Про виробничі будні бройлерних птахофабрик розповів Валерій Козій, виконуючий обов’язки головного лікаря ветеринарної медицини ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика».
— Пане Валерію, які виробничі проблеми сьогодні турбують лікарів ветеринарної медицини птахівничого напряму? Над чим доводиться працювати?
— Наразі все більше проблем у промисловому птахівництві виникає через ентерококову інфекцію. Це стосується не тільки України, а й усієї Європи. Основними проявами цієї хвороби у птиці є кульгавість, слабкість ніг, присідання, некроз голівки тазостегнової кістки. Захворювання може закінчуватися загибеллю значної частини стада. За ентерококової інфекції часто трапляється параліч кінцівок без некрозу. При цьому руйнується шийний хребець, він починає тиснути на спинний мозок, внаслідок чого відбувається параліч нижніх кінцівок. У цьому випадку лікарі ветеринарної медицини можуть ставити помилковий діагноз – хвороби аліментарного походження, через що починають лікувати прояви хвороби замість знищення її збудника. Приміром, вже є чимало публікацій і досліджень, які доводять, що «поза сидячої собаки» у птиці найчастіше є проявом саме ентерококової інфекції. Неправильно встановивши діагноз, лікарі ветеринарної медицини можуть почати лікування проблем кінцівок, давати при цьому птиці ударні дози вітамінів групи В, інші препарати. Тож симптоматика основного захворювання може змінюватися, а група бактерій, що його викликає, залишається неушкодженою.
Треба слідкувати, щоб з перших днів життя курчата отримували потрібну кількість кальцію, оскільки його вимивання з організму призводить до розм’якшення голівки тазостегнової кістки. У нашому господарстві, окрім збалансованих рецептур, ми додатково випоюємо курчатам кальцій-фосфорні мінеральні комплекси.
Лікування ентерококової інфекції досить проблематичне, особливо в Європі, де заборонено використовувати антибіотики під час вирощування. В Україні з цим простіше. Проте за локалізації збудника ентерококозу в кістковому мозку лікування хвороби сильно ускладнюється, оскільки дуже небагато антибіотиків можуть подолати бар’єр до кісткового мозку. Можна використовувати антибіотики остеотропні, але вони мають високу вартість.
Для профілактики ентерококової інфекції ефективно використовувати антибіотики групи пеніцилінів. Найкраще в лікуванні та профілактиці кокової інфекції зарекомендували себе амоксициліни. Цей антибіотик даємо птиці на 7–9-й день життя. Якщо збудника локалізувати і знищити на ранній стадії – потім він турбувати не буде.
— Чому даєте препарати для профілактики ентерококової інфекції саме на 7–9-й дні?
— Справа в тому, що в більшості випадків у перші дні життя курчат ми проводимо антибіотикотерапію від іншої бактеріальної інфекції – псевдомонозу. Визначальним фактором у виборі способу профілактики для нас є походження птиці. Якщо вона поставляється з господарств, про які ми не маємо 100%-ї впевненості щодо їх бактеріологічного благополуччя, то антибіотикотерапія в перші дні життя молодняку є обов’язковою.
Псевдомоноз проявляється високим падежем птиці, особливо в перші дні її життя. Єдиним ефективним способом профілактики і лікування цього захворювання є антибіотики групи фторхінолонів. Тому курчатам, яких ми щойно завезли в господарство, даємо антибіотики для профілактики псевдомонозу, після чого на кілька днів робимо перерву, щоб птиця відновилась, і вже на 7–8 добу проводимо профілактику проти ентерококової інфекції. Поки птиця відновлюється, ми даємо їй збільшену кількість вітамінів, мінералів, випоюємо аскорбінову кислоту, глюкозу.
Ці два випоювання є обов’язковими, більше птиці антибіотиків із профілактичною метою не даємо. Тільки за потребою, якщо є показання.
Серед кокових інфекцій також все частіше зустрічається стафілококова інфекція, збудником якої є Staphylococcus aureus. За цієї хвороби теж уражається кістковий мозок, але вона легше піддається лікуванню антибіотиками групи фторхінолонів (приміром енрофлоксацином). Лікування амоксицилінами в цьому випадку не є ефективним, бо вони мають низьку біодоступність.
— Якщо профілактика виявилася недієвою і птиця захворіла, чи є ефективні способи усунення цих інфекцій?
— Псевдомоноз, зазвичай, у промислових господарствах не лікують. Ця хвороба важко піддається терапії, тому за її спалаху проводять вимушений забій хворої птиці. Якщо є можливість локалізувати хворобу і виявити уражених особин – треба це робити одразу, поки інфекція не поширилася на все стадо.
