В наступному сезоні можливе перевиробництво суниць садових
Суничні технології
Приватне підприємство «Деметра Агро» знаходиться в Херсонській області, в місті Таврійськ. Спеціалізуються на вирощуванні суниць садових: у відкритому ґрунті мають 15 га сортів різного терміну достигання, а також у теплицях на площі 1 га культивують ранні ягоди.
Власник господарства Дмитро Кошеваров прогнозує, що в наступному сезоні можливе перевиробництво суниць садових, адже інтерес до них нині чималий. Утім, «Деметра Агро» до ймовірного посилення конкуренції ставиться спокійно.
— Дмитре Васильовичу, як давно займаєтеся вирощуванням суниць садових?
— Ми працюємо на землі з 2004 року, а суниці вирощуємо з 2007-го, тоді ж і було зареєстровано наше підприємство. Досвід маємо чималий.
— На яких сортах зупинилися?
— Маємо ранні сорти червневого плодоношення Клері й Альба, середньостиглий Фейз, пізній Магнус. Також вирощуємо незначні площі суниць нейтрального світового дня.
У теплицях висаджуємо ранні сорти, переважно сорт Альба, щоб отримати врожай у квітні.
— Як часто оновлюєте насадження?
— Намагаємося щороку додавати нові посадки. Сорти червневого плодоношення в нас дають урожай максимум два роки, потім їх замінюємо. Тобто щороку в нас плодоносять і однорічні, й дворічні ділянки. Завдяки цьому утримуємо стабільну якість продукції, щоб ягоди були однорідні, хорошого калібру, не дрібні. Це важливо для клієнтів, яких ми цінуємо.
За час роботи навчилися вирощувати для себе розсаду, оскільки саджанці доволі дорогі. Середня вартість саджанця — 0,48 євро, їх потрібно 50 тис. штук на гектар, а ринок ягід в Україні нестабільний, бувають сезони вкрай низьких цін. Через те довелося відпрацювати технологію отримання власного посадкового матеріалу. У нас саджанці типу фріго, для їх зберігання маємо холодильник. Утримуємо власні маточники, молоді кущі для закладання в холодильник викопуємо в грудні. У холодильнику підтримуємо температуру -2…-3 °С, щоб рослини пройшли яровизацію, і з весни висаджуємо.
— Яку схему посадки використовуєте?
— Щодо схеми й щільності посадки, то вона передусім залежить від наявної техніки. Техніка дозволяє робити гряди з відстанню між їх центрами від 1,2 до 1,5 м, залежно від того, який трактор потім буде застосовуватися для роботи на ділянці. Ми використовуємо в ягіднику трактори середньої потужності, тому робимо відстань між центрами гряд 1,4 м, висаджуючи на гектар 50 тис. рослин.
— Чи застосовуєте мульчувальну плівку?
— Плівку застосовуємо обов’язково. Використовуємо вже багато років плівку від компанії «Агро-Новатор». Мали сумний досвід з іншими виробниками, тож раді, що визначилися з перевіреним партнером.
Ми зробили для власних потреб активний шнековий грядоутворювач, за його допомогою формуємо високу гряду. У нашому регіоні фермери для вирощування суниць садових зазвичай використовують мульчувальну плівку шириною 1,2 м. Але погодні умови засвідчили, що гряди висотою 15 см нам замало. Особливо показовим був поточний сезон із частими дощами. Для сортів із короткими квітконіжками така висота може бути достатньою, але для сорту Альба, що має довгі квітконіжки, її не вистачає, ягоди лягають у міжряддя на ґрунт і забруднюються, довше підсихають.
Компанія «Агро-Новатор» поставила нам мульчувальну плівку шириною 1,4 м, завдяки цьому ми тепер робимо гряди висотою 30 см від основи. Ягоди залишаються на гряді, менше псуються навіть у дощову погоду.
— Розкажіть детальніше про невдалий досвід використання неякісної плівки, адже саме на такому досвіді варто вчитися іншим.
— Українські фермери у виборі плівки звикли орієнтуватися на її товщину, тобто мікрони. І коли я кажу, що ми використовуємо ізраїльську плівку товщиною 25 мк, це майже завжди викликає здивування: мовляв, як вона може бути якісною. Адже інші виробники пропонують плівку товщиною 60 мк, і вона заледве відпрацьовує два сезони, псується під впливом сонячних променів і різких перепадів температур.
