Ігор Хміль, фінансовий директор і співвласник ТОВ «Птахофабрика Волочиська», вважає, що нині час не нарощувати потужності, а вдосконалювати технології та зменшувати собівартість виробництва.
Шлях Ігоря Хміля, нинішнього співвласника ТОВ «Птахофабрика Волочиська», в аграрний бізнес можна назвати класикою жанру. Підприємець у 2000-х роках успішно торгував хімічними засобами захисту рослин, а 10 років потому почав господарювати сам. Починалося все з рослинництва, а з 2007 року, вклавши значну частину обігових коштів і додавши кредитних, впровадили птахівничий напрям.
На сьогодні аграрна діяльність Ігоря Хміля та його партнерів охоплює рослинництво (в обробітку 3–5 тис. га землі), птахівництво (400 тис. голів одноразової посадки) та овочівництво. Для харчування власних працівників утримують трохи свиней, а ще займаються конярством – це хобі одного з партнерів по бізнесу.
– Ігоре Олександровичу, чому ваш вибір 2007 року зупинився саме на птахівництві? Чи не вигідніше було інвестувати в розвиток рослинництва, адже воно найрентабельніше з усіх напрямів сільського господарства, або у свинарство чи молочний напрям?
– Нині рентабельність рослинницького і птахівничого напрямів у нас приблизно однакова. А птахівництво обрали з огляду на цілу низку причин: по-перше, прагнули диверсифікувати бізнес, по-друге, цей напрям забезпечує нам швидку оборотність коштів. Промислове виробництво свинини, як і виробництво молока, для нас не є цікавим. Я взагалі переконаний, що кожен повинен займатися своєю справою.
– Хто ваші основні конкуренти з виробництва курятини? Чи є місце для нових гравців у вашому регіоні?
– Основні конкуренти – ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (ТМ «Наша Ряба») і ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (ТМ «Чебатурка»).
Стосовно нових гравців, то якщо новий виробник зможе зайти на ринок із якісним продуктом і конкурентною ціною, для нього завжди знайдеться ринок збуту. Вважаю, що у нас ринок ще не перенасичений. Тим більше, останнім часом спостерігається тенденція відмови населення від більш дорогих видів м’яса (свинини, телятини тощо) на користь дешевшої курятини. Тож разом із обсягами виробництва курячого м’яса поступово росте попит на нього.
– Оскільки конкурентів у вашому регіоні небагато, а бройлерний ринок не переповнений, чи не плануєте найближчим часом істотно нарощувати виробничі потужності?
– Поки що ні. Ми сконцентруємося на вдосконаленні того, що в нас уже є. Будемо покращувати якість продукції, технології, зменшувати собівартість виробництва тощо.
На мою думку, нині досить ризиковано інвестувати кошти в розширення виробництва через нестабільну ситуацію в країні. Розвиток подій у нас непрогнозований. Ціна на курятину також сильно коливається. Приміром, за останній місяць ціна на м’ясо бройлера спочатку піднялася на 20%, а через два тижні впала на 22%.
Найбільше на бізнес впливає навіть не політична, а фінансова нестабільність, яка протягом останніх року-півтора особливо посилилася.
– Чи відбулися зміни у взаємодії з державними органами після зимових подій?
– Зараз набагато легше працювати через те, що державним органам заборонено здійснювати перевірки. Ще рік тому кожного місяця до нас приходили представники різних контролюючих установ з усілякими, частіше непотрібними інспекціями. Це відволікало і заважало працювати. У той час ми навіть думали продавати бізнес. На сьогодні на перевірки накладено мораторій. Поки що цієї заборони дотримуються, і в нас за останні два місяці не було жодної ревізії.
– Як плануєте зимувати в умовах прогнозованого дефіциту газу і суттєвого подорожчання енергоносіїв? Чи готові ви до можливих економічних катаклізмів?
– Поки що достеменно невідомо, чи отримає підприємство газ у потрібній кількості. Ті господарства, що на 100% залежать від газу, взимку можуть взагалі закритися. Така вірогідність дуже висока. Ті ж компанії, що мають можливість використовувати альтернативне паливо, будуть у плюсі. Наше підприємство повністю залежить від газу. Ми припускаємо можливість, що взимку доведеться вирізати птицю. Але нічого катастрофічного я в цьому не бачу. Це не свині, де на відновлення поголів’я треба набагато більше часу. Зима у нас доволі коротка, тож істотно ні на бізнесі, ні на ринку таке скорочення поголів’я не має позначитися. Навіть на ціну воно суттєво не вплине, бо така вимушена міра триватиме дуже короткий період часу.
Але все ж таки краще працювати, не перериваючи технологічний процес, бодай навіть у нуль. Бо піти з ринку просто, а зайти на нього знову може бути вже проблематично.
– Чи розглядаєте питання щодо впровадження альтеративних енергоносіїв для опалення у господарстві?
– Так, розглядаємо. У цьому році, на жаль, вже не встигнемо їх впровадити. А наступного року плануємо будівництво біогазової установки, де будемо використовувати відходи птахівництва.
Будівництво біогазових станцій – надзвичайно перспективний напрям, особливо в наших реаліях. Для впровадження проекту нам знадобиться близько 80 млн грн. Будівництво триватиме до року. За нашими підрахунками, ми зможемо повністю себе забезпечувати біогазом, залишків для реалізації не буде. Будемо намагатися будувати під європейські програми. Представництво ЄББР надає допомогу.
– Як, на ваш погляд, далі розвиватиметься ринок бройлерного виробництва? Чи є перспектива для розвитку невеликих і середніх господарств?
– Можливості для розвитку невеликих і середніх господарств, безумно, є. У деяких ситуаціях вони навіть мають переваги порівняно з великими агрохолдингами завдяки мобільності й швидкій адаптації до змін на ринку.
Наразі спостерігаю позитивну динаміку розвитку бройлерного виробництва в Україні. Обсяги збільшуються, з’являються нові експортні ринки збуту, попит на курятину не падає, навпаки, населення через падіння платоспроможності переходить на неї з більш дорогих видів м’яса. Також нас поки що задовольняє ціна, що склалася на ринку на м’ясо бройлера. Як буде далі – важко сказати. Ніхто не може передбачити, чим закінчаться сьогоднішні політична та економічна кризи. Багато залежить від того, які кроки робитиме нинішня влада.
– Чи сподіваєтеся на державну підтримку для галузі в цей час? Які програми зможуть полегшити життя виробникові курятини?
– Про державну підтримку навіть не думаємо. Розраховуємо тільки на себе. Головне, чого чекаємо від влади, – щоб нам не заважали.
– Розкажіть, де ТОВ «Птахофабрика Волочиська» комплектується поголів’ям: маєте власний інкубатор чи завозите добових курчат з інших підприємств?
– Власного інкубатора не маємо. Раніше завозили добових курчат із Чехії, однак після зміни курсу євро це стало вже не так вигідно. Тому зараз купуємо молодняк в українських виробників.
– Де реалізуєте вироблену курятину?
– Продаємо на внутрішньому ринку у вигляді охолодженої цілої і розділеної тушки. Ареал збуту: Київ, Одеса, Чернівці, Вінниця, Хмельницький. Плануємо також експортувати власну продукцію на Схід, до Ірану, Іраку, Туреччини. Європейські ринки теж розглядаємо як дуже перспективні, але це на далеке майбутнє.
Вікторія Дичаковська
журнал “Наше Птахівництво”, листопад 2014 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Наше Птахівництво
