Перепелиний бізнес ПП «Концерн-СВК» починався з маленького присадибного господарства, котре нині реалізує свою продукцію в усі куточки України.
Ще п’ятнадцять років тому сім’я Кривещенків була далека від думки про фермерство. Сергій Кривещенко, голова сімейства,у минулому військовослужбовець, після виходу на пенсію вирішив спробувати себе в новій ролі – сільгоспвиробника. Дванадцять років тому він почав утримувати перепелів на присадибній ділянці, в межах села. Для початку придбав кілька десятків голів, потім замовив клітку і посадив на вирощування тисячу перепелів. Продавали вироблену продукцію переважно на ринках. Вдосконалюючи технології та більше вивчаючи справу, почали нарощувати обсяги виробництва. Тоді ж вирішили придбати приміщення для промислового виробництва птиці, оскільки вирощувати її в межах селах заборонено санітарними нормами.
Сергій Кривещенко добре розуміє проблеми фермерів-початківців, адже сам пройшов складний шлях розвитку бізнесу від формату присадибного господарства до побудови промислової ферми. За його прогнозами, поки що сподіватися на полегшення життя малих і середніх фермерів в Україні не варто. Тим більше, постійне здороження складових у собівартості виробництва перепелиної продукції змушує господарників бути в тонусі.
― Пане Сергію, які бар’єри наявні сьогодні для входження в малий і середній сільськогосподарський бізнес?
― Наразі розвивати середній і малий сільськогосподарський бізнес дуже складно. Кожному сільгоспвиробникові, незалежно від масштабів виробництва, треба отримати велику кількість дозвільних документів (на використання води, на дотримання екологічних норм тощо), які розробляють різні організації. Розцінки в них однакові як для великих підприємств, так і для малих. Так само однакові вимоги до виробників різного калібру має санітарно-ветеринарна служба. А можливості птахофабрики, що виробляє понад 1 млн курячих яєць на рік, та ферми з обсягом 100 тис. яєць на рік зовсім різні. Тобто основна проблема – відсутність нормативів і вимог, розроблених саме для дрібного й середнього сільгоспвиробника.
― Розкажіть про стан справ у ПП «Концерн-СВК».
― Ми вирощуємо перепелів на промисловій основі. Вісім років тому придбали сільськогосподарські приміщення площею понад 5 тис. м2 у Баришівському районі Київської області. Для вирощування обрали перепелів порід маньчжурський, японський та білий техаський. Поголів’я нарощували поступово, вивчаючи і впроваджуючи нові технології на власному досвіді. Наразі в приміщеннях встановлене спеціальне обладнання для перепелів: кліткові батареї, напівавтоматичні лінії годівлі, автоматичні лінії напування й збирання яєць.
Змінився ареал реалізації нашої продукції – більшу частину нині поставляємо під торговою маркою «Чарівний птах» у великі торговельні мережі України, такі як «Сільпо», «Велика Кишеня», «Фуршет» тощо.
― Чи вигідно працювати невеликому підприємству з торговельними мережами?
― У нас немає іншого вибору. Ставити свої торговельні точки невигідно, а працювати з мережами хоч і проблематично, проте поки що найбільш прогнозовано.
Торгові мережі в Україні не зацікавлені, на жаль, в якісній продукції. Єдине, що їх цікавить, – низька ціна. З двох виробників вони оберуть того, хто запропонує меншу ціну, не дивлячись на якість чи свіжість яєчної продукції. Торговельна мережа – це лише посередник між виробником і споживачем, який не бере на себе жодної відповідальності за продукцію, що реалізує. За неякісний товар відповідає виробник. Хоча на якість може впливати низка факторів, як-от умови зберігання, транспортування тощо. У цивілізованих країнах мережі ділять навпіл відповідальність за якість з виробниками сільськогосподарської продукції. Тож вони ретельно контролюють, яку продукцію беруть на реалізацію, стежать за її належним зберіганням.
Все, що українські торгові мережі не продають, вони повертають виробникові. Виробник не впливає на ціну реалізації, націнки можуть становити 20–25% і більше. Розраховуються мережі за проданий товар тільки через місяць. Також мережі диктують чимало умов щодо упаковки, часу поставки тощо.
