Хочете створити дієву систему захисту рослин – не вірте нікому
Здавалося б, українські аграрії, які протягом останнього десятиліття демонструють стрімкий розвиток у своїх рішеннях щодо захисту культур, мали б опиратися на правдиву інформацію. Однак на практиці, за моїми спостереженнями, все має вигляд із точністю до навпаки. А саме: в ухваленні рішення аграрії ґрунтуються на чому завгодно — інтуїції, порадах сусідів, рекламі виробників різноманітних засобів — тільки не на виваженому науково обґрунтованому підході. Вони вірять нечистим на руку виробникам різноманітних «магічних пігулок», що мають одночасно допомогти від шкідників і хвороб, підвищити врожайність і поліпшити якість ґрунту. А коли того всього не стається, то винен… аграрій, який не дотримався інструкції в застосуванні препарату.
Одним-єдиним способом убезпечитися від перспективи бути пошитим у дурні є стратегія перевіряти все і всіх. Спробуємо розібратись у тому, на що потрібно звернути особливу увагу та де можуть чатувати передумови майбутньої невдачі.
1. Безпідставні твердження
Ситуація: комівояжер, рекламуючи той чи інший засіб, використовує посилання на авторитетні джерела, на кшталт: «У світі цей препарат — серед лідерів», «У країнах Європи більша частина ринку таких препаратів належать саме цій лінії/штаму/формі/виду».
Дія агронома: поцікавитися першоджерелами — звідки ця інформація та чи заслуговує вона на довіру.
2. Фейкова експертиза
Ситуація: інформація щодо оцінювання ефективності різних методів і засобів (захисту рослин й ін.) зазвичай або заплутана, або застаріла, або взагалі не прописана.
Дія агронома: поцікавтесь, де проходили випробування та у яких авторитетних і незаангажованих виданнях опубліковано результати; як зв’язатися з організацією, що проводила дослідження.
3. Фейкові випробування
Ситуація: комівояжер стверджує, що виходу на ринок продукту передував дослідницький процес.
Дія агронома: проаналізуйте, чи його результати заслуговують на довіру. Певною гарантією об’єктивності таких досліджень має бути насамперед міжнародний авторитет видання. Варто пам’ятати, що багато хто з агронауковців на інституціональному та/або персональному рівні стали дилерами різних компаній і почасти викладені ними матеріали досліджень є не більше як замовною рекламою.
Ще одна порада: бійтеся данайців, що дари приносять. На сьогодні аграрії — виробники сільгосппродукції перетворилися на об’єкт агроіндустрії: більшість дослідників галузі захисту рослин прямо чи опосередковано залучені в агроіндустрії, а студенти вишів віддають перевагу поширюванню товарів агрофірм, а не дослідницькій діяльності.
Як цьому можна зарадити? Створюйте власні тимчасові чи постійні дослідницькі структури й залучайте дослідників на конкурентній основі. Залучайте дослідників тільки для досліджень, а не для розробки власних заходів; уникайте конфлікту інтересів — тобто, розробники та реалізатори засобів захисту рослин не мають самі оцінювати їхню ефективність. Створюйте незалежне експертне середовище, бо виробник ЗЗР має знати, що його продукцію можуть і будуть перевіряти на всіх етапах. Використовуйте метод репрезентативних контрольних полів і вимагайте «розкривати карти» й склад препаратів: ніяких «магічних сумішей» і «чарівних еліксирів», прихованих під комерційною таємницею. Все рахувати — і витрати на внесення, і собівартість, і ефективність на репрезентативному вибиранні, а не тільки врожай по осені.