Але ж секрет не в товщині, а в складі плівки.
У нас якось трапився вимушений експеримент. Була ділянка із суницями НСД, які свій ресурс уже відпрацювали. А в нас лишилася хороша розсада фріго. Ми видалили з ділянки рослини, але плівку й гряду залишили. І в отвори просто висадили нові саджанці, які потім ще два роки давали врожай. Тож я на власному досвіді переконався, що ні вітер, ні сонце, ні морози ізраїльську плівку товщиною 25 мк за чотири роки не знищили.
— Плівку якого кольору вибираєте? Лише чорну чи є варіанти?
— Для отримання ранньої продукції на сортах Альба й Клері застосовуємо чорну плівку, під нею гряда навесні добре прогрівається. Але ми не зацікавлені в тому, щоб ягоди на всій площі дозрівали одночасно, тому середні сорти висаджуємо на чорно-білу плівку або чорно-сріблясту. Середні сорти самі по собі вступають у плодоношення пізніше, ще й плівка допомагає затримати достигання врожаю на 5–7 днів. Завдяки цьому в нас немає авралу під час збирання, й ті самі збиральники з ранніх сортів переходять на середні, а потім — на пізні.
Цього року, коли нам треба було висаджувати розсаду у червні, стояла неймовірна спека. Ухвалили висаджувати її на чорно-сріблясту плівку, яка відбиває сонячні промені. Так от, ми навіть робили заміри температури на грядах, накритих плівкою різного кольору, просто клали термометр на гряду під листя, приблизно о другій годині дня. На гряді з чорною плівкою термометр показував 46 °С, а з чорносріблястою — 36–38 °С. Відповідно, рослинам на сріблястій плівці було комфортніше.
— Якщо повернутися до експерименту з вирощуванням суниць по суницях, наскільки він був вдалим?
— Доволі вдалим. Ми вжили превентивних заходів для розвитку грибних хвороб, гарно підживлювали рослини.
Свою роль зіграла надійна система крапельного поливу Dual Drip. Адже в ситуації, коли заб’ються емітери, буде проблема. Звісно, ми застосовуємо систему фільтрації, але цього може бути недостатньо. В Dual Drip великі емітери з двома отворами виливу. Навіть якщо один отвір забивається, другий продовжує поливати.
Полив у нас зі свердловини 1956 року, це підводне русло одного з рукавів Дніпра. Ми її придбали на аукціоні після того, як радгосп, котрому вона належала, припинив своє існування.
— Суниці садові — ніжні м’які ягоди, які для досягнення високої товарності й врожайності потребують грамотного живлення. Які препарати для живлення ви застосовуєте?
— У нас є схеми внесення добрив, орієнтуємося на них і на великий досвід, знаємо особливості наших піщаних ґрунтів, час від часу віддаємо рослини і ґрунт на аналіз.
Після висаджування розсади фріго в перший період даємо NPK традиційно з акцентом на фосфор, для кращого розвитку кореневої системи. У середній фазі розвитку до NPK 20:20:20 додаємо магній і кальцій. Коли йде налив ягід, акцент робимо на калій. Здебільшого використовуємо добрива Yara.
Зокрема, для обробок по листу нам дуже подобається рідкий фосфор, а також добриво з умістом калію та кремнію. Ми його спробували й лишилися задоволені. Адже в суниць немає захисної шкірки як такої, ягоди тендітні. Але листкові добрива з умістом кремнію дають щільність і жорсткість верхньому шару клітин, тож оброблені ягоди значно краще транспортуються.
— Чи задоволені ви врожайністю обраних сортів?
— Урожайність передусім залежить від виробника. Я не вірю в розмови про погані чи хворобливі сорти, адже селекціонери під час виведення сорту ці моменти враховують. Багато фермерів не хочуть заглиблюватися в нюанси технології вирощування і з року в рік припускаються тих самих помилок.
