|
Проаналізовано можливості й переваги сорго для приготування кормів різних типів: концентрованих зернових, соковитих, сіна.
Левову частку витратної частини у тваринництві традиційно становлять корми. Це майже 60–70% усіх витрат на одиницю продукції. І, як завжди, корми є важливим резервом для пошуку можливостей зменшення собівартості виробництва. Як відомо, немає такої універсальної культури в кормовиробництві, яка б задовольняла всі вимоги зоотехніка. Та й було б неправильно застосовувати в годівлі ВРХ лише одну культуру для забезпечення зеленою масою цілорічно. Тому підбір стійких культур для однотипної годівлі ВРХ в умовах сучасних кліматичних змін є доцільним і правильним кроком у кормовиробництві.
Глобальна зміна клімату в бік потепління зумовила зниження продуктивності основних сільськогосподарських культур, що за стресових ситуацій сягає 50–60%, а в деякі роки і значно більше. Тривалі посухи є однією з найсерйозніших проблем сільського господарства: протягом ХХ ст. середня температура повітря в Україні зросла на 0,8 °С. Висновки міжнародних експертів свідчать про те, що найближчими роками температура повітря в холодну пору року буде знижуватись, а в теплу — зростати, річна сума опадів — зменшиться. В найближчі 40–50 років клімат південного сходу України стане більш континентальним і менш вологим. Відповідно це вплине на рентабельність (а подекуди й доцільність) вирощування певних традиційних сільгоспкультур. Ефективним шляхом розв’язання цієї проблеми є добір культур із високою посухостійкістю, врожайністю та універсальністю використання. У посушливій степовій зоні доволі поширеним є вирощування ячменю ярого (в 2015 р. — 2,0 млн га), який формує врожайність лише 27 ц/га. Однак в умовах степу ячмінь ярий слід замінити високоврожайним зерновим сорго, на виробництво 1 т зерна якого витрачається майже вчетверо менше вологи, ніж для ячменю. Крім цього, ще є низка чинників, які вказують на користь у вирощуванні зернового сорго.
Головним способом одержання дешевого рослинного корму є максимальний вихід кормових одиниць з 1 га за мінімальних витрат на їх вирощування. В умовах значного підвищення температури й зниження кількості опадів у період вегетації кормових культур перспективною культурою, що забезпечує одержання значної кількості зеленої маси високої якості, є цукрове сорго. За витратами вологи на одиницю сухої речовини сорго є безперечним лідером. Традиційна кормова культура — силосна кукурудза дає високі врожаї зеленої маси лише за високого рівня зволоження ґрунту. Сорго витрачає на одиницю сухої речовини 300 частин води, тоді як кукурудза — 388, суданська трава — 340, а пшениця — 515–520. Коренева система сорго проникає на велику глибину та забезпечує рослину вологою з нижніх шарів ґрунту, які недоступні іншим культурам. Тобто цукрове сорго варто розглядати як альтернативу кукурудзі — основній силосній культурі. За настання сильної посухи сорго припиняє ріст, життєві процеси в ньому завмирають, але рослина не гине. Після випадіння опадів рослина знову добре росте й розвивається.
Сорго — цінна харчова культура для регіонів, у яких решта зернових дають невеликі врожаї через посушливий клімат. В умовах, де вологості в ґрунті достатньо, сорго дає прекрасні врожаї. У наш час сорго посідає п’яте місце за посівними площами, поступаючись пшениці, рису, кукурудзі та ячменю. Сорго відрізняється великою пластичністю та легкою пристосованістю до ґрунтово-кліматичних умов вирощування, але за своєю природою ця рослина любить тепло та є стійкою до посухи. Тому й не дивно, що ареал його вирощування такий широкий: в Індії — 12 млн гектарів, в Африці — 21 млн, у США — 3,6 млн гектарів.
Чим приваблює сорго тваринників
Зерно сорго, особливо голозерних сортів, є добрим концентрованим кормом для всіх видів тварин. Для годівлі ВРХ чудово підходять зернове сорго, цукрове та сорго-суданковий гібрид. Кожна культура має свої переваги. Зернове сорго — це кормова, продовольча та технічна культура. Воно є одним із компонентів для комбікормів свиней, ВРХ, птиці та коней. До складу комбікормів ВРХ та свиней сорго можна додавати до 40%, птиці — до 30, коней — до 20%, але обов’язково подрібненим, адже щільна оболонка зерна значно зменшує його перетравність. Поживність зерна сорго доволі висока (до 15% протеїну, до 4,5 — жиру, до 70 — крохмалю, до 5 — клітковини, до 2,5 — лізину та до 1,9% метіоніну), за своїм складом ця культура нагадує ячмінь і кукурудзу, а за вмістом протеїну перевищує їх. Поживність 1 кг зерна — до 1,3 корм. од.
