Зниження цін на врожай щоразу спонукає очільників галузевих асоціацій і міністерства до розмов про потребу нарощення переробки рослинницької продукції всередині країни, створення додаткової вартості зерна, перетворивши його на борошно чи корм для тварин. Журналісти газети «АгроМаркет» розбиралися, чому попри, здавалося б, усі сприятливі умови для розвитку комбікормового виробництва в Україні — збудовані або модернізовані потужності, дешеву сировину та робочу силу — виробники комбікормів говорять про стагнацію на внутрішньому ринку, а зовнішні не розглядають для себе як пріоритетні.
Протягом останніх п’яти років обсяг виробництва комбікорму в Україні стабільно зростав. Нарощування відбувалося разом з інтенсивним розвитком промислового тваринництва й птахівництва та переходом малих виробників на прогресивні технології в годівлі: замість незбалансованих рослинних сумішей вони почали використовувати комбікорми. У 2009 році для птиці було вироблено 3159,4 тис. тонн готових кормів, у 2012-му — 3552,1 тис. тонн; для свиней — 1069,9 тис. тонн у 2009 році та 1279,3 тис. тонн у 2012-му. Проте нині виробники комбікормів жаліються на скорочення попиту на їхню продукцію.
Агрохолдинги — основні виробники та споживачі корму
На сьогодні основну частку комбікормів (понад 60%) виробляють великі оператори ринку — вертикально інтегровані підприємства, що мають у своїй структурі комбікормове виробництво: МХП, ТОВ «Комплекс «Агромарс», корпорація «Агро-Овен», ГК «Аграрний Холдинг Авангард», ГК «Інтер-Агросистеми», птахокомплекс «Дніпровський». Майже повний обсяг кормової продукції, який вони виробляють, направляють на забезпечення власних потреб. Таким чином, комбікормове виробництво в них стабільне й передбачуване, а обсяги залежать від обсягів виробництва тваринницької та птахівничої продукції всередині холдингу.
За рахунок нарощування власних стад майже всі агрохолдинги протягом останніх років збільшували виробництво кормів. Так, за останні два роки в МХП з уведенням в експлуатацію 11 з 12 майданчиків вирощування бройлерів у ТОВ «Вінницька птахофабрика» виробництво курятини збільшилося на понад 15%, відповідно, відбулося й нарощування випуску кормів.
У ТОВ «Комплекс «Агромарс» для забезпечення потреб власних птахофабрик у кормах заводи групи почали працювати на повну потужність (180 тис. т/рік). Та навіть їх сьогодні бракує, тому невелику частину комбікормів холдинг змушений докуповувати на вільному ринку.
Використовувати комбікорми власного виробництва для агрохолдингів економічно вигідніше, ніж купувати їх. Особливо це стосується підприємств із великими обсягами їх споживання. «У середньому виробники комбікормів для вільного ринку закладають прибуток у розмірі 100 грн/т. Наш завод, приміром, виробляє близько 170 тис. тонн комбікормів на рік, тож економія становить близько 17 млн грн. Крім того, використання власних кормів дає впевненість у походженні сировини та свіжості продукції», — розповідає Володимир Василенко, директор філії «Бориспільский комбікормовий завод» «Агромарс». За його словами, невигідно будувати комбікормовий завод тим господарствам, які не зможуть повною мірою використовувати його потужності. «Як мінімум на 80% потужностей заводу має бути завантажено (за умови, що він працюватиме цілодобово — Авт.). У іншому випадку економічно доцільніше закуповувати корми», — переконаний пан В. Василенко.
Незалежні кормовиробники в пошуку споживача
Якщо виробництво корму на заводах, які входять до складу агрохолдингів, передбачуване й не залежить від попиту на ринку, то підприємства, що працюють на вільний ринок, нині борються за споживача. Потужності більшості з них недовантажені. Представники цих заводів переконують, що за потреби могли б виробляти майже вдвічі більше комбікормів, ніж нині. Будували комбікормові заводи з урахуванням позитивної динаміки у тваринництві та птахівництві, яка спостерігалася протягом останніх декількох років. На сьогодні ж комерційне кормовиробництво розвивається не тими темпами, на який сподівалися інвестори.
Серед підприємств, що спеціалізуються на комерційному виробництві комбікормів і не входять у структуру агрохолдингів, провідні позиції на ринку посідає група компаній «Єдність», що має у своїй структурі сім виробничих підприємств. Останній завод групи компаній було введено в експлуатацію восени 2014 року з можливістю виробництва 180 тис. тонн комбікормів на рік. Іншим потужним гравцем на ринку є ПрАТ «Київ-Атлантик Україна» — 90 тис. тонн гранульованих комбікормів на рік. Крім цього, на ринку присутні й інші гравці: «Цехаве Корм ЛТД», ГК «АгроВетАтлантік» та ін.
Що стримує розвиток галузі
За словами виробників, які реалізують свою продукцію на вільному ринку, за останні кілька місяців попит скоротився щонайменше на 10%. Кількість покупців зменшується, а деякі клієнти, серед яких малі та середні птахівничі й свинарські підприємства, взагалі пішли з ринку.
