Цьогоріч українські картоплярі отримають багато здорової насіннєвої картоплі

Погодні умови поточного сезону сприяли розвиткові картоплі. Холодна весна лише трохи затримала сходи, що не відбилося на загальному стані рослин. Як і в попередні роки, добре показали себе сорти Europlant –– Беллароза та похідні від неї Рікарда та Санібель, а також Берніна, Вінета, Мадейра. На півдні збір насіннєвої картоплі вже триває, на півночі розпочнеться 20 серпня. 

Як правило, українські виробники картоплі не мають довіри до насіння, бо не один раз обпікалися. Насіннєвим господарствам не завжди вистачає знань і навиків. Дрібниць у цій справі бути не може, адже йдеться про насіння, від якості котрого залежить бізнес виробника картоплі кілька років поспіль. 

Помилка багатьох картоплярів –– брати на посадку бульби з товарних плантацій. Відбирають менші за розміром, а значить, більш ослаблені. Насіннєву картоплю треба вирощувати окремо й збирати вчасно. Після досягнення бульбами фракції 35–55 мм призупиняють вегетацію рослин шляхом десикації за допомогою хімічних препаратів або механічним методом (скошування). Під час десикації в робочий розчин можна додати фунгіцид для додаткового захисту бульб під час збирання. Мірою того, як бадилля усихає, відбувається відтік поживних речовин у бульби. Через один-два тижні шкірка в них грубішає, і можна збирати. 

Саджають бульби на насіння щільніше, ніж на продовольчі цілі. За дотримання технології в них максимально концентруються корисні речовини й енергія росту, а урожайність становить від 30 до 40 т/га. На один гектар витрачається приблизно 3,5 т посадкового матеріалу. Між більшими бульбами в ряду тримають відстань 20 см, між дрібнішими –– 18 см, інтервал між гребенями –– 75 см. Усі ці параметри задають техніці. Чи не найперше значення має наявність поливу, крапельного чи дощуванням.  

Друга помилка: якщо виробникові товарної картоплі сподобався якийсь сорт, він продовжує його вирощувати без упину рік за роком. Але настає момент, коли таке вирощування стає економічно недоцільним через всі ознаки виродження сорту. Тоді кажуть про сортооновлення або сортозаміну. Її бажано проводити кожні 3–4 роки, а для південних регіонів –– кожні 2–3 роки. 

Щодо європлантівських сортів, то всі вони чудово почуваються на українських теренах, бо клімат і ґрунти Німеччини подібні до наших. Крім того, німецькі сорти мають більш щільну шкірку, яка не пошкоджується під час збирання й транспортування.