В інфікованих грибними хворобами виноградниках може формуватися значний запас зимуючих стадій збудника.
До найбільших втрат у виноградниках призводять грибні хвороби — мілдью, оїдіум і сіра гниль. У насадженнях із штамбовим формуванням шкодять грибні хвороби, що уражають багаторічні органи виноградних рослин: чорна плямистість, інфекційне усихання кущів, еска. Післязбиральний період — один із вирішальних у боротьбі з грибними хворобами. Восени слід проводити дезінфекцію уражених органів виноградних кущів — вчасно проведені фунгіцидні обробки гарантовано здолають зимуючі стадії грибних хвороб. Добре знання біології збудника допоможе побудувати ефективний захист виноградника.
Мільдью
Мілдью уражає всі зелені органи виноградних кущів — листки, пагони, вуски, суцвіття та ягоди. На молодих листках хвороба спричиняє характерні зеленуваті або жовтуваті плями. У вологу погоду на нижньому боці листків утворює білий наліт конідіального спороношення. Уражені тканини засихають. За сприятливих умов хвороба розвивається по типу епіфітотії, і кущі втрачають усе листя. Мілдью уражує також суцвіття та ягоди. Уражені ягоди буріють, стають зморщеними й відмирають.
Збудник мілдью — облігатний монофаг, який паразитує лише на виноградній лозі. Джерелом первинної інфекції хвороби слугують ооспори, які зимують в опалих уражених хворобою листках і ягодах. Ооспори формуються наприкінці літа й восени в уражених тканинах, мають багатошарову оболонку, яка захищає спори гриба від несприятливих умов зимівлі.
Весною в умовах високої вологості за температури понад +10 °C ооспори проростають, утворюючи первинні зооспорангії. За допомогою вітру або дощу зооспорангії потрапляють на листки, оболонка їх розривається та виділяє рухливі зооспори. У краплинах води зооспори досягають продихів, через які проникають у тканини. Ростки зооспор між клітинами уражених тканин розростаються в грибницю, спричиняючи тим типові симптоми хвороби.
Оїдіум
Оїдіум уражує листки, пагони та ягоди винограду. Хвороба активно розвивається в роки з підвищеною температурою та після відносно теплих зим. Уражені органи кущів вкриваються сіруватим нальотом гриба. Уражені листки припиняють ріст, стають ламкими, засихають й осипаються. На шкірці ягід хвороба спричиняє сіруваті плями, тканини шкірки перестають рости, і під тиском тканин м’якуша розриваються, оголюючи зерна. Пошкоджені ягоди втрачають сік і загнивають.
Гриб зимує у вигляді міцелію на уражених пагонах у тріщинах кори та в бруньках (рідко — інфекція зимує у вигляді плодових тіл-клейстотецій). Навесні гіфи гриба починають рости, і на молодих листках і зелених пагонах появляються перші сіруваті плями. На уражених тканинах гриб розвивається екзогенно. На поверхні уражених тканин міцелій гриба прикріпляється особливими присосками — апресоріями. У середину тканин проникають гаусторії, якими гриб поглинає поживні речовини.
Сірий наліт є тонкими гіфами гриба із чисельними прямостоячими конідієносцями. На кінцях конідієносців розвиваються ланцюжки одноклітинних безкольорових спор. Конідієносці легко відриваються та розносяться вітром і спричиняють нове зараження зелених органів кущів.
Сіра гниль
Сіра гниль розвивається на всіх наземних органах виноградних кущів, найбільшої шкоди завдає уражаючи суцвіття та ягоди. У разі теплої та вологої погоди під час цвітіння винограду сіра гниль розвивається на рильцях і тичинках квіток. Ураження ягід посилюється з підвищенням цукристості соку. Уражені ягоди вкриваються сірим нальотом, набувають бурого забарвлення й відмирають.
Збудник хвороби зимує у вигляді склероцій, які формуються на опалих рослинних рештках. Восени на опалих уражених ягодах і відмерлих пагонах з’являються чорні кулеподібні або продовгуваті опуклості діаметром 2–4 мм — то щільні сплетіння міцелію гриба. Поверхневий шар темно коричневий або чорний, а внутрішній — білий. Навесні за температури +12 °C і вище та за наявності високої вологості склероції проростають, утворюючи розгалужені конідієносці з конідіями або характерні плодові тіла у вигляді чаш діаметром 0,2–0,5 мм. На дні плодових тіл утворюються циліндричні сумки з овальними спорами. Ці спори розносяться вітром і проростають, потрапляючи на сприйнятливі органи . Ростові трубки спор проникають у тканини, там розвивається грибниця. Через кілька днів на уражених тканинах утворюється конідіальне спороношення гриба.
Чорна плямистість
Чорна плямистість (екскоріоз) уражує всі зелені органі (пагони, листки, вусики, суцвіття) і здерев’янілі частини виноградних кущів — однорічні пагони, плодові ланки, рукави та штамби.
Збудник хвороб зимує у вигляді міцелію в тканинах кори та деревини. На уражених ділянках кори восени та навесні утворюються численні пікніди. Ранньою весною за температури понад +8 °C пікніди розривають тканини епідермісу та виходять назовні. За високої вологості вони розриваються й проростають. Із пророслих пікнід виходить світло-жовта тягуча маса, що містить численні пікноспори.
Спори гриба легко переносяться краплинами дощу та вітром. Потрапляючи на зелені частини кущів, на кору рукавів і штамбів, спори спричиняють нове ураження кущів.
Інфекційне засихання
Інфекційне засихання виноградних кущів (чорне відмирання рукавів й еутипіоз) сильно поширене на виноградниках України та характеризується високою шкодочинністю. Збудник хвороби зимує в стадії міцелію в деревині штамбів, рукавів і плодових ланок. На корі висихаючих гілок гриб формує темнозабарвлені пікніди, які розташовані групами й часто об’єднані в строму. Пікніди проростають весною за плюсових температур і високої вологості. Пікноспори уражують виноградні кущі через ранки, що наносяться під час обрізування кущів і під час роботи техніки.
Еска
Еска поширена у всіх зонах вирощування винограду в Україні. Збудники хвороби належать до грибів, що руйнують деревину. У тканини лози вони проникають через місця механічних пошкоджень. Уражені тканини набувають бурого забарвлення та поступово стають трухлявими. Кора пагонів розтріскується. У білих сортів уражені кущі відрізняються жовтим забарвленням листків, у темних — червоним. Тканина між жилками поступово засихає, листки опадають. Згодом починають засихати грона та пагони. Уражені кущі відстають у рості, пагони мають вкорочені міжвузля. За сильного ураження ескою кущі гинуть.
На уражених штамбах старих кущів інколи утворюються плодові тіла грибів у вигляді твердих плоских круглих бляшок. Гриби поширюються за допомогою склероцій, що формуються в уражених тканинах. Під час руйнування тканин деревини склероційні утворення розпадаються на окремі клітини, через тріщини в штамбах вони виходять назовні й переносяться на здорові кущі.
Іван Козар, канд. біол. наук, консультант
журнал Садівництво по-українськи, жовтень 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Садівництво по-українськи та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
