Переходимо до вирощування лохини під плівкою

Рання лохина з Півдня

Особисте присадибне господарство «Павлівські» в селі Веселе на Херсонщині добре відоме вирощуванням ягід і винограду в плівкових тунелях. Три роки тому тут заклали ділянку лохини, яку невдовзі теж планують накрити плівкою. І хоча інвестиції в захищений ґрунт становлять до 100 тис. доларів на гектар, у господарстві їх вважають виправданими.  

ОПГ «Павлівські» — осередок професійного ягідництва на Херсонщині. Тут вирощують ягоди як у відкритому, так і в закритому ґрунті.

Мають 6 гектарів ожини, причому 3 з них — у закритому ґрунті під плівкою для отримання ранньої продукції, гектар ремонтантного сорту — під протиградовою сіткою, яка також захищає плоди від сонячних опіків, ще 2 гектари — у відкритому ґрунті. У перспективі й ці 2 га хочуть накрити плівкою. Культивують ранні безколючкові сорти Натчез, Лох Тей, Небеса можуть зачекати (Хевен кен вейт) і ремонтантний сорт Блек Джем Стар.

Малину вирощують тільки в закритому ґрунті на площі 2 га, сорти Маравілла й Пшехіба. Починають збирати малину з кінця травня і завершують наприкінці листопада. Найближчим часом насадження малини будуть розширювати, для цього вже придбали посадковий матеріал, вирощений in vitro, на 2 га.

У своїх тунелях Павлівські реалізують принцип сумісних посівів. Виноград у теплицях на площі 2 га висаджений за італійською технологією (пергола), а в міжряддях ростуть суниці садові. Іще 6 га винограду за каліфорнійською технологією мають у відкритому ґрунті, з них на 3 га вже встановлені опори для накриття протиградовою сіткою. Також практикують висаджування суниць садових у міжряддях ожини в плівкових тунелях.

«Це все створено руками працівників нашого господарства, в яке вкладено багато душі, творчості й фінансів нашої родини», — не без гордості говорить Михайло Михайлович Павлівський. І йому справді є чим пишатися.

— Михайле Михайловичу, три роки тому на ваших полях з’явилася лохина. Що спонукало вас прописати в господарстві незвичну для українського Півдня гостю, відому своєю примхливістю до умов вирощування?

— Захотіли мати у своєму господарстві лохину. Усі садять — і нам стало цікаво. Так, для українського Півдня це нехарактерна культура, але ж немає нічого неможливого. Було би бажання й натхнення.

Я би сказав, що в Україні, та й у світі в цілому, площі під лохиною не засаджуються, а засіваються — настільки стрімко закладаються лохинові ягідники. Культура активно  популяризується, адже ще років п’ять тому українці про лохину майже не чули, а якщо й чули, то не могли собі дозволити ці ягоди через їх високу ціну й обмежену пропозицію. Зараз українці можуть собі лохину дозволити, і це добре.

Розширювати лохиновий напрям не плануємо, поки обмежимося гектаром.

— Відомо, що закладання лохинового ягідника — недешеве задоволення. Які витрати були у вашому господарстві на цей проєкт?

— Так, лохина — неймовірно дороге задоволення. Зробили траншеї для субстрату шириною 80 см і глибиною 40–45 см, завезли з Білорусі 2,5 тис. кубометрів торфу, додали кору, хвойний опад, пісок. Зробили окрему свердловину для поливу саме лохини, полив автоматизований, із підтримкою ЕС і рН. У цілому ми витратили на закладання 1 га до 80 тис. доларів.

Саджанці купували, вирощені in vitro, через компанію «Розетта Агро», нам їх привезли з Голландії. Сорти обрали Дюк, він у нас основний, і Дюрон, який я вважаю неймовірно смачним. Ще висадили рядок Аврори, пізнього сорту, щоб мати ягоди для себе.

На якість саджанців звертали особливу увагу, об’їхали кілька вітчизняних розсадників. Десь у рослин однієї партії листя було різне, десь було видно прояви хвороб, деякі явно відставали в рості. Треба розуміти: якщо в партії трапляється пересорт, тобто рослини іншого сорту, ягоди на яких дозрівають в інший час, то хто їх збиратиме? Це, по суті, неробочі, вибракувані рослини.

Ми подумали й вирішили брати сертифікований іноземний матеріал, адже до всіх питань підходимо прискіпливо. А лохина — культура, яка висаджується раз на десяток років, який сенс економити?

Під лохину ми відвели гектар площі й зараз накриваємо цю площу теплицями.

— Ваше господарство розміщене на Півдні, ви й так виходите на ринок зі своєю лохиною одними з перших. Теплиці — доволі дорога інвестиція, чим вона виправдана?