Можливо, з часом ми відійдемо від практики використання антибіотиків. У світі вже широко використовують замість цього пробіотики, підкислювачі тощо. Але поки що це неможливо. Проте ми плануємо з часом зменшити кількість випоювань, адже, по-перше, вартість антибіотиків достатньо висока. По-друге, ми рухаємося до Європи, а там заборонено використовувати антибіотики з профілактичною метою.
— Наскільки небезпечною для бройлерного виробництва нині є колі-інфекція?
— Більше проблем з цією інфекцією мають виробники курячих яєць.
E.coli повсякчас присутня в живому організмі. За сприятливих умов, коли у птиці погіршується фізіологічний стан, бактерія розмножується і з умовно-патогенної стає патогенною. Якщо в господарстві виникає захворювання – проводять лікування із застосуванням антибіотиків.
У гострій формі протікають такі захворювання, як колігранулематоз, целюліти.
У літній час, коли дуже суха підстилка, за високої щільності посадки птиця часто роздирає шкірний покрив у ділянці черева. У цей час із пересушеної підстилки піднімається пил, він потрапляє на рану, що провокує розвиток сепсису. У підшкірній клітковині від запалення утворюється фібрин, який виглядає як целюліт – жовтий і щільний. Лікувати целюліт можна, але досить важко, оскільки антибіотики погано проникають у підшкірний простір. Приміром, з лікуванням запалення черевної порожнини набагато легше. Целюліти негативно впливають на якість тушки, знижують її сортність. Такі тушки або утилізують, або використовують як субпродукти.
За хронічного колібактеріозу вся черевина птиці вкрита щільним фібрином. Септичний колібактеріоз провокує масовий падіж птиці. При цьому не одразу можна зрозуміти, чому сотнями гинуть курчата, а під час розтину в них виявляють септичну селезінку.
Якщо птиця хворіє на колігранулематоз, уражені клітини-гранули розростаються в печінці.
Коли ешерихія колі потрапляє в повітроносні шляхи птиці, там розвиваються нарости (фібринові «пластівці»).
Іноді колібактеріоз може бути вторинною інфекцією і змазувати клінічну картину основного захворювання. Коли в приміщенні птахофабрики вологе повітря, відповідно, зволожується і підстилка, що призводить до розмноження в ній грибків, таких як аспергілус. Розмножуючись, вони виділяють спори, які потрапляють у повітря. Птиця їх вдихає, що призводить до ураження дихальних шляхів (з’являються нарости у вигляді проса). Часто це супроводжується розвитком вторинного колібактеріозу, що призводить до зменшення приростів і збільшення падежу птиці. Часто працівники починають лікувати колібактеріоз, тобто вторинну інфекцію, випускаючи з виду першопричину, що її спонукала. А вузлики, які утворилися на повітроносних шляхах, стають майже непомітними.
Проявляється аспергільоз в основному у віці до 15 діб. А забивати птицю можна не раніше 30-ї доби, коли вона досягає ваги, з якою може працювати обладнання забійного цеху. У хворої на аспергільоз птиці погіршуються прирости.
Для профілактики аспергільозу ми проводимо аерозольну обробку приміщення мідним купоросом і однохлористим йодом. З профілактичною метою робимо це перед посадкою курчат. Якщо вже виникла проблема, проводимо обробку пташника в присутності птиці парами однохлористого йоду. Загалом, для лікування аспергільозу можна використовувати ністатин, але недоліком такого способу усунення хвороби є його дороговизна. Саме це робить використання ністатину в промислових масштабах недоцільним.
— Чи становлять наразі серйозну загрозу бройлерному виробництву вірусні інфекції? Наскільки часто трапляються масові спалахи вірусних хвороб?
— На сьогодні поширеною проблемою є аденовірусне захворювання. Воно поки що не так добре досліджене, як би хотілося. Проти цього захворювання поки немає ефективної превентивної терапії, через що достеменно не відомо, як з ним боротися.
Також серед вірусних інфекцій в Україні все ще трапляються випадки хвороби Ньюкасла. У Європі спалахів цієї інфекції вже давно не спостерігається. Більшою мірою це пов’язано з тим, що там не розвинене присадибне утримання птиці. Європейці не тримають птицю для власних потреб. В Україні ж це явище дуже розповсюджене. І часто під час перевірок у господарствах приватного сектору зустрічається польовий вірус Ньюкасла. На державному рівні в нас навіть розроблена програма щодо запобігання поширенню цієї хвороби, згідно з якою передбачена вакцинація птиці в особистих селянських господарствах. Проте на практиці всі ці програми не завжди виконуються. Тому птиця з присадибних господарств становить серйозну проблему для промислового птахівництва.
