну кількість опадів, тому не можна цілком об’єктивно оцінити результат. Наступного року знову будемо сіяти 70 тис. нас./га й тоді вже зробимо точні висновки.
У системі захисту прагнемо працювати з меншими нормами виливу – приблизно 100 л/га. З досвіду колег я побачив, що це дуже ефективно й надає багато переваг: скорочення часу на виконання операції, зменшення витрат ресурсів… Була думка взяти новий причіпний обприскувач, але з розвитком безпілотних технологій, вирішили придбати нові форсунки на наш обприскувач для зменшення норми виливу, попрацювати ними 2-3 роки й згодом придбати дрон. Він зможе повністю задовольнити наші потреби щодо захисту культур. Та сьогодні ціна на дрони досить висока, тому хочемо зачекати, поки стабілізується ситуація на ринках. Обприскування дронами не замовляли, бо стараємося завжди розраховувати на власні сили. До своїх агрегатів і роботи з ними ставишся більш відповідально, а коли замовляєш послуги, то завжди є якісь нюанси щодо якості виконання.
Взагалі я вважаю, що дрон на 100% може замінити традиційний обприскувач. Я не бачу надалі майбутнього у причіпних і самохідних обприскувачів. Головний лімітуючий фактор дрона – це ємність його акумулятора. Із розвитком енергоощадних технологій дрон зможе довше залишатись у повітрі й обробляти більше площі. Я думаю, що за цим майбутнє. Великою його перевагою є відсутність технологічних колій, відповідно, немає витоптування культур і врожай маємо вищий. Для нас це дуже важливо, особливо, коли мінлива погода підкидає сюрпризи й впливає на рівень врожайності.
Це літо було аномальним за кількістю дощів. Десь із 8-го липня й до 8-го серпня випало більше 200 мм опадів. Це відтермінувало збиральні роботи й знизило врожайність. Крім того, для нормальної вегетації й досягнення планової врожайної не вистачило ефективних температур. Так, соняшнику ми зібрали 2,5 т/га (тоді як минулого року мали 3,4 т/га), а кукурудзу ще не встигли. Взагалі цього спостерігається тенденція щодо зимування кукурудзи в полі, бо за такої вологості (26-27%), мабуть, немає сенсу й економічної доцільності її зараз збирати. До того ж з тим ціна на продукцію низька, а затрати з доробки зерна досить високі.
Наступного року будемо коригувати структуру посівних площ, але як саме, ще не вирішили. Можливо суттєво збільшимо посіви сої. У цьому бачимо дві переваги: перше – наявність свого насіння, друге – логістичні затрати, що втричі менші, ніж із кукурудзою. Крім того, є переробка сої на внутрішньому ринку є. Але багато господарств вводять сою, і якщо ринку буде перенасичений, то навряд чи вона матиме нормальну ціну. Думаю, що остаточне рішення приймемо після Нового року, зважаючи на стан справ на фронтах і ситуацію з логістикою та портами.
Зазвичай кукурудза займала найбільше посівної площі. Сіяли її з двома різними групами стиглості – ранньою та пізньою. Планували ще збудувати сушарку, але через війну не встигли. Поки що лише взяли в оренду склад. Наразі немає чіткого плану, як будемо діяти далі. Психологічно відмовлятися від кукурудзи дуже важко. Це та культура, що завжди давала найбільший прибуток. Крім того, згідно моїх дослідів, вона може бути монокультурою, бо не наносить таку шкоду ґрунтам як, наприклад, соняшник по соняшнику чи соя по сої. Для нас кукурудза – це культура №1.
Озимих ми не вирощуємо й поки не плануємо. Сьогодні ціна на пшеницю нижче її собівартості, тому ми більше налаштовані на роботу з ярими культурами, що є в нашій сівозміні, бо маємо відповідну техніку та обладнання.