— Усе просто: є комерційна доцільність отримувати ягоди ще раніше, бо вони коштують ще дорожче. Так, закритий ґрунт потребує інвестицій. Ми вкладаємо до 100 тис. доларів на гектар, щоб накрити посадки. Але вважаю, що справа того варта. 

Крім того, захищений ґрунт — він тому й має таку назву, бо захищає рослини від зовнішніх факторів. Я завжди кажу, що у фермера є четверо ворогів: зима, весна, літо і осінь. Кожен із цих сезонів ставить перед аграрієм якісь виклики. Звісно, хочеться уникнути форс-мажорів: граду, шквального вітру, злив. Коли ми летимо до Туреччини на відпочинок, то добре бачимо, як щороку в них зростають площі під накриттям. І недарма. Ягоди з тунелів і теплиць завжди мають кращий товарний вигляд. Тим більше, сучасні плівки — чудові, багатошарові, довговічні, ягоди під ними не печуться, адже плівки розсіюють до 90% сонячного світла. Стоячи в теплиці, можна дивитися на сонце без захисних окулярів.

Якщо ми хочемо продавати свої ягоди дорого, маємо забезпечити якість. Супермаркети не цікавить, що в нас із погодою, їм потрібен красивий товар на полиці. Можна багато філософствувати про обмежені ресурси українських фермерів, пояснювати, чому нам складно, але суть така: ринок ягід в Україні та світі зростає, продукції стає все більше, конкуренція підвищується. І вигравати буде той, хто зможе постачати товар відмінної якості.

— У вас великий досвід вирощування в тунелях і теплицях. Як вибираєте плівку, на що звертаєте увагу?

— За останній рік плівка подорожчала майже вдвічі. Але я все одно не раджу колегам економити. Плівка має бути якісною, і крапка. Теплиця — це ж не просто накритий ангар. Якщо плівка виходить із ладу в березні чи квітні, коли погода ще холодна і є ризик загибелі культур, то для фермера це катастрофа. Ми пробували співпрацювати з різними постачальниками, зокрема й українськими. Але в разі проблем у них немає рішень — є тільки пояснення. Нам такий варіант не підходить. Ми вже років 8 співпрацюємо з компанією «Агро-Новатор», яка постачає нам якісну ізраїльську плівку. Це компанія не одного дня. Почали з того, що вони привезли нам рулон плівки на пробу, з якоюсь великою знижкою. Ми спробували, нам сподобалося. Хорошу плівку треба замовляти наперед для планової заміни, щоб вона напевно була в наявності.

Квадратний метр плівки коштує приблизно 80 євроцентів. Гектар –– це 10 тисяч квадратних метрів, якщо брати по площі ґрунту. А плівки для накриття потрібно приблизно 14 тис. кв. м., тобто більш як на 10 тис. євро.  Такі інвестиції треба робити розважливо.

— Ви орієнтуєтеся на продаж ягід класу преміум, виключно для свіжого споживання. Відповідно, ваші клієнти — лише супермаркети?

— Скажу так, що здебільшого свою продукцію ми продаємо через супермаркети. Співпрацюємо з кількома перевіреними гуртовиками, які забирають в нас товар другого-третього сорту, який мережам продати ми не можемо. Але 90% збуту — це мережі.

У супермаркетів є таке неписане правило: прибуток — наш, а збиток — твій, тобто постачальника. Вони ставляться до ягід, як і до моркви: ягода має лежати на полиці красивою максимально довго. І вже наше завдання і наша проблема, як ми це забезпечимо. Це ми маємо підібрати найкращі сорти, застосувати найдосконалішу агротехніку вирощування, накрити рослини захисною сіткою або плівкою, щоб поставити супермаркетам кращий урожай. Кращий, який буде продаватися за кращою ціною. Це наша відповідальність — зробити все, щоб після поставки отримати гроші за товар і нові замовлення, а не лист із поясненнями «розумієте, ваш товар зіпсувався». Навіть якщо п’яний вантажник переверне ящик наших ягід, то ягоди ці — наші. Ми звикли до таких правил гри, намагаємося ставитися до форс-мажорів із гумором. Інакше нервів не вистачить. Але підкреслю, що високий професіоналізм у вирощуванні — це надзвичайно важливо. Без цього ніяк.

Спочатку фермер має навчитися гарно вирощувати, а вже потім — гарно жити.

— Чи трапляються форс-мажори в роботі з мережами?

–– Три роки тому один із клієнтів попросив нас охолодити малину до 6 °С. Ми охолодили, але не до 6 °С, а до 8 °С. Хіба два градуси мають різницю, подумали ми? А на наступній партії нас оштрафували на 40 тис. грн, спокійно так пояснили: ми ж вас попросили, а ви не зробили. Я потім запитав сина, скільки б нам коштувало грошей охолодити партію ягід на ці два градуси. Виявилося, що 100 грн, а оштрафували нас на 40 тисяч. І клієнт вчинив правильно, адже більше ми таких проколів не допускали.

