Житниця Європи та країна гречкосіїв залишається без жита й гречки…
Останнім часом в інформаційному просторі жваво обговорюється тема дефіциту жита й гречки в Україні. Можна знайти досить різні та навіть «екзотичні» пояснення ситуації, що склалася, — від монополізації виробництва до змови великих торговельних мереж. Однак часто забувають про фундаментальну причину — економічну вигоду для аграрія. Дійсно, за останні 5 років в Україні на 43% скоротилося виробництво жита та на 46% — виробництво гречки. Однак на те є цілком об’єктивні причини…
Жито
Ще 10 років тому Україна мала статус житниці не лише Європи, а й планети. Так, наприклад, 2005 року валовий збір жита сягав понад 1 млн тонн, що дозволяло Україні посісти 4-ту сходинку світового рейтингу, забезпечуючи майже 10% світового виробництва. Поточного року показник набагато скромніший і сягає менше за 3% загального світового виробництва жита.
Динаміка виробничих показників у сегменті жита за останні 5 років показує, що посівні площі під культурою за цей період скорочувалися в середньому на 16% щорічно й сягнули мінімального значення у 144 тис. га за формування врожаю 2016 року. В результаті показники валового збору жита зменшувалися в середньому на 12% щорічно. Відтак незначне зростання врожайності, що спостерігається протягом звітного періоду, не змогло компенсувати скорочення посівних площ.
|
Динаміка виробництва жита в Україні, млн тонн |
|
Звісно, можна говорити, що ускладнення агрокліматичних умов в Україні (посушлива погода восени) вплинуло на розмір посівних площ під житом, 99% посівів якого — озимі. Крім того, є конкуренція за площі з боку основних і рентабельніших культур — соняшнику, кукурудзи, пшениці. Проте одним із фундаментальних чинників, що не дозволяє житу виграти цю конкурентну боротьбу, залишається достатньо низька урожайність і відсутність стимуляційних чинників для її підвищення.
Середня врожайність жита в Україні за останні 5 років оцінюється у 24,9 ц/га, а її приріст за звітний період сягав в середньому 5% щорічно. До того ж показники врожайності жита в середньому на 31% менші за врожайність пшениці, яка має великий попит і яку активно постачають на експорт. А останнім часом активізувався й експорт пшеничного борошна та висівок, що є додатковим стимулом для розвитку виробництва цієї культури. Насамперед мова йде про підвищення врожайності. Для жита, на жаль, такі стимули не характерні.
|
Динаміка виробництва житнього борошна в Україні, тис. тонн |
 |
Щодо внутрішнього попиту на жито в Україні, то, на тлі скорочення пропозиції сировини за останні 5 років спостерігається зниження виробництва житнього борошна на 22%, або в середньому на 6% щорічно.
|
Виробництво житнього хліба в Україні, тис. тонн |
 |
Із другого боку, кінцевий продукт — житній хліб — набирає популярності, на тлі зміни культури харчування українців. Обсяги його виробництва 2015 року зросли до 19,9 тис. тонн, що зумовило збільшення попиту на борошно. За результатами дев’яти місяців 2016 року, обсяги виробництва житнього хліба сягнули 8,1 тис. тонн, що на 31% менше, ніж показник за аналогічний період 2015 року (11,7 тис. тонн). Очевидно дається взнаки дефіцит сировини, яку, до речі, останніх два сезони доводиться імпортувати.
Якщо у 2014/15 МР імпорт житнього борошна в Україну становив усього 9 тонн, то за результатами 2015/16 МР цей показник сягнув рівня 21,2 тис. тонн, а всього за три місяці поточного МР (липень-вересень) — 12,4 тис. тонн. Також слід зазначити, що імпорт не обмежується лише борошном — активно закуповують і жито, обсяги імпорту якого у 2015/16 МР перевищили 15,0 тис. тонн проти 12 тонн у 2014/15 МР.
Повертаючись до ефективності вирощування жита в Україні, слід зазначити, що протягом останніх двох сезонів середня ціна попиту на жито в Україні була в середньому на 11% нижчою за ціну на пшеницю 3-го класу. Таким чином, в сукупності з нижчою врожайністю, виручка з 1 га від реалізації жита в середньому на 40% менша, ніж виручка від реалізації пшениці. Цей показник і можна вважати основною відповіддю на запитання: «чому в Україні відсутній розвиток ринку жита?»
