Аквакультуру треба посилювати з головного ‒ кадрів
Однією з серйозних проблем української аквакультури є гострий дефіцит фахівців. Середній вік працівників галузі перевищує 50 років, а припливу молодих спеціалістів практично немає.
Історично іхтіологів-рибників готували спеціалізовані факультети в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (Київ) та Херсонському державному аграрно-економічному університеті, проте через низьку престижність професії й невисокі зарплати в галузі набір на ці спеціальності щороку скорочується.
Ситуація ускладнюється тим, що навчальні програми часто не відповідають сучасним вимогам галузі. Більшість навчальних закладів не мають власної експериментальної бази для практичної підготовки студентів, а матеріально-технічне забезпечення лабораторій застаріле. Особливо гостро відчувається брак практичних навичок роботи з сучасними системами автоматизації, контролю якості води й годівлі риб.
Через відсутність системи професійно-технічної освіти для підготовки рибників середньої ланки більшість операційного персоналу рибогосподарств навчається безпосередньо на робочому місці методом спроб і помилок. Безумовно, це суттєво знижує ефективність виробництва й ускладнює впровадження нових технологій.
Додатковою проблемою є розрив між наукою та виробництвом. В Україні практично припинила існування система галузевих науково-дослідних інститутів, які раніше забезпечували підтримку розвитку аквакультури та підвищення кваліфікації працівників. Виробники змушені самостійно шукати інформацію про нові технології, часто орієнтуючись на досвід закордонних колег, який не завжди можна ефективно адаптувати до українських умов.
Вирішення кадрової проблеми в аквакультурі потребує комплексного підходу: модернізації навчальних програм, створення сучасних навчально-виробничих центрів, запровадження системи дуальної освіти у співпраці з провідними підприємствами галузі, розвитку міжнародного обміну досвідом та стажування фахівців за кордоном.
Крім того, підвищувати престижність професії важливо через гідну оплату праці та створення умов для професійного розвитку молодих спеціалістів.