Європейські вимоги та вітчизняне міністерство
Старт реальної асоціації України з ЄС накладе на вітчизняних чиновників низку зобов’язань і потребуватиме швидкого вирішення узгодженого плану дій. До того ж одразу варто встановити кілька стратегічних акцентів, що дозволять вести євроінтеграційні процеси з максимальною швидкістю та ефективністю.
Події останніх місяців в Україні, зокрема зміна старої влади на команду європейсько орієнтованих прагматиків, загострили низку питань щодо розв’язання назрілих проблем в аграрному секторі країни. Зокрема, одним із таких є давно очікуване підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. У повітрі витає перспектива швидкого підписання політичної частини цієї угоди та початку здійснення відповідних дій. Для нашої країни це означає, що вітчизняне профільне міністерство має активно почати роботу з упровадження положень цієї угоди й ініціювати структурні зміни в роботі самої державної структури. Очікувати легкого перехідного періоду на цьому шляху не доводиться, тому варто підійти до налагодження роботи комплексно й із залученням широкого кола авторитетних фахівців. Зрозуміло, що є багато важливих факторів виконання майбутньої Угоди про асоціацію, але висловимо власне бачення виконання кількох із них.
Сьогодні головним є — раз і назавжди відкинути старі радянські підходи щодо керування сільськогосподарським виробництвом із наступним звітом про успіхи та перемоги можновладців. Зміна підходів і світогляду фахівців міністерства має бути кардинальною — міністерство для аграрного сектора, а не навпаки! Варто застосувати польський, балтійський, грузинський досвід перенавчання чиновників, їх атестації, приймання на роботу тощо. Відповідно має будуватися діяльність департаментів й управлінь, формуватися нова гнучка взаємодія з виробниками сільськогосподарської продукції. Аграрій нічого не винен чиновнику з міністерства!
Також одним із першочергових кроків є створення департаменту організації та координації євроінтеграційної діяльності та методичного забезпечення процесу. Ми повинні швидко створити такий департамент, знайти авторитетних фахівців і сформувати програму коротко- та довгострокової діяльності. Координація й узгодження великої кількості законодавчих актів, що потрібно ухвалювати українським парламентаріям, ініціювання проведення слухань на гострі питання розвитку сільськогосподарського ринку України в рамках зобов’язань перед ЄС (наприклад, щодо майбутнього розвитку сільських громад в Україні, застосування ГМО, безпеки продуктів харчування тощо) мають бути відкритими. Знаючи силу вітчизняних громадських об’єднань і фахових спілок (Український клуб аграрного бізнесу, Інститут економічних досліджень і політичних консультацій та ін.), що вже протягом багатьох років тісно співпрацюють з європейськими структурами, можна не сумніватися, що департамент із самого початку свого функціонування матиме достатньо роботи. Із другого боку, саме фахівці недержавного сектора виступатимуть аграрним Майданом і жорстко контролюватимуть дії такого департаменту на шляху виконання задекларованих завдань. Причому створювати департамент організації та координації євроінтеграційної діяльності, методичного забезпечення процесу при Міністерстві аграрної політики та продовольства України необхідно вже найближчим часом, щоб потім не пасти задніх — восени плануватиметься державний бюджет України — 2015, і в ньому має бути передбачено активне фінансування відповідних євроінтеграційних програм і проектів.
Також важливим фактором наближення до європейських стандартів і норм має стати повна відкритість і прозорість у діяльності всіх підрозділів і структур МінАПіП України. Фермери, громадськість, ЗМІ повинні бачити планування та розподіл фінансових потоків, що виходять із державних програм і обертаються в аграрному секторі. І саме звітність за розподілом різних дотаційних і грантових програм, участь в тендерах дозволить вітчизняним виробникам сільськогосподарської продукції розуміти правила гри, планувати власну діяльність, а також конкурувати на світових ринках. Створення довіри фермера й агрохолдингу до чиновника в міністерстві врешті-решт збільшить конкурентоздатність усього аграрного сектора країни та стимулюватиме його розвиток на ще вищому рівні.