Агромаркет

Польові орієнтири

Польові орієнтири

Українські аграрії готуючись до польового сезону 2015 шукають шляхи оптимізації витрат та диверсифікації виробництва.

 

На порозі — новий аграрний сезон. Дбайливі господарі склали на роки вперед сівозміни, з осені підготували під сівбу ярих ґрунт, внесли основні добрива, купили насіння та дизпаливо. Залишається небагато — вийти в поле й почати працювати.

 

Однак у житті не все так гладко, як мало би бути. Фінансові результати минулого аграрного сезону змушують господарів із сумом зазначити: витрати на виробництво рослинницької продукції зросли у 2–2,5 раза, і ціни на солярку, добрива, ЗЗР тощо уже не повернуться. За цих умов сільгоспвиробники змушені весь час перебувати в пошуку нових «польових орієнтирів». Доводиться констатувати: вітчизняна аграрна галузь стрімко входить у найскладніший для себе період.

 

Криза змушує

 

Цілком зрозуміло, що запорукою виживання на ринку стане радикальне зниження агропідприємствами своїх витрат й оптимізація технологій. Так, один із господарів у Черкаській області розповів, що минулого року планував купити два трактори вітчизняного виробника, проте нині, підрахувавши, вирішив придбати один, але іноземний: він хоч і коштує дорожче, однак за підсумками застосування дає значно кращий результат.

 

Звідси висновок: якщо аграрії й купуватимуть нову техніку, то перевагу надаватимуть більшу універсальній і економічній, яку можна застосовувати під різні культури та для різного типу робіт.

 

Дія кризи проявляється і в тому, що господарства почали більше залишати збіжжя на насіннєві цілі, а попит на сорти й гібриди вітчизняної селекції зріс. Зокрема, виробники дедалі активніше купують українські сорти сої та ріпаку. Щоправда, домінування іноземних гібридів соняшнику й кукурудзи залишається стабільним: господарі звикли до сталих показників урожайності та кращої якості самого зерна.

 

Цікава ситуація склалася з агрохімією. Коригування відбудуться, швидше за все, не в бік зниження обсягів внесення ЗЗР, а в пошуку адекватної альтернативи. Одна з них — це купівля дешевших продуктів: таким чином можна заощадити 25–50 дол. на гектарі. Проте тут на аграрія чатує інша проблема: як говорить народне прислів’я: «Скупий платить двічі». Застосовуючи дженерики, а тим більше — препарати невідомого походження, на виході не завжди можна отримати прийнятний результат. Так, наприклад, відомим підсумком минулорічної ощадливості стала низька якість зерна пшениці: варто було дощам підмочити посіви, як хвороби почали впевнено перемагати системи захисту. А недостатнє внесення добрив позначилося на вмісті клейковини в зерні, що подекуди був значно нижчим за норму. Тож класність зерна страждала.

 

Агрономи господарств також засвідчують, що більше уваги почали приділяти протруюванню насіння, інокуляції сої, а також забезпеченню рослин мікроелементним живленням. Якщо раніше до мікроелементів ставилися легковажно, то тепер бодай декількавідсоткова прибавка врожаю вже є стимулом переглянути технологічні підходи.

 

Для зменшення проходів техніки й економії пального в господарствах дедалі частіше суміщають операції та вдаються до одночасного внесення, наприклад, пестицидів і добрив, або ж застосовують добрива одночасно із сівбою чи обробітком ґрунту.

 

Доволі цікавим й обговорюваним останнім часом проектом стали аграрні розписки, закон про які набув чинності 2013 року. Незважаючи на підводне каміння таких угод (наприклад, попередню фіксацію ціни, що є однією з обов’язкових умов розписки) аграрії все ж дедалі більше користуються цими можливостями. Аграрні розписки непогано зарекомендували себе в Полтавській області, тож не виключено, що цей досвід поширюватиметься й в інших регіонах держави.

 

Кукурудза

 

Значного перерозподілу посівних площ навесні 2015 року українські виробники не прогнозують: на провідних місцях у структурі посівів уже традиційно опиняться експортоорієнтовані культури — пшениця, кукурудза та соя. І, звісно, соняшник — куди ж без нього! Водночас можна очікувати, що цього року ми побачимо незначне зниження частки площ під кукурудзою, яка є більш витратною у вирощуванні, а особливо в післязбиральному сушінні.

 

Як відомо, кукурудза другий рік поспіль балансує на рівні точки беззбитковості, а в компаніях, де врожайність була нижчою за 6,5–7 т/га, а також які не мали власних потужностей із сушіння та зберігання зерна, дала збитки.

 

Виробництво кукурудзи, млн тонн

 

2012/13 МР

2013/14 МР

2014/15 МР*

Світове виробництво

868,796

988,566

990,692

Україна

20,922

30,900

25,000

Частка України у світовому виробництві

2,4%

3,1%

2,5%

 *Прогноз

Джерело: www.usda.gov

 

Як позитив можна відзначити те, що, незважаючи на осінню газову паніку та песимістичні прогнози аналітиків щодо доцільності збирання врожаю кукурудзи, завдяки грамотним підходам і перерозподілу витрат господарі все ж зібрали зерно, висушили та заклали на зберігання. Водночас було зроблено деякі висновки: за умов, що склалися в Україні (і погодні, і економічні, і політичні), віддавати перевагу слід більш ранньостиглим гібридам, які не так «горять» у літню спеку та мають на момент збирання значно меншу вологість зерна. Також варто відзначити випадки кооперації відразу кількох господарств у використанні газових лімітів, що давало їм змогу гарантовано досушувати зібраний урожай.

