Моя головна мрія — це досконала ягідна ферма у смартфоні, і я до цього йду

Мрія — ягідна ферма в смартфоні

«Моя головна мрія — це досконала ягідна ферма у смартфоні, і я до цього йду», — відверто зізнається власник ФГ «Бакка» Артем Куций із Дніпровщини. Не маючи профільної освіти, він самостійно, без допомоги агрономів, опановує тонкощі догляду за лохиновою плантацією, переймаючи досвід найкращих нідерландських господарств.  

— Артеме, розкажіть, що вас мотивувало зайнятись ягідним бізнесом? 

— Скажу відверто, у мене немає аграрної освіти. Моя основна діяльність — це ІТ та реклама в інтернеті. Свій дохід я максимально інвестую в новий напрям — ягідний бізнес. Я самоук, почав вивчати все на власний ризик. Мені завжди хотілося робити щось руками, так би мовити, в офлайні, відкрити своє виробництво. Спочатку я пробував створити розсадник декоративних рослин, проте ідея провалилася, а коли батьки у 2013 році посадили біля нашого будинку лохину, вона мені дуже сподобалася на смак, а ідея вирощувати ягоди міцно засіла в голові. Тож я почав читати та досліджувати тему. Своє перше тестове поле лохини заклав у 2018 році, а у жовтні 2019 року зареєстрував ФГ «Бакка». Назву обрав невипадково: bakka з латини означає «ягода». Ягідництво — достатньо легкий стартап, адже майже всю потрібну інформацію можна отримати в інтернеті. Крім того, можна без проблем зв’язатись із консультантами, іноземними та українськими розсадниками. 

— Як відбувався пошук земельної ділянки під фермерське господарство? На що звертали увагу під час її вибору? 

— Пошук землі під ягідний проєкт тривав доволі довго. У моєму регіоні, на Дніпровщині, складно з доступом до гарної води та підведенням електроенергії на поле. Але ці питання принаймні можна вирішити. Найбільша ж проблема — рельєфи, які мало придатні до облаштування плантації. Нам довелося докласти чимало зусиль й інвестувати чималі кошти, аби подолати це. 

— Тобто ви повністю переробили територію, щоб отримати максимально рівну площу? 

— Так, правильно. Я хочу надалі встановлювати теплиці для суниць садових і тунелі для лохини, щоб виходити на ринок із максимально ранньою ягодою. За моїми дослідженнями, зараз лохина в нас достигає на два тижні раніше, ніж у Київській області. А встановлення тунелів дасть іще додаткові два тижні фори, коли можна продавати ранню ягоду дорожче, поки інші виробники вийдуть на ринок. Але для цього нам уже зараз довелося докласти зусиль. Господарство знаходиться на території колишніх заплавів річки Проточі (лівої притоки Дніпра), тож рельєф не найкращий. Через мою ділянку колись проходило річище водойми, але воно пересохло, згодом цю землю було розпайовано. Земля відверто складна: перепад висоти з однієї сторони становив понад три метри. Довелося розрівнювати все важкою технікою. На підготовку поля я витратив один сезон. Спочатку пів місяця вирівнювали рельєф, потім готували землю до посадки, висівали сидерати тощо. 

— Наскільки значними були інвестиції?

 — Якщо робити плантацію правильно, щоб вона давала прибуток роками, то це дорого. А якщо непрофесійно та поверхнево, то, думаю, і 10 тис. доларів на гектар буде  достатньо. З мого досвіду, облаштування плантації — це як ремонт у квартирі: отримавши попередні підрахунки витрат, сміливо множте їх на три, і тоді отримаєте реальну вартість. 

— Яку площу підприємство займає зараз і на яку потужність виробництва плануєте вийти? 

— Перша черга ягідного проєкту запланована на 5 га, поступово будемо розширювати. Зараз у мене висаджено півтора гектара лохини та гектар суниць садових. Слід сказати, що перед тим, як закладати плантацію, я зробив тестове поле на 10 сотках. Перед посадкою я тестую саджанці в невеликих контейнерах P9 (Р9 — це найпоширеніший формат горщиків для саджанців). Далі буду висаджувати в ґрунт і дивитися, наскільки їм підходить ділянка, вода, клімат. Пізніше висаджувати лохину я буду лише в контейнерах, бо так надійніше. Цього року ми плануємо висадити 4200 дворічних саджанців. Що стосується врожаю, то перший гарний урожай отримаємо через два сезони. 

— Ви працюєте з українськими чи з іноземними розсадниками? 

— Поки що серед вітчизняних розсадників я не бачу достойних, багато з них уже встигли зруйнувати свою репутацію в очах власників плантацій. Ту якість матеріалу, яку вони пропонують, неможливо порівняти з європейською: мають місце і хвороби, і пересорт. Після однієї з поїздок до Нідерландів я вирішив замовити саджанці там. Якість саджанців, на відміну від більшості вітчизняних, ідеальна. Рослини максимально зрілі, зі здоровими пагонами. Я з ними зв’язався, законтрактувався, і вони спеціально під мене дорощували певну кількість саджанців у невеликих контейнерах. Ціна саджанця в Нідерландах становить приблизно один євро. Із доставкою, послугами митниці та брокерів один саджанець обійшовся мені приблизно в 2 євро. У нас аналогічний саджанець коштуватиме 90 грн і вище. Додам, що раніше я теж брав іноземні саджанці, але таке враження, що вони замість дворічок продали мені ті, яким не більше 1,5 року вони ще не набрали потрібної сили. Тому я зробив для себе висновок, що працювати з українськими розсадниками не хочу. Проблем потім буде багато, а зекономити — не факт, що вийде. 