— Охолоджуєте всі зібрані ягоди?

— Так, причому охолоджуємо дуже швидко. У нас встановлене обладнання від компанії Ralco Technic, яке дозволяє видаляти тепле повітря і зайву вологу з ягід. Завдяки цьому продукція охолоджується швидко з максимальним збереженням товарних якостей.

— Ваша лохинова плантація доволі молода, чи вже отримували врожай?

–– Ми висаджували дворічки, тож перші ягоди мали вже минулого року. У цьому сезоні теж зібрали товарний урожай. Минулого року середня ціна на нашу лохину становила 380 грн/кг, цього року –– трохи більше 300 грн/кг. Площа в нас невелика, ягоди дозрівали дружно, тож за три заходи ми все зібрали.

Наша лохина дозріває тоді, коли супермаркети можуть запропонувати покупцям ягоди з Чилі або Грузії. Але ж ми свою продукцію не фумігуємо. Ми збираємо, охолоджуємо –– і через 8 годин ягоди вже в Києві.

— Окрім лохини, у вашому асортименті багато інших ягід. Чи продавали цього року щось на експорт?

— Кілька фур із ожиною відправили на Білорусь, а так цього року працювали на внутрішній ринок. Експорт — справжня морока. Потрібно сформувати партію, займатися цим серйозно, готувати документи, і ще стільки крові вип’ють на всіх етапах. А хочеться спати спокійно.

Україна велика, покупців вистачає. Можна успішно продавати ягоди й виноград у нас, шукати своїх покупців і тримати з ними контакт. Це наш досвід. Так, купівельна спроможність українців у цілому невелика, але на якісний товар завжди є попит.

— Ви раніше завжди казали, що не берете кредитів і розвиваєтеся за власні кошти. А як ставитеся до державних програм, чи користуєтеся дотаціями?

— Колись я спитав у фермерів Нової Зеландії, як вони ставляться до державних дотацій. І вони відповіли, що дотації спотворюють економіку їхньої держави. Вони беруть кредити, хай навіть безвідсоткові, але в них є чітке розуміння: ці гроші треба віддати. Є розуміння, що треба працювати. А в нас пів країни чи більше — це тимчасово непрацюючі. І всі хочуть дотацій.

Мені як фермеру від держави потрібні не дотації. Мені потрібно, щоб мої інтереси як виробника були захищені. Одного разу в Італії ми потрапили в невеликому містечку на свято винограду й вина. Коли святкування закінчилося, ми побачили, як група фермерів спілкувалася з чиновниками. Фермери розповіли, що з 9-го по 28-е серпня в них буде перевиробництво столового винограду, тож треба його відправити на експорт, куди завгодно. Я поцікавився, як відреагували чиновники. Ну як, відповіли мені фермери, взяли до виконання. Уявляєте? Взяли до виконання! Бо вони –– найняті урядовці, і вони краще знають, як розвантажити ринок. А в нас на ринку виноград — грецький, черешні — узбецькі. Український фермер зі своїм товаром має розбиратися сам, його ніхто не захищає.

— Яке питання в цьому сезоні вас як аграрного бізнесмена обурило найбільше?

— Такого дурисвітства, як у нас із сезонними робітниками, немає ніде. Наприклад, у США перед початком сезону працівник сплачує наперед податки, отримує картку і може з цією карткою працювати в будь-якого фермера. А в нас податкова дає мантру: треба оформити людей. На який термін я буду їх оформлювати? На тиждень? А потім мені доведеться їздити по всій області й шукати кожного з 20–30 оформлених, бо людина має власноруч написати заяву про звільнення. А спробуй знайти ту людину й отримати від неї заяву!

Відповідальні бізнесмени розуміють, що бюджет треба наповнювати. Але ж не в такий спосіб, коли податкова влаштовує засади, ловить людей по полях. Нерви і фермерам, і працівникам псують, а надходження –– мінімальні. Особисто я за систему, коли можна оформити дозвіл для працівника на тимчасову роботу на певний період, на певну кількість днів, сплатити податок (хай навіть наперед) і не мати клопоту.

Якби була створена проста система для реєстрації тимчасових працівників, бюджет отримав би мільярдні надходження. А так від фермерів вимагають оформлювати людей на тиждень на офіційну роботу — то це треба буквально жити в податковій, щоб виконувати всі умови. Фермерам і так складно, для чого провокувати в них серцеві напади незрозумілими рейдами та перевірками?

— Які головні висновки ви зробили з поточного сезону?

— Ми вкотре переконалися, що треба помаленьку накривати всі виробничі площі. Ми використовуємо для цього і плівку, і протиградову сітку. Украй важливим для створення тунелів і теплиць є захист від радіаційних заморозків, монтаж системи анти-фрост. Ми захищаємо рослини дрібнодисперсним розпиленням води. У цьому напрямі й будемо рухатися далі.