Інтенсивні насадження культур сливової групи передбачають високу щільність дерев у саду. Насіннєві підщепи, хоч подекуди і забезпечують низькорослість дерев, для цього підходять мало.
Слива домашня та алича великоплідна, що є міжвидовим гібридом сливи та аличі, – поширені кісточкові культури в Україні. На жаль, через порівняно низьку ринкову ціну плодів товарні насадження цих культур останнім часом скорочуються. У той же час є тенденція до збільшення площ сировинних садів інтенсивного типу, адже слива і алича, крім плодів для споживання у свіжому вигляді, дають цінну продукцію для переробки, в тому числі для дитячого харчування.
Тип саду великою мірою залежить від обраної підщепи, якою визначається сила росту дерева, його довговічність, стійкість до несприятливих факторів довкілля, вибагливість до умов вирощування тощо. Головні вимоги до підщеп: сумісність із сортами, адаптивність до конкретних ґрунтово-кліматичних умов (для Полісся і Лісостепу – це передусім морозостійкість, для степової зони – посухостійкість), здатність забезпечувати високі сталі врожаї та якість плодів, технологічність на етапах розмноження та вирощування садивного матеріалу. Питання зниження висоти дерев для культур сливової групи стоїть не так гостро, як, наприклад, для груші чи черешні, проте воно теж потребує вирішення, особливо якщо мова йде про придатність садивного матеріалу для закладання інтенсивних насаджень. До сливової групи, крім сливи та аличі, належать абрикос, персик, нектарин, низка міжвидових гібридів. Вони можуть мати добру сумісність з одними й тими самими підщепами.
В європейських країнах є чітка тенденція до витіснення традиційних насіннєвих підщеп сливової групи слаборослими вегетативними (клоновими), що дозволяє створювати інтенсивні насадження із великою щільністю дерев. Дерева на вегетативних підщепах більш вирівняні, на 1–2 роки раніше вступають у плодоношення порівняно зі щепленими на насіннєвих підщепах. У країнах із розвиненим садівництвом, до яких стрімко наближається Україна, клонові підщепи все частіше розмножують мікроклональним способом, що забезпечує їх оздоровлення і швидке поширення.
У розсадниках України на цей час майже весь садивний матеріал сливи і аличі вирощується на насіннєвих підщепах, а клонові перебувають на етапі вивчення та початку впровадження у виробництво.
Насіннєві підщепи
Алича (Рrunus cerasiferaEhrh.) має ряд синонімів: міроболан, алича вишнеплідна, алича розчепірена, ткемалі. У межах виду виділяють три підвиди: алича кавказька, східна і великоплідна.
У дикому стані алича зустрічається по всій території України, особливим різноманіттям форм відзначається на півдні. Це зазвичай дерево заввишки до 10 м, з околюченими тонкими гілками, має широку розлогу крону. Плоди дрібні, світло-жовті або червонуваті, кислі. Кісточка майже не відокремлюється від м’якоті. Вихід насіння (кісточок) 7–10%, тривалість його стратифікації 120–180 днів. Широко використовується як насіннєва сильноросла підщепа сливи, аличі, абрикоса та персика. Відзначається технологічністю у шкілці сіянців, а саме: високою схожістю, інтенсивним ростом сіянців, доброю їх вирівняністю у порівнянні з іншими насіннєвими підщепами. Сіянці придатні для окулірування вже в перший рік їх росту. Розсадники України часто висівають насіння аличі під зиму безпосередньо в перше поле шкілки саджанців, а вже у серпні наступного року проводять окулірування, скорочуючи цикл вирощування саджанців на один рік.
Важливо як підщепи добирати місцеві форми аличі, які відзначаються комплексом господарсько-цінних ознак – високою морозо- та посухостійкістю, врожайністю і схожістю насіння, однорідністю сіянців тощо. Такі найкращі підщепні форми слід розмножувати вегетативно з метою створення у розсадницьких господарствах спеціальних маточно-насіннєвих насаджень.
Основний недолік аличі як підщепи виявляється в саду, де вона часто утворює чисельні приштамбові паростки, які потрібно регулярно видаляти. Щоб мінімізувати цей недолік, окулірування підщеп слід проводити в кореневу шийку. Дерева, щеплені на аличі, у саду розміщують за схемою 5 х 2 м і рідше залежно від сили росту сорту. Для створення насаджень інтенсивного типу така підщепа малопридатна.
Слива домашня (Рrunus domestika L.): як підщепи використовують переважно старі невибагливі сорти, такі як Черкуша, Ренклод зелений, Ренклод Альтана, Угорка Ажанська. Польські садівники як перспективну середньорослу підщепу сливи виділили старий німецький сорт Угорка Вангергейма. Він відзначається зимостійкістю, невибагливістю до умов вирощування, високою і регулярною врожайністю, що дає змогу заготовляти насіння у достатній кількості. Вихід насіння 15–20%, тривалість стратифікації 120–150 днів. Ця підщепа набуває широкого розповсюдження і в розсадниках України. Вона знижує ріст щеплених дерев на 20–25% порівняно з аличею і дає можливість створювати інтенсивні насадження зі щільністю 1,25–1,7 тис. дерев на гектарі.
