Тваринництво

Сучасне козівництво

Сучасне козівництво

У селі Угерсько, що на Львівщині, виробляють сири з перцем чилі, трюфелями та навіть із віскі.

 

Фото 1. Назар Кміть, співзасновник

родинної ферми «Мукко»

Серед мальовничих полонин і високих гір Прикарпаття, поблизу курортів Моршин і Трускавець, причаїлося незвичайне козине фермерське господарство. З перших кроків за порогом ферми дивують чистота й тиша. Всі працівники посміхаються, перемовляються між собою не голосно, тваринки спокійні та добре йдуть до людей, а ще — в повітрі пахне витонченими сирами. Як же досягли такої гармонії в господарстві, ми розпитали Назара Кмітя, засновника сімейної ферми «Мукко» (фото 1).

 

— Пане Назаре, як молодому хлопцеві, що раніше не мав аніякого відношення до аграрної царини, спало на думку заснувати козине господарство?

 

— Ви праві, раніше я не був пов’язаний з аграрною галуззю — грав у футбол, був на стажуванні в англійському «Болтоні» у підлітковому віці, однак потім отримав серйозну травму. Доки відновлювався після операції, а реабілітація тривала близько року, замислився над тим, чим зароблятиму на життя, якщо не зможу більше грати. Спочатку думав про ресторанний бізнес, бо ж усі люблять смачно поїсти. Проте батько відмовив тоді, наголосивши, що ресторанний бізнес витягуватиме з мене всі сили. І у цей час до Львова приїхав бельгійський фермер Бернар Вілем — той, що заснував козину ферму «Шеврет» у Львівській області. Нашу родину це зацікавило, й він нам допоміг розробити бізнес-план і придбати перших козенят. Таким чином з’явилася молочна ферма «Мукко». Юридично я її заснував 16 травня 2015 року, однак до роботи залучено всіх членів родини: батьків, дружину, сестру з чоловіком. Кожен із них опікується своїм напрямом. А у травні 2017 року розпочав роботу сучасний молокопереробний завод, збудований із дотриманням усіх норм відповідно до Європейської системи контролю за якістю харчової продукції (HACCP).

 

— На території ферми розташовано багато приміщень, розкажіть про них детальніше.

 

— Це сироварня, приміщення для утримання й доїння кіз, «пологовий будинок» і будиночки для козенят різного віку (до двох місяців і від двох до семи). Все це раніше було старими колгоспними приміщеннями, які ми реконструювали. Крім того, зараз будуємо нове приміщення для кіз, плануємо розширятися. Корів, а в нас є ще 220 голів дійного стада, утримуємо на іншій фермі — в селі Фалиш. Ми вирішили для себе, що буде безпечніше розділити цих два напрями й тримати тварин на відстані.

 

— Ми зараз стоїмо на козиній фермі, то ж поговорімо про цих тварин. Які породи обрали й чому?

 

— Спершу ми завезли козенят із Франції: вибрали 300 кіз і 15 цапів альпійської породи. Потім додалася українська порода, точніше — закарпатська. Так склалося, що з початком безвізового режиму все більше людей їдуть на заробітки в сусідні країни й телефонують нам із пропозиціями забрати їхніх тварин. Ми зазвичай погоджуємося, бо нарощуємо поголів’я. Однак слід зауважити, що альпійська порода є спокійнішою, краще пристосовується й легше привчається до доїння. Альпійців ми привчали до доїльної зали 2–3 дні, а вітчизняних — тижнів зо два.

 

— Чому саме з Франції, чи легко було тваринам подолати цей шлях?

 

— Ми хотіли мати тварин із хорошою генетикою та пристосованих до нашого клімату, найоптимальнішим варіантом виявилися кози з Франції. Там погодні умови схожі з нашими. А щодо перевезення, то весь шлях подолали за дві доби. Кіз у дорозі забезпечили їжею та водичкою, потім у Польщі їх ненадовго випустили попастися, а наступного ранку вони вже були в нас.

 

Фото 2. Контактний зоопарк для найменших відвідувачів
родинної ферми

— Ви придбали й цапів, тож можна дійти висновку, що обрали природне парування?

 

— Так. Це теж було одним із нелегких рішень, тож перш ніж зважитися, ми поїхали в Голландію й об’їздили там усі козині ферми, до яких змогли дістатися. Так от, там із десяти господарств дев’ять обрали для себе шлях саме природного спарювання. І вже з власного досвіду скажу, що на нашій ферми це дає хороший результат — заплідненість 99% (фото 2). Тож плануємо закуповувати ще цапів за кордоном.

 

— Як розширилося поголів’я з часу завезення перших кіз?

 

— Уже було в нас два окоти, й наразі маємо 1074 тварини, з котрих дійного стада — 640 голів. Узимку буде наступний окіт, тож розширяємося потроху.

 

— Скільки молока дає коза та які виробничі потужності ферми?

 

— Наразі ми можемо переробляти 30 тонн на добу, коза дає близько 2,5 кг молока на добу, в середньому це 800–1000 кг на рік.

 

— Повернімося до доїння: як відбувається процес?

 

— По-перше, в нас дві породи утримуються в різних стійлах. По-друге, кіз ми розділяємо на групи, запускаємо спочатку в розподільник: вони, як чемні леді, стоять у черзі й чекають свого часу, потім займають місця в доїльній установці, отримують свою частку смаколиків і дояться. Одна група доїться 6–7 хвилин, усе господарство — близько півтори години. Процес цей проводимо двічі на день — о шостій ранку та о шостій вечора. Одна тварина може бути продуктивною 7–8 років.