У структурі комбікормового виробництва найбільша частка припадає на продукцію для птиці (близько 56%) і свиней — 20%, 11% кормів виготовляється для ВРХ і 12% — для інших тварин. Зважаючи на те, що понад половину всіх комбікормів продається для птахівництва, ринок дуже чутливий до того, що відбувається у цій галузі. Нині тут спостерігаються дефіцит молодняку птиці через зупинку підприємств на сході країни та утруднення логістики з племінними птахофабриками в анексованому Кримі. Деякі потужні виробники курячого яйця через це суттєво скорочують стада. Бройлерний же напрям живе тільки за рахунок великих операторів, які мають власні племінні стада. Серед свинарських господарств і клієнтів у комерційних кормовиробників також не побільшало — у цій галузі відбувається консолідація ринку, через що закриваються малі, малоефективні господарства та нарощується виробництво свинини в складі великих господарств й агрохолдингів.
Перспективною та незаповненою нішею для кормовиробників залишаються індивідуальні господарства населення. На сьогодні там усе ще вирощують значну кількість худоби, птиці та свиней на незбалансованих раціонах. Негативним фактором, що стримує розвиток цього ринку, є низька культура споживання комбікормів. Отримуючи зерно як оплату за пайові ділянки, населення згодовує його цілим птиці та, у кращому разі — перемелює зернову сировину на дерть. Тому популяризація знань щодо складання рецептур для різних груп тварин і птиці, розрахунку конверсії корму, скорочення термінів вирощування — одне з актуальних завдань, які планують вирішувати кормовиробники найближчим часом. У цьому вони вбачають перспективу нарощення споживання своєї продукції. Проте важко розраховувати лише на цей ринок, оскільки, за прогнозами експертів, у майбутньому частка виробленої тваринницької та птахівничої продукції в господарствах населення щороку зменшуватиметься.
Заміщення імпорту
На сьогодні імпортувати корми для певних вікових груп сільгосптварин і птиці стало невигідним через подорожчання іноземної валюти. Завозять в Україну здебільшого тільки їх деякі компоненти: з Європи імпортують вітамінно-мінеральні добавки, премікси, із Китаю — лізин і хлорид холіну. Існує також невеликий відсоток нелегального імпорту кормів і кормових добавок (переважно в господарствах західних регіонів), але відчутно на ринок це не впливає.
Крім девальвації гривні на імпортозаміщення вплинуло й уведення в експлуатацію сучасних заводів, що здатні випускати конкурентну за ціною та якісну продукцію. Зокрема, у 2013 році запрацювало підприємство NOVACORE, що розташоване в Дніпропетровській області. Його продукція дозволила повністю замістити імпорт преміксів, кормових добавок і БМВД для вітчизняних виробників комбікормів. Потужності заводу дозволяють повністю покрити потребу внутрішнього ринку та навіть направляти значну частину продукції на експорт.
Поставки за кордон
Розв’язати проблему надлишкового виробництва комбікормів всередині країни міг би експорт. Найперспективнішими для поставок за кордон продукції вітчизняного комбікормового виробництва вважають БМВД і премікси, а також предстартерні комбікорми для ринку країн СНД. Поки що обсяги поставок цієї продукції невеликі, проте вітчизняні компанії наразі активно шукають ринки збуту.
Щодо експорту готових комбікормів — тут перспектив менше. Незважаючи на те, що вітчизняна кормова продукція досить конкурентоспроможна, європейський ринок для нас закритий. У країнах Європи, де розвинене тваринництво й птахівництво, працює велика кількість місцевих виробників, конкуренція дуже сильна, і потреби в додатковому ввезенні цієї продукції немає. Російський ринок теж не вважається перспективним через те, що сусідні області, куди можна було б постачати комбікорм (Бєлгородська тощо), мають своє розвинене комбікормове виробництво. Тому країн, куди вітчизняні підприємства могли б постачати готові комбікорми, не так вже й багато. На сьогодні Україна експортує цю продукцію в Молдову, Грузію, Туркменістан.
Виробники переконані: щоб нарощувати поставки за кордон, необхідно зменшувати собівартість виробництва комбікормів. А зробити це можна за умови виробництва в Україні основних компонентів, з яких виробляють премікси та БМВД. Це, своєю чергою, потребує серйозних наукових і фінансових вливань, тому є перспективою дуже віддаленого майбутнього. Крім того, комбікорми — продукція, що швидко псується й потребує постійного поповнення. Тому на експорт накладаються суттєві логістичні витрати на його поставки, що знижує привабливість його експорту. Тому все-таки основним ринком збуту для своєї продукції кормовиробники вважають внутрішній ринок.
Що далі
Інтенсивне нарощування обсягів виробництва птахівничої продукції та свинини протягом 2012–2013 рр. сприяло активному збільшенню обсягів кормовиробництва. Проте на сьогодні пропозиція кормів на вільному ринку перебільшує попит. Основним стримувальним фактором розвитку є динаміка у тваринництві, яка хоч і є позитивною, проте не є такою, на яку розраховували інвестори, коли будували нові заводи.
Та попри все, виробники вважають, що комбікорми — привабливий ринок і сподіваються вийти на повні потужності своїх підприємств протягом п’яти років. Вони переконані, що стагнація має тимчасовий характер і подальше зростання поголів’я птиці та сільгосптварин створить передумови для нарощування ринку комбікормів і появи на ньому нових гравців. Більшу перспективу матимуть ті підприємства, що здатні швидко переналагоджувати виробництво залежно від потреб замовника та випускатимуть широкий спектр кормів за різними рецептурами для різних груп тварин і птиці.
Вікторія Дичаковська
За матеріалами газети «Агромаркет»
журнал “Наше Птахівництво”, листопад 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Наше птахівництво та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