— Які сорти лохини та суниць садових вирощуєте? 

— Поки у мене висаджений тільки сорт Дюк, оскільки він ранньостиглий, дає ягоду преміум якості та й на смак особисто мені він імпонує. Також я тестую на пробній ділянці сорти Трапер, Хорон, Ліберті та Аврора. Минулого року ціна на ранню лохину була дуже вдалою: я продавав її не дешевше 400 грн/кг, а стартували продажі з 500 грн/кг. Як я зазначав, кліматичні зони трансформуються, що дає змогу в нашому регіоні проводити повноцінне збирання достиглого врожаю (не одиничних ягід) відчутно раніше, ніж на Київщині чи в інших регіонах. Зима на Дніпровщині настає пізніше, листопад та грудень доволі теплі, що дозволяє проводити роботи на плантації, а метеорологічна весна зазвичай приходить раніше за календарну. Хоча, звісно, не без винятків, як-от цього року, коли березень і квітень були доволі прохолодні.  

— Чи не боїтеся ви появи нових плантацій на Дніпровщині та збільшення конкуренції? 

— Наскільки мені відомо, зараз на Дніпровщині працюють тільки три великі ягідні господарства розміром понад 10 га, є ще низка фермерів до 5 га. Але вони не становлять великої конкуренції, гарної ягоди бракує, тож працюватиму на внутрішній ринок. Зараз роботи ведуться на моїй плантації, недалеко від мене ще один знайомий бізнесмен придбав ділянку та висаджує 10 га лохини. Надалі ми, ймовірно, будемо контрактуватися на експорт у Європу та Ізраїль разом. 

— Багато виробників ягід скаржаться на те, що їхні добрива показують не найкращий результат. Якими добривами ви користуєтеся та чи задоволені ними? 

— Мені пощастило, я обрав гарні матеріали на самому початку роботи, стартував із голландських саджанців та добрив Mіvena, а зараз уже коригую, покращую технологію внесення. Змінювати добрива не збираюсь — вони завжди дають ідеальний результат. Агрономія — точна наука, і я не граюся в зменшення норми внесення або зміну добрив щосезону. Чим якісніше добриво, тим ягода безпечніша. 

— Зараз багато виробників виступають за вирощування лохини в малооб’ємній культурі. Як ви до цього ставитеся? 

— Позитивно, планую працювати за цією технологією. Важливо розуміти, що тут є і плюси, і мінуси. Плюс — ця технологія більш контрольована, можна краще прослідкувати за всіма процесами й фазами розвитку. Також вона мобільна, за потреби плантацію можна легко перемістити. Так, будуть витрати на логістику, але це краще, ніж викопувати саджанці з ґрунту, якщо у вас будуть проблеми, приміром, з орендованою землею. 

А мінус — з малооб’ємною культурою треба бути максимально уважним, це високоточне вирощування, яке нереально організувати без автоматизації й датчиків контролю. Я до цього йду. 

Не думаю, що висаджувати десятки гектарів лохини — це гарний варіант. Краще приділити увагу якості та смаку ягід, вони не повинні мати присмак сірки і нетоварний вигляд. Тоді й заробити можна пристойні гроші. 

— Як будете налагоджувати продаж ягоди? Чи плануєте працювати через гуртові ринки й торгові мережі? 

— Пандемія показала, що найкраще зараз робити продаж B2C через інтернет, тобто звертатися напряму до покупців через сторінки у Facebook та Instagram. Краще вкладати гроші в їх розкручування й отримувати коло лояльних та постійних клієнтів, аніж мати регулярні проблеми й відтермінування платежів від супермаркетів. Зробимо адресну доставку по місту. Також можна буде приїздити на поле, що знаходиться всього в 7 км від міста Дніпро, та збирати ягоди самостійно. Будемо проводити пікніки для родин та інші активності. Через 2–3 роки я мрію отримати найкращу в регіоні ягоду, і тоді ми розбудуємо свою роздрібну мережу з продажу. Поки що розповідати, як ми це плануємо робити, не хочу — з часом дізнаєтеся. 

— Зараз державна програма дає можливість компенсувати вартість саджанців для вітчизняних підприємств. Чи плануєте отримати ці кошти й чи розраховували на них під час посадки? 

— На компенсацію документи подам, але на будь-яку державну підтримку не сподіваюся. Краще робити все своїми силами та коштом. У мене немає партнерів, тому, коли щось піде не так, то й відповідальність покладатиму тільки на себе. Якщо отримаю кошти від держави — буде гарний бонус, зможу інвестувати в корисні речі, адже роботи на плантації завжди вистачає.