Правильне збирання, очищення та збереження насіння сої забезпечує врожайність культури на рівні 3,5–4 т/га.
|
Насінницькі посіви сої збирають прямим комбайнуванням. Для цього переобладнують комбайн — установлюють різальний апарат на максимально низький зріз і зменшують частоти обертання барабана молотарки до 500–700 об./хв. За низької вологості насіння (8–12%) частота обертання барабана має бути мінімальною. Для якісного збирання треба звертати увагу на регулювання технологічного зазору між барабаном і підбарабанням, регулювання системи очищення й мотовила.
Для підвищення кількості зібраного врожаю та ефективності роботи комбайнів користуються пристосуванням для збирання сої FLEX — воно дає змогу швидко переобладнати звичайну жатку на збирання бобових культур, сої, гороху. Спеціальна технологія повністю копіює рельєф ґрунту, зрізує рослини на висоті 26 мм. Рухається обладнання на спеціальних повзунках, що забезпечують прогин техніки на 10 см й оптимальне прилягання до поверхні ґрунту.
Особливості збирання
Пряме комбайнування розпочинають за досягнення господарської стиглості зерна та його вологості в межах 16–18%, коли листя обпало, стебла та боби бурі, сухі, зерно має нормальний, характерний для певного сорту колір, відокремлюється від стулок бобу. За несприятливих погодних умов у період збирання врожаю вимушено обмолочують за підвищеної вологості зерна (18–22%), передбачивши термінове очищення та сушіння насіннєвого матеріалу. У разі збирання зерна сої з підвищеною вологістю швидкість обертання барабана збільшують на 10–12%.
Зазори підбарабання під час обмолоту сухої сої на вході становлять 30–38 мм, на виході — 18–28 мм. Якщо маса волога, то їх зменшують відповідно до 26–34 і 12–20 мм.
Під час збирання врожаю треба контролювати ступінь травмування насіння, яке не має перевищувати 1%. Для цього обмолот слід проводити в оптимальні строки на понижених швидкостях. Обороти барабана та зазори молотильних агрегатів комбайна мають бути відповідно відрегульовані.
Соя є дуже гігроскопічною культурою, легко вбирає вологу — пароподібну з повітря та рідку з опадів. Роса, туман, опади призводять до зволоження вегетативної маси бобів і насіння, в сонячну погоду вони швидко підсихають. Це потрібно враховувати під час збирання насінницьких ділянок сої.
Перестоювання зі збиранням урожаю насінницьких посівів сої взагалі не припустимо — знижуються посівні якості насіння, збільшується кількість твердого (з кам’яною оболонкою) насіння, на насінні накопичуються патогени.
Щоб пришвидшити достигання пізньостиглих сортів, а в холодні роки й середньостиглих, застосовують десиканти. Сою обприскують у фазі початку побуріння бобів нижнього та середнього ярусів. Десикація дає змогу на 10–12 днів раніше почати збирання зерна. Оптимальний строк обробки посівів сої десикантами настає за вологості насіння 45–50% і побуріння бобів нижнього й середнього ярусів. У разі більш ранньої десикації (за вологості 60–65%) різко знижується врожайність — на 2–3 ц/га. Однак цей метод слід розглядати як страховий. Найкраще висівати сорти, які використовують увесь вегетаційний період і надійно достигають до повної збиральної стиглості.
Післязбиральна доробка насіння
Розміщення насіннєвої маси на току проводять згідно з попередньо складеним планом із розрахунку, щоб уникнути взаємного засмічення культур і сортів. На бурт ставлять етикетку, на якій зазначено культуру, сорт, категорію та генерацію.
Якщо насіння поступає на тік із підвищеною вологістю — 15–20% і вище, його негайно очищують від великого сміття, невимолочених бобів, битого, щуплого насіння. На зерноочисних установлюють верхні решета з круглими отворами діаметром 7,5–8 мм, нижні — 5-6 мм, або довгуватими отворами завширшки 4–4,5 мм.
Далі насіння доводять до кондиційної вологості — 14%. Для зниження вологості від 20 до 14% застосовують сонячно-повітряне сушіння. Насіння розгортають на току тонким шаром — 10–15 см у вигляді паралельних смуг завширшки 1,0–1,5 м, з проміжками між смугами 40–50 см. Насіння у смугах перелопачують через кожних 2 год. На ніч, оскільки насіння сої — гігроскопічне й може знову відволожитися, його згортають в купи та вкривають брезентом. Не допускається змішування сухого й вологого насіння.
За вологості насіння понад 20% застосовують активне вентилювання. Його можна проводити в нерухомому шарі насіння в бункерах активного вентилювання БВ-12,5 і БВ-25 або в їхніх відділеннях ОБВ-50 і ОБВ-100 холодним повітрям із відносною вологістю більше як 65%, або підігрітим повітрям до температури +35 °С. Через деякий час треба здійснити циркуляцію насіння з нижньої конусної частини у верхню частину бункера.
Сушити насіння сої вологістю понад 20% також можна в сушарках стелажного та сітчастого типів на природній тязі. Спочатку за 2–3 доби до завантаження в сушарку насіння просушують під навісами на току або кілька разів перепускають на віялках-сортувалках. Тільки після цього насіння завантажують в сушарки. За вологості насіння під час завантаження 18% товщина шару його має бути 5–10 см, за більшої вологості — 4–7 см. Температура нагрітого повітря відповідно становить +40…+45 і +35…+40 °С.
