Експорт яблука вперся не в урожай, а в логістику

Ще кілька років тому головною проблемою експорту яблука була якість продукції. Зараз ситуація змінилася: навіть хороше яблуко стало важко довезти до покупця без втрат.

До повномасштабної війни значна частина експорту на Східні ринки йшла через Одеські порти. Логістика була швидшою й передбачуванішою. Сьогодні основний потік переорієнтувався через Европейські порти, такі як румунську Констанцу, а це автоматично збільшило час доставки, що впливає на якість продукції.

Потрібно розуміти: експортне яблуко не потрапляє на полицю магазину через кілька днів після відвантаження. Якщо продукцію відправляють у грудні, кінцевий споживач в Еміратах чи Катарі може отримати її лише в березні або навіть у квітні. Увесь цей час яблуко перебуває у холодильниках, контейнерах, перевантаженнях і постійно накопичує ризики.

Саме тому зараз для господарства недостатньо просто виростити якісне яблуко. Потрібна сильна інфраструктура зберігання, стабільне охолодження, резервне живлення, контроль логістики й правильно вибудувана система продажів.

Минулі кілька сезонів показали ще одну проблему — нестабільне електропостачання. Цього року частина господарств після відкриття камер навесні зіткнулася з масовим псуванням продукції. Це провокувало значне пониження ціни, так як виробники намагалися швидко продати товар, термін придатності до реалізації якого швидко спливав.

Більшість експортерів намагаються завершувати відвантаження максимум до кінця лютого або початку березня. Далі на ринки заходить яблуко з південної півкулі і ризики пов’язані з довгою логістикою стають занадто великими навіть для хорошого яблука.

У таких умовах виграють ті господарства, які мають не лише сад, а повноцінну систему: сучасне сховище, сортування, стабільну енергетику і продуману логістику. Бо сьогодні конкуренція на ринку йде вже не тільки за врожай, а й за здатність довезти якісну продукцію до покупця.