Імплементаційний регламент є дещо кращим варіантом, ніж повернення до базових умов ПВЗВТ

22 травня Європейська Комісія ухвалила перелік перехідних заходів щодо українського експорту в ЄС. Вони набувають чинності з 6 червня – після завершення терміну дії автономних торгівельних заходів (АТЗ), які з 2022 року забезпечували безмитний доступ українських товарів на європейський ринок.

Імплементаційний регламент діятиме до 31 грудня 2025 року й фактично є компромісним варіантом, який передбачає повернення близько 30 квот, запроваджених для деяких видів агропродукції під час АТЗ. Проте обмеження становитимуть 7/12 від звичайних річних обсягів, які були доступні для українських компаній в 2021 році.

Хоч перехідні заходи і обмежують експортні можливості українських агровиробників, але імплементаційний регламент для нас є набагато кращим варіантом, ніж повернення до базових умов ПВЗВТ — поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі (DCFTA), яка була встановлена Угодою про асоціацію, підписаною у 2014 році.

Продукція, яка станом на 5 червня буде розмитнена на території ЄС, потрапить на територію країн Євросоюзу без жодних обмежень, за виключенням семи категорій товарів, визнаних європейцями чутливими для європейського ринку. Фактично дія 30-и квот починається з 6 червня. Проте на прикладі меду можемо побачити, що запровадження перехідних положень не є найгіршим варіантом розвитку подій.

Так, у 2024 році за дії АТЗ допустимий річний обсяг безмитного експорту меду до ЄС становив 44 тис. тонн; з 1 січня до 5 червня ми можемо безмитно завезти 18,5 тис. тонн. Якщо б не були запроваджені перехідні заходи, після припинення дії АТМ повернулось би квотування, передбачене ПВЗВТ, згідно з яким річний експорт меду не може перевищувати 6 тис. тонн. Проте принцип 7/12 дозволить до кінця року поставити на ринок ЄС ще 3,5 тис. тонн меду без мит. Тож у 2025-му ми зможемо безмитно ввезти усього 22 тис. тонн продукту бджільництва, що значно більше розміру базової квоти ПВЗВТ 2021 року.

Щоправда, дія перехідних положень може доволі боляче вдарити по переробниках, зокрема борошномелах. Квота по пшениці становить 1 млн тонн на рік.  Але пшенична квота, так само як кукурудзяна, розповсюджується водночас на зерно та продукти переробки. А квотування працює за принципом «перший прийшов – перший отримав». Й зерно швидше доїжджає до кордонів, ніж борошно чи крупа. Відповідно сира пшениця й вичерпує квоту. Тож після 6 червня борошномелам буде значно складніше. Адже на відміну від зернових, продукти переробки транспортуються за кордон не насипом, а в упаковці, що наразі є проблематичним, адже наразі кількість контейнеровозів в портах Одеси є недостатньою для вільного експорту до третіх країн. Якщо борошно залишиться без можливості експортуватись до ЄС, це буде великою проблемою для виробників.

Сім профільних українських аграрних асоціацій раніше звертались до уряду з проханням розмежування квот на сировину й продукти переробки. Адже готова продукція – це зовсім інша категорія товарів, які зазвичай експортуються у меншому обсязі, ніж сировина. Проте чи може це бути втіленим в новій версії торговельної угоди залежить від європейської сторони та самих переговорів. Згідно з правилами СОТ, Україна та ЄС можуть визначати прийнятні для обох сторін умови доступу до ринків у межах зони вільної торгівлі. Тож питання розмежування квот знаходиться у переговорній площині. На мою думку, для європейців не мало б бути проблемою відокремити готову продукцію від сировини й визначити для цих категорій товарів окремі умови доступу до європейського ринку.

Також під квотування знову повертається етанол, а також біоетанол, виробництво якого набуває активного розвитку в Україні. Понад 80% цієї продукції експортується до ЄС, а решта – до Швейцарії. Але тільки торік Україна вперше з підписання Угоди про асоціацію з ЄС вичерпала квоту, яка становить 100 тис. тонн на рік. Зараз за умов 7/12 українські виробники зможуть експортувати 58 тис. тонн до кінця 2025 року.

Ураховуючи перспективність цієї галузі й те, що у ЄС є запит на біоетанол, думаю, це питання також стане предметом переговорів у межаж перегляду ст.29 угоди України та Європейського Союзу про поглиблену і всеохопну зону вільної торгівлі (ПВЗВТ, DCFTA).

Так, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина повідомила, що вже до кінця липня 2025 року є чітка політична воля з боку європейських партнерів знайти збалансоване рішення щодо умов торгівлі між Україною та ЄС.

Такі терміни є цілком логічними, ураховуючи, що українська сторона, відштовхуючись від бачень бізнесу, вже має пропозицію.

Стаття 29 Угоди про асоціацію передбачає, що після п’яти років ПВЗВТ, за запитом однієї зі сторін, можуть відбутись переговори щодо перегляду умов торгівлі з метою прискорення та розширення торгівлі між сторонами. Основна задача цієї статті – поступова інтеграція України в європейський ринок. Тож можливість переглядати умови торгівлі кожні 5 років – це по суті щаблі, кожен з яких наближає нас до повного приєднання нашої економіки до Євросоюзу.

Тож вже за кілька тижнів сторони зустрінуться, щоб дійти згоди по ст. 29. І реальний компроміс досягнуть тільки тоді, коли обидві сторони підуть на поступки, які можуть бути дуже болючими. Відповідно українській стороні потрібно шукати ніші, де б ми посилили європейську економіку, щоб ринку ЄС це було дійсно цікаво та вигідно.

Після того, як Україна та Європейська комісія узгодять оновлені правила торгівлі, документ винесуть на розгляд Ради міністрів, де кожна з держав-членів має проголосувати. Проте ухвалити це рішення має кваліфікована більшість, яка складається з 55% держав-членів, що сумарно представляють 65% населення. Крім того, Єврокомісія має прозвітувати перед Європарламентом, проте депутати не матимуть прямого впливу на голосування, як це було з АТЗ.

Після перекладу на національні мови країн-членів ЄС документ нададуть на ознайомлення й кожна країна має дати свою відповідь та погодити текст. Далі зберуть Комітет асоціації в торгівельному складі, до складу якого входять представники українського уряду та Єврокомісії. Цей орган спільним рішенням має затвердити рішення по статті 29. Тільки після цього оновлена Угода може набути чинності. Проте про можливі графіки розгляду документу можна буде говорити, коли з’явиться пропозиція від Єврокомісії й коли висловляться європейські профільні асоціації та стейкхолдерами.

І хоч порівняно з АТЗ це буде відкат у експортних можливостях для українських виробників, проте це потрібно пережити й водночас дивитись на реакцію європейського ринку, щоб продовжувати діалог з європейськими партнерами для побудови довготривалих відносин.