Наприклад, типова помилка — висаджувати рослини наприкінці серпня або у вересні й при цьому сподіватися, що на наступний рік вони дадуть повноцінний урожай. Так не буває. Є схема найкоротшого шляху для отримання врожаю. Щоб суниці дали на наступний рік хороший результат, їх треба висаджувати в червні-липні. Садимо ми рослини з одним ріжком, а до зими вони мають сформувати 2–3 ріжки. І тоді наприкінці квітня — у травні будуть добре плодоносити. З одного ріжка вийде по 2 квітконоси, по 5 ягід на кожному. Це вже реальні шанси отримати до 30 ягід з куща.
Урожай можна отримати, навіть якщо висадити рослини в жовтні. Але яким він буде?
— Яку врожайність з гектара отримуєте?
— Я вважаю, що орієнтуватися на показник урожайності з гектара не зовсім правильно. Адже в одного фермера на гектарі може бути висаджено 40 тис. рослин, а в другого — 75 тис.
Я вважаю, що оптимально отримувати з куща 750 г ягід, це стандарт. Мінімум — 450 г. Голландський сорт Фейз дає в нас до 1 кг ягід з куща, але й потребує інтенсивної технології: посиленого живлення й захисту. Ми маємо забезпечити, щоб рослина, на якій зав’язалося до 50 плодів, їх доростила до стандартного розміру, щоб ягоди не горошилися.
— Як давно вирощуєте ягоди в закритому ґрунті? Які показники врожайності маєте там?
— Теплицями займаємося років п’ять-шість. Розмір теплиць — 50 . 10 м, з однієї теплиці найбільша врожайність, яку отримували, — 2350 кг ягід. Теплиця без обігріву, користуємося перевагами, які дає наше розміщення на Півдні. Важливий момент — правильна орієнтація теплиць, із півночі на південь. Бачу по сусідах, які не дотримуються цього принципу, що в них дозрівання ягід відстає на 5–7 днів. А кожен день затримки — це втрати в ціні, за яку варто боротися.
Ще нюанс — у теплицях рослини намагаємося не переущільнювати. Часто можна зустріти такий підхід: фермер вклав гроші в теплицю і хоче розмістити в ній більше рослин. Але переущільнення створює конкуренцію для рослин, вони довше розвиваються, нарощують більшу листову масу, внаслідок чого ягоди більше затінюються і терміни їх дозрівання затягуються.
Ми пробували різні схеми посадки й дійшли висновку, що між рослинами відстань має бути не менше 20 см.
— Чи не планували з вирощування на ґрунті перейти в теплицях на гідропоніку?
— У нас доволі родючі українські ґрунти, тож особливого сенсу в такому переході не бачимо. В Ізраїлі, де з’явилася ця технологія, ґрунти кам’янисті, там це виправдано. А ми справляємося й так. Тим більше гідропоніка — це додаткові витрати на субстрат, своя технологія живлення, тобто неминуче підвищення собівартості. Ми отримуємо врожай, який нас влаштовує, тож поки радикальних змін не плануємо.
— Окрім сортів червневого плодоношення, ви також вирощуєте сорти нейтрального світового дня. Коли збираєте врожай?
— Навесні продати ягоди сортів НСД складно, оскільки вони не можуть конкурувати із червневими сортами ні за смаком, ні за товарним виглядом. А покупці хочуть ягоди зі смаком дитинства. Тому навесні сорти НСД ми лише висаджуємо і обрізаємо їм цвіт, доки червневі плодоносять. За цей час кущ набирає силу, тож потім приблизно від середини літа й до пізньої осені маємо врожай. На моїй пам’яті, останні вибірки ми проводили навіть 15 листопада.
На весну сорти НСД не залишаємо, це недоцільно. Вони за рік формують багато ріжків, ми на другий рік нараховували на одному кущі до 120 ягід, але до товарного вигляду доростити їх неможливо.
Під сортами НСД у нас 2 га: Аня, Мальга, Кабрілло й Мурано.
Відзначу, що Аня — новий італійський сорт НСД, який на голову вищий за решту нейтралів. Його вивели в розсаднику Vivai Mazzoni. Смак і аромат ягід цього сорту максимально наближений до «суниць зі смаком дитинства». Я коли спробував, був приємно здивований.
— Розширювати площі під нейтралами не плануєте?