Також серед вірусних інфекцій небезпечним є польський реовірус, який дещо відрізняється від класичного. Для нього характерними проявами є перикардити, гепатити. Іноді спеціалісти реовірусні захворювання плутають із аденовірусними. Реовірус може бути присутнім на птахофабриці в латентному стані та починає розмножуватися за сприятливих обставин, які призводять до зниження імунітету птиці (таких як перегрів, переохолодження). Боротися з ним досить складно, бо ефективної противірусної терапії проти цієї хвороби наразі немає. Застосовується тільки підтримувальна терапія, поки птиця не досягне забійного віку.
Зазвичай батьківські стада вакцинують від реовірусних захворювань. Але чим старше батьківське поголів’я, чим більшим є його репродуктивний вік, тим молодняк від нього буде менш захищеним.
Іноді за реовірусної хвороби махові пера у птиці піднімаються догори. Це нехарактерна для хвороби ознака, але тим не менш її слід враховувати під час вивчення клінічної картини. З іншого боку, підняття махових пер може свідчити про інші захворювання, тому точний діагноз треба ставити тільки після лабораторного дослідження.
Багато вірусів призводять до імуносупресії. У такому разі доводиться застосовувати антибіотики на стаді, оскільки виникає вторинна інфекція.
— Чимало ваших колег-птахівників скаржаться на складність боротьби з кокцидіозом. Чи вдається вам контролювати цю хворобу в господарстві? Яких конкретно заходів вживаєте?
— Кокцидіоз – дуже підступна хвороба. Іноді вона може протікати без будь-яких клінічних ознак і виявляється тільки тоді, коли вже почали погіршуватися виробничі показники вирощування: прирости живої ваги, конверсія корму тощо.
Найчастіше у птахівництві зустрічається кокцидіоз, викликаний збудником Eimeria tenella. Мірою його розвитку руйнуються клітини кишечника, починає виділятися кров із послідом. Велика крововтрата може призвести до загибелі птиці.
Для діагностики використовують метод Lesion scorring, за якого забивають живу птицю без будь-яких ознак хвороби. Після цього візуально досліджують уміст кишечника на наявність ооцист. Якщо кількість ооцист в одному полі зору приблизно дорівнює п’яти, то можна підозрювати хворобу, якщо ж вона ще більша – це є підтвердженням наявного захворювання.
Для лікування кокцидіозу використовуємо кокцидіостатики, які згодовуємо з кормом. Кокцидіостатики діють на усі види еймерій, проте в кожного виду чутливість до того чи іншого виду кокцидіостатика відрізняється. Обов’язково слід застосовувати програму ротації кокцидіостатиків. Для цього кожні п’ять місяців ми змінюємо препарати, щоб не було звикання до них. Профілактика за допомогою вакцинації на бройлерах майже не застосовується, хіба що на батьківських стадах. Справа в тому, що імунітет після вакцинації формується на 14-й день, а до цього часу птиця може вже захворіти. Тому краще зі стартом і гравером використати кормовий кокцидіостатик, щоб не отримати «імунне вікно».
Для нас найкращим засобом для профілактики кокцидіозу виявився саліноміцин. На його основі розроблено чимало препаратів. Він діє тривалий час, звикання до нього не є швидким. Але ротація все одно має бути. Крім того, саліноміцин натрію забезпечує плюс 2% до живої ваги.
Хімічні кокцидіостатики можна використовувати 1–2 цикли, а потім вони перестають діяти. До того ж ці препарати є дуже дорогими.
— Яких заходів слід вживати спеціалістам птахофабрик, щоб мінімізувати ризики виникнення інфекційних хвороб у господарствах?
— Звичайно, багато уваги слід приділяти біобезпеці на бройлерному виробництві. Завжди основною метою спеціалістів було недопущення інфекції на виробництво. Лікування господарствам обходиться занадто дорого.
У нас, приміром, дуже суворий контроль переміщення персоналу фабрики. Кожен працівник закріплений за конкретним приміщенням і працює тільки там. Чим більше люди переходитимуть із одного пташника в інший, тим більшим буде ризик перенесення мікроорганізмів.
Вікторія Дичаковська
журнал “Наше Птахівництво”, березень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