 

Як уже було сказано, у виграшній ситуації були й є ті підприємства, що мають власні сушарки й елеватори. Це дає змогу не продавати зерно з-під комбайна, а очікувати кращої ціни. До речі, протягом жовтня-січня поточного маркетингового року доларова ціна на кукурудзу зросла вдвічі — з 80 до 160 дол/т на базисі франко-елеватор. Різниця більш ніж істотна.

 

Соя

 

Соя — єдина культура, яка поточного сезону може так чи інакше «додати» — як за площами сівби, так і за фінансовими надходженнями в кишені аграріїв. Минулого року ціни на вітчизняному соєвому ринку, порівняно з ринками інших культур, були найсприятливішими для аграрних виробників. Світові обсяги виробництва сої також зросли — на 10%, що стало реакцією на збільшення попиту. Аналітики зазначають, що тренд до підвищення світового попиту на сою та продукти її переробки є стійким. Адже основним покупцем тут є Китай, де рівень життя населення невпинно піднімається, а отже, піднімається і споживання м’яса, для виробництва якого саме й потрібна соя.

 

Слід сказати, що останні роки наші аграрії зробили справжній прорив у виробництві цієї білково-олійної культури. Якщо у 2000 році її валовий збір становив лише 64 тис тонн, то в 2014-му він досяг 3,9 млн тонн. Загалом валовий збір сої 2014 року на 41% перевищив 2013-й.

 

Витрати на гектар залежно від технології вирощування сої станом на минулий рік були в межах 8 тис грн, тоді як доходи становлять від 12 і вище тисяч гривень із гектара. Якщо в жовтня 2014 року середні ціни на сою становили 4,7 тис грн/т, то в січні перевищили 7 тис. грн і далі зростають.

 

Виробництво сої, млн тонн 

 

2012/13 МР

2013/14 МР

2014/15 МР*

Світове виробництво

267,853

285,012

311,201

Виробництво в Україні

2,405

2,763

3,900

Частка України у світовому виробництві

0,9%

1%

1,1%

 *Прогноз

Джерело: www.usda.gov

 

Господарі кажуть, що, незважаючи на проблеми зі збиранням цієї культури (запізнення чи поспіх із збиранням зменшує товарність зерна) і потребу в спеціальній техніці, вони готові до нарощення площ під нею та скорочення під іншими, менш рентабельними у сівозміні культурами. До того ж як бонус вони отримають біологічно зв’язаний азот, що дозволить зменшити витрати на закупівлю азотних міндобрив.

 

Як і у разі з кукурудзою додатковий прибуток аграріям можуть принести ранні й ультраранні сорти сої, які можна збирати в серпні та продавати ще до того, як почнеться масовий вихід сої на ринок й обвал ціни.

 

Для забезпечення стабільної урожайності цієї культури науковці та практики наполегливо радять не забувати про забезпечення рослин бором і молібденом за допомогою інокулювання насіння. А для більшої надійності — обробляти інокулянтами навіть двічі: за 90 днів до сівби застосовують першу, сигнальну інокуляцію, що складається з молібдату амонію, нітрату кобальту та борної кислоти; повторну обробку насіння потрібно здійснити безпосередньо перед сівбою.

 

Соняшник

  

Прогнози операторів ринку щодо посівних площ і врожаю соняшнику в 2015 році — неоднозначні. Деякі аграрії «на мікрофон» кажуть, що будуть зменшувати площі під цією культурою, однак трейдерські прогнози, навпаки, показують зростання.

 

Минулорічна посуха в низці регіонів України та дощі під час збирання значно скоротили врожай соняшнику, знизили якість насіння та рентабельність його виробництва. Господарства соняшникового поясу України — Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Херсонської та Миколаївської областей — через падіння врожайності недорахувалися, як мінімум, 500 тис. тонн насіння.

 

Виробництво соняшнику, млн тонн

 

2012/13 МР

2013/14 МР

2014/15 МР*

Світове виробництво

36,056

42,856

40,193

Виробництво в Україні

9,000

11,600

10,000

Частка України у світовому виробництві

25%

27,1%

24,7%

 *Прогноз

Джерело: www.usda.gov

 

У новому сезоні варто очікувати зменшення посівів соняшнику в Луганській і Донецькій областях, які є також традиційними зонами вирощування цієї культури. Війна ходить тут не лише по полях: на Донбасі закриваються олійні заводи, які були традиційними покупцями соняшникового насіння в місцевих сільгоспвиробників. Та й його ціна у цих регіонах на 200, а подекуди на 300 грн/т нижча, ніж в інших областях.

 

Якщо скорочення посівів культури все ж матиме місце, це неминуче призведе до падіння валу врожаю, а з урахуванням очікуваного введення в 2015/16 МР як мінімум двох нових олієпереробних заводів загальною потужністю переробки 5 тис. т/добу, це може призвести до дефіциту сировини та підвищення конкуренції на ринку.

    

 

Ірина Глотова

журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2015 року 

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