— Поки ні, нам 2 га достатньо. Якщо навесні суниці садові — це перші ягоди, то влітку є й виноград, і ожина, й малина. Попит на суниці не такий великий, їх купують для асортименту, але значно меншими партіями, ніж навесні.
Сорти НСД виручають нас тим, що регулярно дають живі гроші, адже роботи на полі й в теплиці не припиняються протягом усього сезону. Отримуємо гроші — й одразу роздаємо на зарплату.
— Хто ваші покупці?
— Ми організовуємо прямі поставки ягід на Дніпро, а також продаємо гуртовикам із Києва та Харкова.
— Що скажете про особливості року? Чим він найбільше запам’ятався?
— Коли йшло збирання ранніх сортів, ми сварили погоду, холод і дощі, адже минулого року все було гладко. Утім, дощі були короткочасними, ягоди встигали підсихати. Плюс допомагала нам висока гряда і природний ухил полів.
Але коли почалося плодоношення пізніх, то ми зрозуміли, що навесні все було більш-менш добре. На жаль, через погодні умови 50% урожаю пізніх сортів ми лишили на полі. Опади не давали вийти на збирання по 5–7 днів, ягоди хворіли, розтріскувалися через надлишок вологи.
До речі, ми не культивуємо міжряддя, адже після культивації збиральники не можуть стати до роботи як мінімум 2–3 дні. Для нас краще, аби ґрунт у міжрядді був достатньо щільним, щоб під час зливи вода по ньому стікала, а не застоювалася. З бур’янами боремося гербіцидами від компанії «Адама»: використовуємо Прометрекс і Рейсер.
— З урожаєм зрозуміло, а як щодо ціни?
— Ціна істотно залежала від погоди. Коли фермери масово виходили на збирання, спостерігався надлишок ягоди на гуртових ринках і ціна опускалася до 28 грн/кг, а як знову дощило, підіймалася до 60 грн за кіло. Такі гойдалки мали місце увесь сезон.
Ціна на якісні ягоди сортів НСД у другій половині серпня становила 50 грн/кг, хоча можна було знайти ціну і 30 грн/ кг, але за продукцію значно нижчої якості.
Загалом ціни на ягоди начебто й привабливі, однак собівартість зростає через постійне дорожчання складових. Скажімо, ящики для транспортування подорожчали на 15 грн, панетки — на 80–90 коп./шт., оплата збиральникам зросла. Істотно зросли в ціні за останній рік засоби захисту й добрива. Урожай із сортів червневого плодоношення ми збираємо лише місяць, а доглядати насадження треба протягом усього року, на цей догляд витрачається мало не весь прибуток. Так, вирощувати ягоди вигідно, але не настільки, як вважають диванні експерти.
— Ви як експерт із реальним досвідом чого очікуєте від наступного сезону?
— Якщо наступного року з погодою пощастить, то можна передбачити обвал цін на суниці садові, принаймні червневого плодоношення, адже фермери нині засаджують ними значні площі. Ми такий висновок зробили тому, що даємо наш грядоутворювач в оренду, і він мало не весь час затребуваний. Цікавість до культури значна.
Однак нас такий варіант розвитку подій не дуже лякає, адже здебільшого розширюють площі насаджень ті, хто має небагато досвіду у вирощуванні суниць або не має його взагалі. Їм конкурувати з досвідченими виробниками буде складно, принаймні доти, доки вони не наб’ють гуль і не відпрацюють технологію на власних помилках.
— Ваше господарство працює давно, як ставитеся до відкриття ринку землі? Чи внесла ця подія зміни в роботу господарства?
— Поки що жодних змін. Частина землі, на якій ми працюємо, належить моїм батькам як паї, отримані за роботу в радгоспі. Решту ми орендуємо. Багато було розмов на цю тему, особливо у ЗМІ. Але по факту жоден із пайовиків мені поки що не запропонував викупити його землю. А ті, кого я сам питав, продавати свої паї поки не поспішають.
Люди ставляться до цього розважливо: власники — переважно літні люди, вони хочуть залишити землю у спадок дітям, а вже діти потім будуть вирішувати, що робити далі. Тож поки все спокійно, і підстав для стрімких змін немає. Договори оренди — в пріоритеті.