У зерні всіх сортів сорго немає синильної кислоти. В забарвленому зерні сорго міститься танін — терпка речовина, що погіршує процес травлення. Присутність таніну не зменшує кормової цінності, але знижує перетравність зерна. Для гібридів сорго наявність таніну є найважливішим критерієм (сучасні гібриди містять мало таніну). Щоб знизити дію антипоживних чинників, зокрема й танінів, до соргової дерті додають метіонін, ферментні препарати. З ферментів використовують як моноензими, так і мультиензимні композиції.
Сорго дає корм тваринам не лише у вигляді зерна, а й силосу, сіна та зеленої маси. Жодна культура не може цим порівнятися із сорго. Його зелена маса має 70–80% вологості, 3,5–5,0% — білка, до 1% — жиру, 10–18% — цукрів і порівняно мало клітковини — до 8%. До переваг цукрового сорго належить і висока врожайність зеленої маси та насіння, можливість використовувати зелену масу на ранню підгодівлю, сіно, сінаж, комбінований силос і для випасання худоби.
Зерно сорго в раціонах
Наука й практика використання соргової дерті в годівлі молочних корів свідчить про її повну придатність для цього. Корови, які отримують соргову дерть замість ячмінної, не знижують надоїв, склад молока за вмістом жиру й сухої речовини не змінюється, загальний стан корів не погіршується. Досліди, проведені на дійних коровах червоної степової породи на 2–3-му місяцях лактації, яким згодовували подрібнене зерно сорго замість ячмінної дерті, показали, що споживання корму було високим і становило 95–98%, молочна продуктивність корів була високою протягом усього досліду: 16,5–16,7 кг молока за жирності 3,6%. У дослідах на дійному стаді корів айрширської породи за згодовування зерна сорго частково або з повною заміною в раціоні дерті пшеничної та соняшникової макухи було зафіксовано позитивний вплив на молочну продуктивність. У групі, де 50% дерті та макухи замінили на соргову дерть, молочна продуктивність зросла на 5,5%. У групі, де соргова дерть замінила 75% суміші дерті пшеничної та макухи соняшникової, надої зросли на 7,5%. А от у разі повної заміни дерті пшениці та макухи соняшникової на соргову дерть продуктивність дійного стада зросла лише на 6,2%. Це свідчить про те, що дерть сорго, незважаючи на досить непоганий набір поживних речовин у своєму складі, все ж поступається продуктам переробки соняшнику за жиром і протеїном, але за відсутності в господарстві макухи соняшнику молочну продуктивність можна покращити додаванням до раціону дійних корів дерті сорго. За вмістом жиру та білка в молоці певних змін не спостерігалося. Варто зазначити, що поїдання тваринами (а, відповідно, його перетравність і продуктивність тварин) зерна сорго в нативному (не подрібненому) вигляді була значно нижчою, ніж за його попереднього подрібнення.
Агротехніка зеленого конвеєра
Цукрове сорго та сорго-суданковий гібрид використовують у тваринництві для приготування сінажу та силосу. Врожайність зеленої маси переважає інші культури, зокрема кукурудзу. Силос із сорго — прекрасний соковитий корм, що охоче поїдають тварини. Сорго-суданковий гібрид за своєчасного скошування може давати три укоси на рік. Деякі сорти сорго зберігають свою здатність до силосування з моменту настання молочно-воскової стиглості зерна до 30–45 діб. Якщо в господарстві немає змоги швидко знайти засоби для збирання, цей факт допомагає, все ж таки, заготовити корм високої якості.
За оптимальних умов вирощування гібриди цукрового сорго формують урожай зеленої маси до 1000 ц/га та вище (кукурудза — 300–400 ц/га). Зібрана у фазу молочно-воскової стиглості маса містить до 7,5% протеїну та до 2,5% жиру в абсолютно сухій речовині, поживність зеленого корму — 0,22–0,23 корм. од. За амінокислотним складом зелена маса аналогічна до кукурудзи. В клітинному сокові цукрового сорго може міститися до 20% цукру.
