Чому ціни на горох оновлюють максимум
2020/21 МР можна назвати сезоном парадоксів для українського гороху. І ось чому…
Довгий час експортний напрямок вважався для гороху (та й зернобобових загалом) найперспективнішим. А найголовнішим ринком збуту у світі, й, зокрема, для України, була Індія. І жодної альтернативи. Туреччина і Пакистан не дотягують за обсягами, та ще й віддають перевагу російському гороху. Та й, власне, чи треба шукати альтернативу, коли населення Індії, й, відповідно, попит, стрімко зростає, а всі прогнози свідчать про ще більший приріст?!
Ринок гороху активно лобіювали. Він стрімко зростав – бо культура рентабельна, ще й добре себе зарекомендувала в сівозміні. Проте, коли Індія для підтримки внутрішніх цін почала обмежувати імпорт, підвищуючи ввізне мито (і дійшла до максимально можливого рівня, згідно з ВТО) та наполегливо просуваючи вимогу щодо необхідності фумігації с/г продукції бромметилом (його заборонено в Україні), площі під горохом почали скорочуватися… Врешті, дійшли до суттєвого скорочення пропозиції на внутрішньому ринку, а ми знаємо, що за цим настає – зростання цін. Що відчутніший дефіцит пропозиції, то вищих позначок досягають ціни, а потім ці максимуми стимулюють аграріїв до збільшення площ… І так по колу…
Усе це повторювалося вже не раз… Якщо пригадати 2016/17 МР, то саме стрімке подорожчання гороху наприкінці 2015/16 МР (який взагалі запам’ятався сезоном високих цін на нього в Україні) заохотив аграріїв і призвів до рекордних показників виробництва культури. Та щось пішло «не так» чи «не туди»… Спершу ціни, а потім закупівельна політика Індії, що ускладнювалась-ускладнювалась та й зійшла нанівець – у 2020 році не закуплено жодної тони українського гороху. І це стало для багатьох справжньою несподіванкою…
На тлі зниження попиту і цін в Україні почали різко зменшуватись посіви гороху. Вже з початку 2020/21 МР ціни на нього рішуче прямували до давно забутих, але таких бажаних, максимумів. За півсезону вони зросли в глибоководних портах України на 2800-3000 грн/т, а з січня додали ще 500-1000 грн/т. Трейдери давали за тонну 9500-10500 грн СРТ-порт (хоча дехто був готовий платити лише 9300-9400). Таким чином, ціни попиту на горох в портах України перевищили історичний максимум квітня – травня 2016-го – 9400-10100 грн/т СРТ-порт.
Серед причин цього тренду – подальше скорочення посівних площ під горохом в Україні (майже на 7% у 2020-му, з даними «АПК-Інформ»), а потім ще й падіння показника середньої врожайності ( на 8% через несприятливу погоду). Це призвело до зниження обсягів виробництва на 15% – до 489 тис. тонн. Та менше, ніж позаторік (- 40%). Попри приріст показчика середньої врожайності (+24,2%), обсяг валового збору знизився з 776 до 573 тис. тонн. Зважаючи на зменшення перехідних залишків (- 65%), це суттєво скоротило експортний потенціал культури.
Попри загальну волатильність, ціни на горох зростали через складнощі з формуванням необхідних обсягів. Крім того, підтримку цінам надавала перманентна висока конкуренція між представниками експортно-орієнтованих компаній та переробних підприємств у першій половині 2020/21 МР (вони пропонували ціни навіть вищі, ніж у портах). Сприяла тренду й цінова динаміка в суміжних сегментах (особливо сої та деяких нішових культур). За такими високими цінами горох торгувався вже з кінця минулого року на внутрішньому ринку і практично весь січень на експортному.
Тим часом темпи експорту зернобобових з України помітно зменшилися. З липня по грудень поточного МР з України було експортовано близько 205 тис. тонн гороху (основні імпортери – Нідерланди, Іспанія й Італія – закупили, відповідно, 51, 43 і 22 тис. тонн).
Загалом за останні три сезони експорт гороху зменшився з рекордних 872 тис. тонн у 2017/18 МР до 424 тис. тонн у 2019/20 МР. Фокус постачання перемістився з Індії (13% проти 43% позаминулого сезону) на ЄС (близько 13% в Італію й близько 19% в Іспанію, за даними «АПК-Інформ»). Тож ситуація на українському експортному ринку гороху виглядає доволі песимістично. Та й на внутрішньому ринку особливих перспектив не видно… Щоправда, в липні-грудні реалізовано близько 60% експортного потенціалу. А отже ще рано ставити крапку на гороху. Та й Індія залишається головним маркетмейкером в секторі бобових. Бо ринок запам’ятав, як лише один тимчасовий дозвіл на імпорт підвищив ціну на горох на 50 дол/т. Тож експортери можуть або змиритися з маніпуляцією ринком, або вкладати кошти в переробку бобових. Але це поки в перспективі. А вже скоро побачимо, чи підштовхнуть нові цінові рекорди аграріїв до збільшення посівних площ під горохом. Б’ємося об заклад?