Виростити сіянці сливи важче, ніж сіянці аличі. Вони ростуть повільніше, потребують ретельнішої агротехніки, регулярних обробок проти шкідників. Описані також випадки несумісності деяких сортів сливи типу ренклодів у разі їх щеплення на сіянцях угорок.
Абрикос звичайний (Аrmeniaca vulgaris L.). Сіянці напівкультурних форм абрикоса – жерделі – можуть бути цінною посухостійкою насіннєвою підщепою сливи й аличі. З цією метою добирають місцеві форми, морозостійкі, високоврожайні, стійкі до хвороб, добре сумісні із сортами. Коренева система абрикоса проникає глибоко в ґрунт, за рахунок чого забезпечує високу якірність та життєздатність дерева. Недолік – сильнорослість дерев та випадки несумісності з деякими сортами.
Тернослива (Рrunus insititia L.) – невелике дерево 3–4 м заввишки або кущ, утворює багато кореневих паростків. Пагони злегка опушені. Плоди дрібні, округлої або овальної форми, терпкі на смак. М’якоть від кісточки не відокремлюється.
Рослини терносливи більш стійкі до морозів і посухи, ніж сливи домашньої. Може використовуватись як середньоросла підщепа сливи й аличі, проте утворює багато приштамбових і кореневих паростків у саду. У промислових розсадниках застосовується рідко.
Терен (Рrunus spinosa L.). Один з найбільш морозо- та посухостійких видів роду Рrunus. Поширений по всій території України. Це зазвичай дуже колючий кущ (іноді невелике деревце), який утворює багато кореневих та приштамбових околючених паростків. Плоди дрібні, округлі, темно-сині, зсизим нальотом, м’якоть зелена, кисло-солодка, дуже терпка. Терен можна рекомендувати як слаборослу підщепу сливи для садівників-аматорів, хоч трапляються випадки його несумісності з окремими сортами.
Вишня повстиста (Сеrаsus tomentosa Fhunb.), інша назва – китайська вишня. Низькорослий зимостійкий і врожайний чагарник. Використовується обмежено як слаборосла насіннєва чи вегетативна підщепа сливи та аличі, а також в селекції карликових клонових підщеп цих культур. Головні недоліки – погана сумісність із деякими сортами, низька посухостійкість, ураження маточних рослин моніліозом.
Клонові підщепи
ВВА-1 – перспективна напівкарликова підщепа сливової групи. Спонтанний гібрид між вишнею повстистою та аличею. Відібраний Геннадієм Єрьоміним на Кримській дослідній селекційній станції ВІР (Росія). У порівнянні із аличею зменшує висоту дерева на 30–40%. Крони дерев, щеплених на ВВА-1, розлогі, зазвичай ширші, ніж вищі, що в цілому характерно для слаборослих підщеп.
Підщепа посухостійка, має досить щільну деревину. Якірність дерев задовільна, однак частина дерев нахиляється під вагою врожаю, тож бажана опора. Коренева система розміщується у поверхневому шарі ґрунту, морозостійкість коренів висока.
Розмножується ВВА-1 переважно зеленими живцями (укорінення становить 65–90%), також підщепа задовільно розмножується здерев’янілими живцями (60%). Останнім часом набуває поширення у країнах ЄС, де дає можливість створювати сади із щільністю 2 тисячі дерев на гектарі й більше.
Маріанна – середньоросла підщепа. Створена в США від схрещування аличі й сливи Мансона. Набула поширення в США, Німеччині.
Розмножується відсадками, зеленими і напівздерев’янілими живцями в умовах штучного туману. Підщепа невибаглива до ґрунтів, добре росте на піщаних землях, солестійка. Якірність щеплених дерев висока, урожайність висока і стабільна. Заслуговує на вивчення в південних регіонах за умов зрошення, оскільки морозостійкість та посухостійкість підщепи низькі. Були випадки несумісності із деякими сортами.
Весняне полум’я – віддалений гібрид між китайсько-американською сливою та аличею. Середньоросла підщепа російської селекції (авторства Геннадія Єрьоміна) з добре розвиненою кореневою системою, достатньо морозостійка. Стримує ріст дерева на 25–30%, підвищує врожайність. Маточні рослини дуже декоративні, молоді листки мають яскраво-червоне забарвлення. Успішно розмножується різними типами стеблових живців.
Евріка – 99, Спікер – гібриди між вишнесливою Сапа та аличею (Росія, автор Геннадій Єрьомін). Порівняно нові перспективні напівкарликові підщепи, стійкі до важких ґрунтів та перезволоження. Відмінно розмножуються зеленими живцями (95%), добре – здерев’янілими (70%). Технологічні на етапі вирощування саджанців. Підщепи проходять широке вивчення і виробниче випробування в Росії, Україні, країнах ЄС.
Інші поширені та перспективні клонові підщепи сливової групи: GF 655, Кубань-86, ВСВ-1, Дружба, Фортуна, Brompton, St. Julien, Pixi, Алаб-1, Аштарата, Форелей.
Наталія Шевчук, канд. с.-г. наук
Кафедра садівництва ім. проф. В.Л. Симиренка НУБіП України
журнал “Садівництво по-українськи”, червень 2014 року
Садівництво по-українськи
