Економіка кооперації в бджільництві

Свою роботу «Пасіка 21» розпочала зі створення детальної економічної моделі промислового господарства. На її основі ми плануємо розвиток і ведемо бюджетне планування. За 8 років ми переконалися, що ця модель досить точна. Наш досвід і розрахунки впевнено підтверджують, що стійка беззбитковість автономної кочової промислової пасіки медового напряму настає приблизно від 1500 сімей.

Масштаб вирішує все. Річ у простій математичній операції ‒ діленні. Всі накладні витрати медової пасіки діляться на видобутий нею кілограм меду. І якщо цих самих кілограмів мало, то їхня собівартість стає занадто високою.

З урахуванням рівня накладних витрат кочові пасіки з кількістю сімей від 500 до 1200 перебувають у найбільш невигідному становищі. Вони постійно  у зоні підвищеного ризику і можуть бути стабільно рентабельними, тільки обмежуючи себе в будівництві інфраструктури та/або впровадженні механізації. Одна справа розкласти вартість інфраструктури на 4000 сімей, а інша ‒ на 400. Різниця на порядок. А в накладних витратах за розрахунку собівартості вона буде ще більшою. І з цим нічого не можна зробити.

Досягти рентабельності середні пасіки можуть й іншим шляхом. Наприклад, створюючи додаткові центри прибутковості: паралельне виробництво інвентарю чи роздрібна торгівля (від продуктів бджільництва до інвентарю й ліків), розширення спектра діяльності (інші продукти бджільництва, матківництво, продаж бджолопакетів). Але це ‒ геть інша історія. І не факт, що урізноманітнення центрів прибутковості відчутно поліпшить економіку господарства. Кожен новий центр прибутковості ‒ нові накладні витрати й інвестиції в обладнання та інфраструктуру.

Ми це спочатку пробували. Тому добре знаємо, що за промислового підходу створенням додаткових центрів прибутковості краще займатися після виходу на потрібний масштаб у основному бізнесі.

А можна вчинити простіше й ефективніше. Об’єднавшись, три-чотири таких пасіки можуть спершу революційним чином спростити роботу і змінити економіку, а потім ще й почати заробляти на послугах, що надаються на основі своєї інфраструктури. І все це без ризику втрати свого бізнесу.

Важливо лише все правильно юридично та практично організувати. Особливо якщо за справу візьмуться не травмовані радянськими звичками молоді (тілом чи, бодай, душею) люди з позитивним досвідом у бджільництві й бізнесі. Тут у «Пасіка 21» теж є позитивний досвід і свої ноу-хау.

Правильна організація кооперації ‒ теж непроста справа. Основне заперечення, яке найчастіше доводилося чути, на кшталт: «Спочатку всі зберуться разом і складуть своє майно в купу, а потім посваряться і почнуть забирати своє й ділити нажите зі скандалами». Той факт, що його озвучують майже всі, означає лише одне: люди не знайомі з принципами організації бізнесу і мислять десь так, як свого часу комітети бідноти, створюючи перші колгоспи. А надворі ж бо ХХІ століття і велосипед винаходити не потрібно. У книжках описано всі правила створення компаній, що забезпечують як стійкість бізнесу від таких проблем, так і захист інтересів учасників кооперації. Бракує знань ‒ треба найняти юриста.

Варто зауважити, що після того, як складний етап запуску механізму кооперації пройдено, приєднувати до нього нових учасників істотно простіше. Чому?

Якщо організація пропрацює кілька років, продемонструє результати і стійкість, то до неї буде інше ставлення. А ті, хто її організував, ліпше розумітимуть економічну реальність, що склалася, а також тверезіше оцінюватимуть свої бажання і можливість подальшого розвитку.

Крім того, система, що працює, матиме відомі економічні показники. У неї вже будуть зрозумілі алгоритми роботи, чіткі правила та стандарти взаємодії, яких потрібно дотримуватися. Все буде прозоріше. Новим охочим ухвалювати рішення щодо кооперації стане набагато простіше, ніж за повної невизначеності на старті. Подобається ‒ приєднуєшся, не подобається ‒ оминаєш.

Саме так будувалися всі відомі успішні кооперативи в бджільництві. У них є стартові організатори (фаундери) і члени кооперативної організації, які приєдналися чи асоціативні. До того ж на цьому етапі можна створити та підтримувати кілька рівнів участі, що різняться рівнем і глибиною асоціації.

Як перший і поки що єдиний відомий приклад такої успішної стабільної кооперації в Україні можна навести промислове господарство «Пасіка 21». Сьогодні ми не прагнемо розширювати свої лави новими учасниками, бо не вичерпані можливості внутрішнього зростання. Ба більше, маємо великі сумніви, що це нам коли-небудь знадобиться. Проте ми охоче кооперуємося з постачальниками найрізноманітніших послуг, матеріалів та інвентарю.

Ще важливішою для успіху «Пасіка 21» є кооперація, що допомагає забезпечувати й масштабувати сталий збут, включно з переробкою, фасуванням та експортом. І в цій кооперації ми відіграємо роль не тільки постачальника сировини, а й технологій.