Водночас підвищення попиту на житній хліб, необхідність імпортувати жито та житнє борошно, а також задеклароване владою скасування цінового регулювання на харчові продукти дає надію на поліпшення ситуації…
Гречка
В сегменті гречки спостерігається майже аналогічна ситуація, але є певні відмінності, в першу чергу — ціна. Щодо виробничих показників, то 2015 року обсяг валового збору цієї культури сягнув мінімального значення у 128 тис. тонн, що на 46% менше, ніж урожай 2012 року (239 тис. тонн). Основною причиною зменшення виробництва, як і в разі із житом, стало скорочення посівних площ під культурою. Різке скорочення (відразу на 37%) спостерігалося 2013 року, а в середньому за п’ятирічний період площі під гречкою скорочувалися на 14% щорічно. Обсяги виробництва культури показали середнє зниження на середньому рівні 3% щорічно. Проте це зумовлено підвищенням урожайності культури до рекордних показників 12,2 ц/га у 2014 році та 12,6 ц/га поточного сезону.
|
Динаміка виробництва гречаної крупи в Україні, млн тонн |
 |
Водночас урожайність гречки є однією з найнижчих серед зернових культур, і за звітний період в середньому вона становила 10,8 ц/га, що на 70% нижче за середню врожайність пшениці. Відповідно такий низький показник урожайності є основним стримувальним чинником, що перешкоджає розвитку цього сегмента.
Що стосується попиту, то на відміну від ринку жита на тлі скорочення пропозиції сировини не спостерігається суттєвого зниження обсягів виробництва гречаної крупи. Аналізуючи динаміку виробництва за останні 5 років, можна зазначити, що з 2011 по 2014 роки виробництво гречаної крупи збільшувалося в середньому на 9% щорічно. У 2015 році спостерігалося рекордне зниження виробництва (відразу на 25%), що було зумовлено різким скороченням виробництва сировини.
Саме дефіцит сировини на тлі доволі активного попиту як чисто ринковий механізм зумовив суттєве підвищення цін на культуру. Це підвищення й дозволило компенсувати низьку врожайність культури та розширити посівні площі під культурою та збільшити обсяги її виробництва у 2016 році. До того ж цінова динаміка цілком адекватно відреагувала на збільшення виробництва й надалі відповідає розвитку ринкової ситуації.
|
Динаміка цін на гречку і гречану крупу в Україні, грн/т |
 |
Порівняння ефективності виробництва та реалізації гречки з тією самою пшеницею показує, що на початку сезону виручка з 1 га від реалізації гречки на 2–5% менша, ніж виручка від реалізації пшениці. В цілому ж за два сезони за встановленого рівня цін питома виручка від реалізації гречки в середньому на 20% більша за аналогічний показник для пшениці. Такий показник є непоганим стимулом для розвитку сегмента. Проте слід зауважити, що виробничі витрати на вирощування гречки дещо вищі, ніж для пшениці, й тому показник прибутковості може бути зіставним із пшеницею, якщо не нижчим.
Щодо цін на готову продукцію, на які так болісно реагують українці, то їх динаміка повністю повторює динаміку цін на сировину. Також слід зазначити, що за середнього виходу готової продукції на рівні 65% середня частка витрат на сировину сягає 93% вартості готової продукції, що набагато вище за раціональний рівень (хоча б 70–75%).
| Динаміка виробництва гречки в Україні, млн тонн |
 |
Таким чином, можна констатувати, що переробники гречки працюють із мінімальною маржинальністю, встановлюючи ціни на готову продукцію відповідно до цін на сировину, а про монополізацію та зговір мова не йде. У свою чергу, аграрії встановлюють ціни на гречку відповідно до виробничих показників і поточної ринкової ситуації, намагаючись забезпечити прибутковість на рівні інших зернових культур.
Загалом, говорячи про подальший розвиток не лише ринків жита й гречки, а й про інші нішеві культури, слід зазначити, що насамперед має йтися про оптимізацію виробництва відповідно до попиту. Це дозволить установити економічно обґрунтовані ціни на продукцію. А відповідно — стимулюватиме аграріїв до підвищення врожайності цих культур для отримання стабільного прибутку навіть за скорочення посівних площ.
Андрій Купченко, аналітик «АПК-Інформ»
газета “АгроМаркет”, листопад 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
