Електронний облік рибного промислу в ЄС: із повагою до дрібних рибалок
В Україні впроваджують електронні системи обліку рибного промислу (ЕСОРП). При цьому чиновники часто апелюють, що це ‒ вимога щодо вступу України до ЄС. Тож розглянемо, який алгоритм діє в Європі.
Стале й відповідальне управління рибними ресурсами стає все більш нагальною проблемою в країнах Європейського Союзу, й ЕСОРП є цінним інструментом для покращення збирання даних, моніторингу квот і сприяння екологічним практикам риболовлі.
ЕСОРП – це комп’ютерні програми, які рибалки використовують для запису інформації про улови: вид риби, кількість, місце вилову й дата замість паперових журналів ‒ безпосередньо в планшет або комп’ютер, що значно спрощує та прискорює процес.
Використання ЕСОРП у Євросоюзі набирає обертів, але воно не є загальнообов’язковим або стандартизованим у всіх державах-членах. Буквально всі наявні системи звітності щодо виловів передбачають і паперову, й альтернативну форму подання.
При цьому для маломірного риболовецького флоту (менше 12 м завдовжки) узагалі не передбачено використання ЕСОРП. Адже рибалки з малими суднами за європейськими мірками вважаються представниками не промислового, а традиційного рибного промислу. Дуже слушно, бо рибалка, родина якого з діда-прадіда займалася цією діяльністю, не має думати про те, як отримати квоти на вилов для забезпечення власного існування ‒ він їх отримує традиційно як представник певної спілки.
Варто зауважити, що саме громадські об’єднання (ГО) відіграють важливу роль у рибному секторі Євросоюзу: їх залучають до розроблення та реалізації політики ЄС щодо рибного господарства, а також моніторингу її виконання; до розподілу квот на вилов риби. При цьому їхня участь і вплив варіюються.
Чи існують аукціони на квоти на вилов риби в ЄС? Так, але їх використання обмежене.
Система квот на вилов риби в ЄС заснована на тому, що країни отримують щорічний допустимий улов для кожного виду риби. Потім його розподіляють між рибалками конкретної країни. Аукціони квот використовуються в ЄС для обмеженої кількості видів риби, як-от тріска, пікша, скумбрія й оселедець.
Звісно, в ЄС розуміють переваги аукціонів квот на вилов риби: ефективніше використання квот, стимулювання інновацій (рибалки, які купують квоти, можуть інвестувати в ефективніші методи лову), наповнення бюджетів (уряди можуть збирати кошти від продажу квот і використовувати їх для підтримки рибного сектору).
Однак основним недоліком аукціонів є їхня недоступність для дрібних рибалок, бо останні можуть не мати коштів для цього. Крім того, аукціони можуть посилити нерівність у рибному секторі.
В Україні понад 2/3 суден риболовного флоту ‒ маломірні, й абсолютна більшість рибалок, які придбали квоти на вилов риби, ‒ дрібні та традиційні. Очевидно, що ефективність запровадження системи продажу квот на аукціонах погіршує економічне зростання в цій сфері.
До того ж Держрибагенство зробило електронну форму звітності промислового вилову безальтернативною: паперові журнали скасовуються, згідно з постановою уряду. І це якраз іде врозріз із рекомендаціями щодо впровадження ЕСОРП у країнах ЄС. Правда, українські рибалки поки не віддають паперові журнали.