Тваринництво

Мікотоксини: знайти і знешкодити

Мікотоксини: знайти і знешкодити

Препарати нового покоління, що містять лецитин і лютеїн, здатні забезпечити ефективний захист проти мікотоксинів.

 

Мікотоксини в кормах — серйозна проблема для виробників сільськогосподарської продукції. Однак нові знання про вплив лецитину та лютеїну на основні стандартні зв’язувальні речовини мікотоксинів (алюмосилікати та екстракти клітинних стінок дріжджів) відкривають широкі перспективи для створення захисних систем нового покоління.

 

Джерело зараження – мікотоксини

 

 

Протягом багатьох років ветеринари-практики під час постановки діагнозу навіть не допускали можливості отруєння тварин мікотоксинами. Вірогідність такої інтоксикації не брали до уваги навіть за низьких виробничих результатів у птахівництві. Уражена мікотоксинами птиця мала різні симптоми, але вони не були специфічними. Серед них – зниження апетиту, невисокі добові прирости, погіршення конверсії корму та висока захворюваність (діарея тощо).

 

Помилково поставлені діагнози та невірне лікування щороку призводили до значних збитків птахівників, що обчислюються мільйонами євро. Професійна підготовка, стандартизовані методики відбору та аналізу проб, а також застосування нових технологій дозволяють підвищити рівень інформованості про процеси, що відбуваються в кормовій індустрії.

 

Передові методи лабораторної діагностики, такі як імуносорбентний ферментний аналіз (ІСФА), високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ) та інші, забезпечують проведення кількісного аналізу мікотоксинів загального профілю в сировині та готових кормах. Однак потреба в досконаліших технологіях – це завдання найближчого майбутнього, що матиме на меті раціональне вирішеннях проблеми захисту здоров’я тварин і птиці від інтоксикації мікотоксинами та їх метаболітами.

 

Традиційні методи

 

 

У кормовій промисловості протягом багатьох років застосовували традиційні речовини, що зв’язують мікотоксини. Ці елементи мають пасивні та активні зв’язувальні речовини, що мінімізують прямий вплив мікотоксинів за рахунок їх руйнування або недопущення негативного впливу на організм тварини. Провідну роль при цьому надавали обробці сировини аміачним ангідридом, глинами та дріжджовими клітинами. Однак не до кінця вивченим залишається використання алюмосилікатів і клітинних стінок пивних дріжджів, їх здатність до дисперсії, стабільність і вибіркові абсорбційні властивості. Для розуміння факторів, що визначають ефективність, а також для правильного введення добавок у корм треба з’ясувати джерело проблеми.

 

Основу ефективної стратегії кормової безпеки має становити застосування речовин, що зв’язують мікотоксини. Однак у виробництві кормів нерідко застосовують композиції нестандартизованих сумішей, які не лише зв’язують мікотоксини, але й потенційно обмежують дію інших кормових мікронутрієнтів, наприклад вітамінів та мінералів. Таким чином, використання подібних речовин нагадує перегони, в яких у тривалій перспективі мікотоксини обов’язково переможуть.

 

Нові стратегії

 

 

Від узбережжя Каталонії до Австрійських Альп провідні виробники продуктів для тварин і птиці проводять активні дослідження в галузі пошуку раціональних вирішень проблеми мікотоксинів нового покоління. Ці зусилля лягли в основу науково-дослідних робіт щодо стратегічних молекул та їх застосування з метою зміцнення імунітету та посилення антиоксидантних властивостей кормів, що спрямовані проти кумулятивної дії мікотоксинів.

 

Добавки призначені передусім для забезпечення ефективності в тваринництві, наприклад для збільшення тривалості життя та продуктивності племінного поголів’я птиці. Одним з інноваційних рішень є застосування лецитину.

 

Лецитин — це стандартний емульгатор, що використовується в кормовій і харчовій промисловості та має високі оксидативні властивості. Під час обробки в спеціально контрольованих умовах він підлягає частковій трансформації. Отримані в результаті цього процесу молекули здатні за певної моделі реакції заміщення утворювати специфічні сполуки з молекулами мікотоксинів, наприклад із зеараленоном. Під час взаємодії з молекулами трансформованого лецитину згубний вплив мікотоксинів нейтралізується, а молекули зеараленону біологічно перетворюються на анатоксини (рис. 1 та 2).

 

Анатоксин (токсоїд) являє собою інактивований або значно ослаблений бактеріальний токсин. При цьому інші його властивості, такі як імуногенність, як правило, не змінюються. Молекула анатоксину, що містить вихідні частини молекули зеараленону, здатна стимулювати формування імунітету гуморальної (антитіла) та клітинної (макрофаги) ланок.

 

Антиоксидант та імуностимулятор

 

 

Один зі способів підвищення природньої резистентності організму – захист органів за допомогою інгредієнтів із високими антиоксидантними властивостями та імуностимулюючою активністю відносно згубної дії мікотоксинів. Лютеїн, який відносять до групи каротиноїдів, що не трансформувались у вітамін А, здатний виступати в ролі антиоксиданту і потенційно знижувати токсичну дію активних форм кисню (АФК). Унікальна структура молекул каротиноїдів визначає їх колір та інші фізичні й хімічні властивості.

 

Каротиноїди — довголанцюгові молекули, що мають 40 атомів вуглецю та серію розміщених у центрі сполучених подвійних зв’язків, які характеризуються високою ефективністю в плані блокування атомарного кисню. Відмінна особливість лютеїну порівняно з іншими каротиноїдами, що проявляється в процесі його абсорбції, транспортування, метаболізму та накопичення в тканинах, – це відносно високий рівень полярних зв’язків водневих груп лютеїну з киснем.

 

Вважають, що лютеїн потрапляє у високоокислювальну клітинну мембрану ліпідів. Таким чином її стабільність зростає, а уражений мікотоксинами орган, наприклад печінка або нирки, значно менше піддається згубній дії шкідливих речовин. Лютеїн ефективний для вироблення вільних радикалів усіх типів (полярних і неполярних) за рахунок їх блокування, а також для стимулювання характерних тканино-специфічних антиоксидантних ферментних систем.

 

Результати одного з дослідів, в ході котрого зразки клітин печінки птиці підлягали обробці токсинами Т2 підвищеної концентрації, підтвердили ефективність застосування лютеїну (рис. 3). Введення вільного лютеїну в обсязі лише 1 ppm (англ. parts per million — частка на мільйон) підвищувало життєздатність клітин печінки навіть за надмірно високих рівнів токсину Т2.

 

Це свідчить про те, що лютеїн є одним із найефективніших та найпотужніших природних антиоксидантів, котрі відомі науці станом на теперішній час.

 

            Ефективні композиції  

 

Наразі розробляються стратегії профілактики ураження мікотоксинами, за яких основною в’яжучою речовиною виступають лецитин і лютеїн (алюмосилікати та екстракти клітинних стінок дріжджів). Такі стратегії відкривають широкі перспективи для створення захисних систем нового покоління.

 

Досліди, проведені на батьківському та прабатьківському поголів’ї птиці, дали очікувані результати щодо життєздатності та виведення піддослідних особин. Це підтверджує той факт, що сукупність дії усіх чотирьох речовин (алюмосилікатів, екстракту клітинних стінок дріжджів, лецитину та лютеїну) посилює загальний ефект кормових преміксів. Зазначена композиція забезпечує задовільний стан здоров’я тварин і хороші продуктивні показники птиці.  

 

За матеріалами компанії «Novus»

журнал “Наше Птахівництво”, березень 2015 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

 

Інші статті в цьому журналі
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
Наше Птахівництво
2
Статті з журналу:

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