Собівартість сільгосппродукції може зрости на 30-40%
Ринкова ціна на сільськогосподарську сировину зростає і чомусь багато хто вважає, що аграрій, як то кажуть, у шоколаді. Проте через рекордне подорожчання газу – основну складову собівартості процесу сушіння зерна, – що припало саме на початок активної фази його збирання, собівартість агропродукції може вирости ще щонайменше на 30-40%. Власне, в аграрія сьогодні немає жодних варіантів, як чекати на ціни, що б покрили всі його фінансові витрати та ризики.
Ми від початку сушимо зерно на скрапленому газі. Як порівняти з сьогоднішніми цінами на природній газ, це десь на 10 грн дешевше. І, власне, тарифну ставку не змінювали з початку сезону, по-партнерськи виконуючи свої зобов’язання перед поклажодавцями.
Та наступного року, якщо збережеться тенденція щодо вартості енергоносіїв, тарифи зростуть удвічі. Втім, це не означатиме, що елеватори зароблятимуть вдвічі більше – вони компенсуватимуть прямі витрати на послуги, оскільки в структурі тарифу ціна газу сягає 50-60%.
Нині до нас на елеватор надходить зерно кукурудзи із вологістю не менше 16% – загалом гарної якості, неушкоджене, просто не встигло підсушитися. Щоби знизити витрати на доробку, декотрі фермери свідомо залишають кукурудзу скидати вологу в полі. Якщо це гібрид із високою вологовіддачею, але з меншою врожайністю, йому морози не страшні, навіть якщо в зиму увійде з вологістю до 20% – качани опустяться, а кукурудзу можна буде зібрати й у січні. Тож за подальшого зростання ціни на газ це може бути навіть вигідно. Але ж у нас усі прагнуть отримати високі врожаї. Тому обирають гібриди з низькою вологовіддачею, що не встигають до морозів віддати вологу і входять у мороз із вологістю понад 20%. Це, відповідно, позначається на якості зерна. Та й собівартість виходить не така вже й низька. Мало того, що комбайну доведеться працювати по снігу й на морозі – доведеться ще й сушити оте зерно за мінусових температур. А відтак і витрати газу будуть більші: 1,8-2 кубометри на тонновідсоток (тоді як за плюсової температури – 1,2).
Кукурудзу треба сушити за 100 градусів. Звісно, є велика різниця, якщо її збирати за мінус 5 чи мінус 20. Та й зерно у сушарку потрапить не за плюс 10, а нижче нуля. Його ще доведеться прогріти. Відповідно зростають не тільки обсяги енергоносія, а й час сушіння. Зрозуміло, що тактика в усіх елеватористів своя. Але, умовно, якщо в звичайних умовах на сушіння партії кукурудзи знадобиться 1,5 години, то за таких обставин – щонайменше дві…
На жаль, інноваційних або якихось технологічних рішень, які б допомогли зекономити на витратах газу, немає. Все вже давно винайдено й синтезовано у сучасні зерносушарки: йдеться і про рух відпрацьованих та невідпрацьованих повітряних мас, і про рекуперацію тощо. Тому єдиною альтернативою газу є пелети та біомаса. Втім, торік і позаторік всі купили газ задешево й розслабилися. І навіть не замислювалися щодо альтернативи. А зараз схаменулися й у терміновому порядку думають, де знайти місце для теплогенератора та інше.
Навіть якщо ситуація із газом покращиться, потрібно поступово переводити елеватор на альтернативу. Адже на пелетах чи біомасі сушити принаймні у 4-5 разів дешевше, ніж на газі.
За виготовлення пелет із біомаси до собівартості потрібно додати ще 600 гривень на тонну. А коли потрібно перемолоти та спалити біомасу, взагалі не потрібно витрачати зайве. До речі, обсяги продажів теплогенераторів на пелетах та біомасі сьогодні зростають у рази. І це стосується обладнання як українських, так і іноземних виробників. Якщо раніше це були невеликі за потужністю, КПД та трудомісткістю установки, то зараз нікого не дивує обладнання у 20 мВт. А їх якісна робота передусім залежить від кваліфікації персоналу.
Сушарки на альтернативному паливі вже є реальною альтернативою газовим. І це – незалежність, економія, професійність та безпечність.