― З якою упаковкою виробникам перепелиних яєць краще працювати?
― Найкращою є картонна упаковка. Вона добре зберігає властивості перепелиних яєць. Проте реалії ринку такі, що виробники змушені використовувати пластикову тару. Вона дешевша, простіша в користуванні, а також їй надають перевагу торговельні мережі. Зручність для виробника в тому, що в «пластик» одразу можна розкладати яйця. Картонні ж коробки приходять у листах. Їх спочатку треба зібрати, потім вкласти всередину картонні перетинки, після чого розташовувати яйця. Це потребує багато часу та додаткових робочих рук.
Ми хотіли замовити бугорчату прокладку для перепелиних яєць, але її виробники не хочуть братися за невеликі партії.
― Чи змінились уподобання населення щодо перепелиних яєць у зв’язку з їх значним здороженням і падінням купівельної спроможності? Чи відбувся спад реалізації перепелиних яєць?
Так, спад був, але тимчасовий. Почався він восени 2014 року, а на початку зими й донині обсяги реалізації зросли до минулорічних показників.
― Як можна зменшити собівартість виробництва перепелиної продукції? Чи працюєте ви над цим?
У наших умовах собівартість виробництва тільки зростатиме. Дорожчає пальне, газ, корми, електроенергія тощо. До речі, у нас електроенергію систематично відключають, тому ми користуємося генератором, що коштує дуже дорого.
У структурі собівартості перепелиної продукції до 80% займає вартість комбікорму. Кожну наступну партію ми купуємо то на 5%, то на 10% дорожче за попередню. Ми можемо впливати на його ціну, тільки змінюючи й варіюючи компоненти корму так, щоб купувати дешевшу сировину. Загалом у нас кукурудзяно-пшеничні раціони. Наразі пшениця дешевша за кукурудзу, тому її кількість у раціоні ми збільшили.
Комбікормовий завод за нашими рецептурами виготовляє комбікорм для усіх вікових груп птиці. Рецептури для племінного і товарного стада маємо однакові. Відрізняються раціони тільки для птиці різного віку: чим вона старша, тим менше потребує протеїну. Дорослій птиці потрібен 21% протеїну, пташенятам – 23–24%. Якщо бачимо негаразди зі стадом (випадіння пір’я у птиці, погіршення якості шкаралупи яєць, рахіт у пташенят, зниження якості інкубаційної продукції), одразу вносимо корективи в рецептури. Будь-які погрішності виробника корму одразу позначаються на самопочутті та продуктивності птиці.
― Продаж якої продукції забезпечує найбільший прибуток: яєць чи тушок перепела?
― Більшу частину прибутку ми отримуємо від продажу яєць. М’ясо переплів теж реалізуємо, але це, в основному, тільки компенсує затрати на їх вирощування. Оскільки наше підприємство є репродуктором другого порядку, ми також реалізуємо племінну продукцію: яйця й добових перепілок. Але загальна частка таких продажів невелика.
― Чи не плануєте збільшувати асортимент продукції? Можливо, варто запропонувати споживачам продукти переробки чи напівфабрикати з перепелятини?
― Поки що переробка перепелиної продукції для нас у далекій перспективі. Це дуже дорого. Наш споживач не готовий за це платити.
Деякий час наші перепелині яйця купував переробник для їх консервування. Протягом року вони експериментували, впроваджували різні рецепти, потім відмовились від цього задуму через дуже високу собівартість виробництва. Українці не готові купувати таку продукцію. Не вигідні також такі продукти переробки, як сухий яєчний порошок, через високу собівартість і незатребуваність кінцевої продукції.
Деякі вітчизняні компанії налагодили виробництво майонезу, що містить перепелині яйця. В основному це невеликі підприємства, що реалізують свою продукцію в так званих екомагазинах.
― Розкажіть про плани. Як будете розвиватися далі?
― Наразі наше підприємство працює не на повну потужність, тож плануємо збільшувати поголів’я щонайменше на 30%. В умовах українського ринку перепелиному господарству, щоб не мати проблем із реалізацією продукції, оптимально утримувати поголів’я перепелів не більше за 100 тис. голів.
Вікторія Дичаковська
журнал “Наше Птахівництво”, січень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