Для організації зеленого конвеєра можна використовувати малопродуктивні угіддя, вивідні поля багаторічних трав, заплавні землі та кормові сівозміни. На сіно та зелений корм сорго краще висівати суцільним рядковим способом із міжряддями 15 та 30 см. У разі сівби широкорядним способом із міжряддями 60 та 70 см виходять більш міцні, грубі стебла, скошена маса погано підсихає, а тварини її споживають без охоти. Велика кількість тепла, світла, наявність родючих ґрунтів дозволяють за дотримання певних агротехнічних умов одержувати високі та стабільні врожаї зеленої маси, сіна та зерна, особливо в посушливі роки. За умов правильного використання сорго в зеленому конвеєрі можна отримувати зелену масу протягом 30–40 діб. Зібране за 7–10 діб до викидання волоті сорго забезпечує високоякісний корм. В умовах України зелений конвеєр із сорго усіх видів може використовуватися протягом 3,5–4,5 місяця.
На зелений корм сорго скошують за два тижні до викидання волоті. На сіно та сінаж цукрове сорго збирають у тій самій фазі за висоти стебла 100–120 см. У цьому разі покращується отавність і врожайність наступних укосів. У разі порушення строків збирання маса швидко грубіє та погано поїдається тваринами. На зелену підгодівлю цукрове сорго збирають за мінімальної висоти рослин 50 см. Висота скошування — 10–12 см. За нижчого зрізання рослина погано відростає.
Косіння цукрового сорго на силос проводять у фазу молочно-воскової стиглості зерна, а то й до повної його стиглості, оскільки у цю фазу стебла та листя рослин соковиті й зелені. Під час силосування до зеленої маси сорго додають солому залежно від вологості. На якість силосу та його поїдання впливає довжина різання зеленої маси та її вологість (оптимальна — 65–75%). За більшої вологості силосна маса виділяє багато соку, з яким утрачаються водорозчинні вітаміни та поживні речовини. Тому перед закладанням силосу на днище траншеї попередньо вкладають шар подрібненої соломи для поглинання зайвої вологи з маси. За оптимальної вологості маси в 70% та нижче сорговий силос добре зберігається й утрати сухої речовини незначні — до 10%. Запорукою високої якості майбутнього силосу є його ретельне трамбування.
Рослинну масу сорго з вологістю меншою за 65% слід більше подрібнювати (до 2–3 см) і ретельніше трамбувати. Після заповнення силосної траншеї її ретельно герметизують. Для збільшення збереженості поживних речовин силосу із сорго та для зменшення вторинної ферментації маси після її відкриття рекомендується застосовувати консерванти на основі лактобацил і ферментів.
Токсичність сорго
За згодовування тваринам слід ураховувати, що зелена маса сорго містить глікозид дурин, який потім гідролізується в синильну кислоту та може викликати отруєння. Вміст дурину в сорго стрімко зростає у стресових для рослини умовах (перепади температур, різка зміна погоди). Токсичність сорго виявляється за вмісту дурину понад 0,1%. В отаві вміст дурину збільшується в листі рослин удвічі. В дорослій рослині найбільше цього глікозиду міститься в листковій пластинці, найменше — у нижньому листку та корінні. Токсичність дурину зменшується в разі збільшення вмісту цукру в рослині. Тобто доросла рослина є малотоксичною. Найтоксичніші молоді пагони віничного та зернового сорго. Тому на зелений корм і силос краще використовувати цукрові сорти сорго, які набагато краще поїдають тварини. Під час силосування та сушіння дурин руйнується. Свіжоскошену зелену масу (особливо отаву) не можна одразу згодовувати худобі без доброго попереднього пров’ялювання.
Приготування сіна
Для приготування сіна висівають сорго-суданкові гібриди. Тюкувати таке сіно не рекомендують, оскільки можливе його самозаймання. Добова даванка сіна бичкам масою 200 кг і більше може бути від 2 до 6 кг, що становить майже всю добову потребу для цієї статево-вікової групи. Для лактуючих і сухостійних корів сорго-суданкове сіно в раціоні має становити 50–60% добової потреби в грубих кормах, бажано давати його із сіном люцерни у співвідношенні 1:2. Також це сіно залюбки поїдають вівці. Добова даванка такого сіна для дорослої вівці — 1,5–2,0 кг.
Спільні сорго-кукурудзяні посіви
Підбиваючи підсумки, можна дійти висновку про неоднозначність рішення питання використання кормового сорго в годівлі ВРХ, але переважає та думка, що цей вид корму за належної підготовки є надзвичайно великим резервом у кормовиробництві. Також у практиці заготівлі силосу із сорго є метод, принципом якого є висів цукрового сорго та кукурудзи смугами. Оскільки ці культури досягають молочно-воскової стиглості приблизно одночасно, то й скошуються вони також разом, але комбайн скошує масу впоперек смуг. Виходить, що зелена маса сорго та кукурудзи перемішується вже під час скошування. Такий силос теж дуже вартий уваги, прекрасно консервується, зберігається та поїдається тваринами.
Марко Прибузький
журнал “The Ukrainian Farmer”, червень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