Якщо вологість насіння сої не перевищує 15%, можна починати вторинне очищення й доводити його до посівних кондицій. У разі невисокої вологості навколишнього повітря ефективним може бути активне вентилювання (без підігріву) насіннєвої маси в сушарках чи буртах. У суху спекотну погоду досить ефективним є сушіння насіння сої на відкритих майданчиках шаром завтовшки 10–15 см. Протягом дня насіння декілька разів перелопачують.
Під час сушіння насіння оболонка зерна сої висихає швидше, ніж сім’ядолі, що часто спричинює розтріскування зерна. Тому сушити сою потрібно з дотриманням певного режиму, знімаючи за один пропуск насіння не більше як 4% вологості. Температура теплоносія за вологості насіння в межах 16–19% має становити +40 °С, а за вологості 25–30% — лише +30 °С.
Основний показник під час сушіння — температура самого насіння. Нагрівання шару насіння в першій половині сушіння не має перевищувати + 32 °С, а наприкінці +36°С. Сушіння насіння з вологістю до 18% триває 12–16 год, за вищої вологості — 24–36 год. Через кожних 2–4 год насіння перемішують. Після сушіння насіння поступово охолоджують — розгортають тонким шаром у холодному приміщенні. Після охолодження його піддають основному (вторинному) очищенню. Водночас повністю вилучають насіння бур’янів, інших культурних рослин, бите, щупле, дрібне, недозріле насіння сої. Сортування насіння за розміром і питомою масою здійснюється одночасно з очищенням. На сівбу відбирають першу та другу фракції за величиною насіння.
Якщо зібране насіння сої поступило на тік із вологістю 14% і менше, то на початку його піддають попередньому очищенню, а потім — основному та сортуванню.
Для очищення насіннєвого матеріалу швидкість повітряного потоку в аспіраційних каналах машин має бути 12–13 м/с, а частота обертання решітного стану — 380–400 об./хв.
Насіння сої вважають сухим, якщо вологість його не перевищує 12%, середньо-сухим — вологість становить 12–14, вологим — 15–16, вогким — понад 16%.
Зберігання насіння
Погіршення якості насіння під час зберігання відбувається від самозігрівання, розвитку комах, кліщів, мікроорганізмів тощо. Уникнути негативного впливу цих явищ можна за правильної підготовки насіння, раціонального розміщення його у сховищах, підтримання оптимального режиму зберігання.
Приміщення, де зберігатиметься насіння сої, попередньо очищають, дезінфікуютьй добре провітрюють. Зберігають насіння сої в подвійних мішках або насипом у складських приміщеннях роздільно за сортами, репродукціями, категоріями, сортовою чистотою. Базове насіння та 1-шу генерацію зсипають в мішки й зберігають у штабелях заввишки не більше як 7–8 мішків.
Відстань штабеля від стіни — не менша за 0,7 м, а між штабелями — 1,5 м. Під штабель підкладають дерев’яний піддон, що має відстань від підлоги не нижчу як 15 см. На штабель закріплюють ярлик. Маса контрольної одиниці — не більше за 25 т.
Зберігання сертифікованого насіння другої генерації допускається насипом. Висота насипу насіння має бути не більше ніж 1,5 м.
Усе заготовлене насіння передають на зберігання за актом відповідальній особі й реєструють у книзі обліку насіння.
Важливим є регулярний контроль зберігання посівного матеріалу. Обов’язково двічі на місяць перевіряють його вологість, температуру в складському приміщенні. Періодичність такого контролю для свіжозібраного насіння в перші три місяці — двічі на тиждень, надалі — 2–3 рази на місяць. Кожні 4–6 місяців перекладають мішки так, щоб верхні ряди перемістилися донизу, а нижні — догори.
Потрібно через кожні 5–6 днів перевіряти стан насіння в різних місцях і на різній глибині. В разі підвищення температури або вологості насіння в насипах перелопачують, а у штабелях — перекладають мішки.
Складські приміщення провітрюють. Не допускається провітрювання насіннєвих складів під час дощів, туманів, зимових відлиг, підвищеної вологості повітря, коли вогкість і температура повітря значно вищі, ніж в зерносховищі.
Не менше двох разів перевіряють насіння в насіннєвих лабораторіях на вологість і схожість. Останню перевірку роблять за 10–12 днів перед сівбою сої.
Вологість насіння перевіряють окремо для кожної партії. Схожість систематично контролюють не рідше одного разу на чотири місяці, а партії насіння з підвищеною вологістю — один раз на місяць. Особливо ретельно контролюють партії насіння з підвищеним ступенем травмування, а також ті, що сформувалися й достигли за несприятливих умов.
У період догляду за насінням сої у високих штабелях насипом перелопачування його роблять обережно, дерев’яними лопатами.
Обчислюючи кубатуру приміщення під сою, враховують, що обсяг 1 т повітряно-сухого насіння становить в середньому 1,25 м³.
Технологія вирощування, що містить збирання, очищення та зберігання насіння сої, яка розроблена в нашому інституті, за дотримання всіх технологічних операцій забезпечує формування 3,5–4 т/га високоякісного насіння. Вона впроваджена в мережі дослідних господарств інституту й інших агроформуваннях України. Щорічно інститут виробляє 200–250 т добазового та базового насіння сої нових перспективних і високоврожайних сортів як Діадема Поділля, Тріада, Міленіум, які щойно впроваджені у виробництво, та сортів, які вже протягом багатьох років забезпечують високі та сталі врожаї.
Людмила Погоріла, Степан Антонів, Сергій Колісник
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН України
журнал “The Ukrainian Farmer”, вересень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