 

— На якому виробникові доїльного обладнання зупинилися й чому?

 

— Слід зазначити, що це рішення, як і всі інші, було досить виваженим. Ми до всього намагаємося підійти з розрахунком на майбутнє. Так було і з доїльним обладнанням. Ми провели тендер й обирали за пропозиціями. Було багато різних варіантів: і турецьке обладнання, й італійське, ізраїльське та німецьке. Найприйнятнішою серед усіх була пропозиція компанії GEA. Вони запропонували найкращі строки виконання робіт, гарантії та сервісну підтримку. І от обладнання експлуатується вже другий рік, а в нас жодних нарікань. Навпаки, ми плануємо доставити ще одну доїльну лінію. Нині тут змонтовано доїльну залу компанії GEA типу паралель на 1 . 24 доїльних місця (фото 3). За допомогою приладів керування процесом доїння DemaTron ми можемо бачити номер кози та її надій. Додатковою функцією лічильника молока є визначення його електропровідності, тобто передмаститні процеси можна визначити під час доїння автоматично. Вся інформація з доїльного залу в режимі онлайн зберігається на комп’ютері в програмі керування поголів’ям DairyPlan. У режимі онлайн є можливість аналізувати стан тварин і їхню продуктивність. Програма допомагає нам генерувати власні звіти з продуктивності й стану здоров’я тварин, а також контролювати процес роботи техніки. Молокоприймальний вузол автоматично направляє порції молока через фільтр, і по нержавких трубах воно поступає в молочну кімнату, охолоджуючись до 6 °C. Раз на добу молоко перевозять до сироварні. В перспективі заплановано провести молокопровід одразу до сироварні, щоб не витрачати час на логістику. Установку такого типу ми побачили в Голландії й вирішили, що для нашого залу саме це доїльне обладнання є ідеальним рішенням. Воно не потребує багато місця, має хороше сервісне обслуговування, й із ним ми можемо поступово розширюватися. На сьогодні установка напрацювала 2,5 тис. годин. За весь цей час ми лише змінили дійкову гуму, тому що рекомендовано її використовувати не більше ніж 1,5 тис. годин роботи. До того ж молоко не має запаху кози, бо воно відразу фільтрується, а потім потрапляє в резервуар.

 

— Ви казали про підгодовування під час доїння: чим підгодовуєте та, взагалі, який раціон у кіз?

— Під час доїння підгодовуємо комбікормами. Спочатку робили їх самостійно, але згодом зрозуміли, що не тягнемо обсяги. Тож тепер замовляємо комбікорми, що ідеально підходять для всіх груп утримання. Годуємо сіном і соломою, які вирощуємо самі. Маємо 1000 гектарів землі, з яких 35 іде на сіно. Випоюємо водою зі свердловини, воду нагріваємо бойлером до 28 градусів. А нещодавно заклали сінажну яму, хочемо спробувати для себе й такий шлях до якісного годування наших тварин. Крім того, заклали рукав на 200 тонн сінажу.

 

— Про кіз поговорили, перейдемо до смачного — до сироварні.

 

— Молокопереробний завод розпочав роботу в травні минулого року. Сири виготовляємо за рецептами голландського сировара з 20-річним досвідом — Хуга Ван де Граафа. Завдяки безконтактному доїнню та професійній технології визрівання вся цінність натурального молока передається сиру й робить його по-домашньому смачним і корисним. «Адигейський», «Вершковий», тверді сири типу «Гауда» — це все те, що подобається в першу чергу нам. Усе молоко, з якого варимо сири, тільки наше. Не ризикуємо купувати, бо ж маємо бути відповідальними за якість кінцевого продукту. В складі сирів — тільки молоко, закваска й натуральні добавки. Так, щоб отримати твердий сир із чилі або трюфелем, ми додаємо компоненти в сироватку. Також маємо сири з волоським горіхом, експериментуємо над рецептурою сирів з ароматом шотландського віскі та з додаванням чорного перцю.

 

Пане Назаре, дякуємо за цікаву та натхненну розмову. Бажаємо розвитку й процвітання бізнесу.

 
Фото 3. Доїльна зала компанії GEA типу Паралель дозволяє скоротити процес доїння кожної кози до 7 хвилин

Говорить експерт

Ігор Присько,
провідний спеціаліст ТОВ «Компанія ЛАН», офіційний дилер компанії GEA в західному регіоні

 

Це перша козина ферма таких розмірів, де автоматизовано всі процеси виробництва та переробки молока. В березні 2017 року компанія «ЛАН» змон тувала й здала в експлуатацію доїльне обладнання. Як раз до цього часу завезені молоді кози почали доїтися. В планах у власників розширити господарство до 1200 дійних кіз, саме тому було обрано зал типу Паралель, конструкція якого дозволяє встановити спочатку один бік доїльної зали, а потім інший.

Слід зазначити, що інтерес до обладнання для доїння кіз в Україні почав зростати. Люди з різних регіонів їдуть у гості до «Мукко», цікавляться та вивчають напрям козиного бізнесу. Ми, як офіційний дилер компанії GEA, готові реалізовувати такі амбітні проекти й в інших господарствах нашої країни.

 

Марина Терещенко

журнал “The Ukrainian Farmer”, серпень 2018 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