У режимі оптимальної рентабельності

 Cтаре китайське прислів’я каже: «Не дай вам, Боже, жити в епоху змін». На жаль, нині вся країна, а з нею й аграрний сектор, живуть у режимі турбулентності. Утім, сучасна філософія успіху трактує зміни як нові можливості й поштовх до розвитку. І певні ознаки цього вже простежуються, наприклад, у тваринництві. 

Як у ТОВ «АгроВіста» балансують між необхідністю реагувати на виклики сьогодення й розвиватися далі, розповів директор холдингу Павло Фесюк. 

— Пане Павле, як би ви схарактеризували нинішні умови роботи для вашої компанії? Які основні виклики впливають на роботу? 

— Найбільше нас турбує невизначеність в аграрному секторі та державі загалом. Ситуація змінюється фактично щодня. Наприклад, ще вчора зерновий коридор не працював, сьогодні сказали, що буде працювати. Побачимо. Місяць тому карбамід коштував 32 тис. грн/т, сьогодні — 27 тис. грн/т. Загалом по всіх складових виробництва дуже велика волатильність. Так, раніше ціни, погода теж були мінливими, але можна було дещо підстрахуватися за допомогою різних фінансових інструментів, форвардних продажів, програм страхування, а тепер як застрахуєшся від цих коливань? Тому головна наша страховка — запас міцності, ліквідності в акціонерів, а також професіоналізм менеджменту. 

У рослинництві найбільша невизначеність — погода. Все-таки вона сьогодні нестандартна. Наразі в усіх наших зонах виробництва — на Кіровоградщині, Дніпропетровщині, Одещині — ми маємо 30% опадів річної норми, 150–160 мм з початку року. За річної норми 450–480 мм це дуже багато. Ми маємо відхилення від накопичення річної суми активних температур, потрібної для формування врожаю. На сьогодні зміщуються строки сівби цукрового буряку, через погодні умови зменшено площі ярих зернових, ячменю та гороху. 

Другий виклик — дуже висока вартість добрив. На мою думку, оптимальне співвідношення вартості добрив і пшениці — 2 : 1, натомість нині маємо 5 : 1, зважаючи на те, що вартість пшениці в порту 8 тис. грн/т, а вартість нітроамофоски — 40 тис. грн/т. Це ненормально з погляду як суспільної користі, так і відновлювальної вартості. Здебільшого всі пропонують просте рішення: зекономити на добривах і використати ресурс попередніх років. Але ми торік вже зекономили на фосфорі, калії, натомість їхня післядія триває два роки. Чи достатньо для рослини буде запасів цих макроелементів цього року? Особливо в нашій зоні, де багато залежить від кількості вологи в період вегетації. 

Проблеми з кадрами — ще один виклик. Скажу відверто: система бронювання не працює. Тому ми змушені шукати резерви, залучати до роботи пенсіонерів. Але їхня продуктивність нижча, що впливає на швидкість роботи. 

Збут продукції — гостре питання. Ми не можемо навіть зрозуміти, яка буде вартість кінцевого продукту й на яку культуру робити ставку. 2022 року бачили, що наша пшениця не має попиту у Європі, вона цікавіша Північній Африці та Азії. Кукурудза була цікава ЄС, африканському ринку. Натомість ситуація щодо соняшнику була незрозумілою, бо в період блекауту МЕЗи стояли. Тепер вони нібито працюють. Але чи надовго? Що буде із соняшником, якщо не буде експорту? Дуже добра була ситуація торік із цукровим буряком, але нині закрили експорт, а якщо його не буде, то в Україні буде профіцит виробництва цукру. 

Тож для рослинництва нині найбільші виклики — погода, вартість ресурсів, невизначеність із цінами. 

— Сільгоспвиробництво називають лабораторією просто неба і за багато років аграрії навчилися находити рішення, що зменшують вплив несприятливих погодних явищ на виробництво. Які рішення ухвалюєте ви? 

— Перше — зміна послідовності сівби. Оскільки продуктивність кукурудзи залежить від сонячної інсоляції, кількості сонячних днів, а на продуктивність соняшнику більшою мірою впливає сума ефективних температур, тобто кількість теплих днів, ми спершу сіятимемо кукурудзу, а потім — соняшник. 

Друге — кооперація. Ми бачимо, що період посівної у нас скорочується, ми відстаємо від графіка. Відповідно, на дозрівання культурам буде менше часу. Щоб його надолужити, треба відсіятися швидше. Для цього потрібно більше техніки, яку ми плануємо винаймати в інших господарств. 

Взагалі практика оренди сільгосптехніки була поширена в Україні завжди, з часом змінювалися тільки підходи. Колись були механізовані загони, потім до них долучилися окремі приватні підприємці. Нині послуги надають великі фермерські господарства, які мають зайві потужності й допомагають своїм сусідам або холдингам. Окрім того, багато техніки евакуйовано із зони бойових дій — її теж можна залучати. Тому ми, з одного боку, вирішуємо своє питання, з іншого — залучаємо фонди інших господарств для отримання доходів. Зважаючи на нестабільну погоду, це має вирішальне значення. 

Уважаю, практику оренди сільгосптехніки варто розвивати на міжрегіональному рівні. Ознайомившись із роботою кількох майданчиків, які надають відповідні послуги, я дійшов висновку, що нині ця робота ведеться на містечковому, регіональному рівнях. Але ж техніку можна оперативно перекидати на великі відстані — можливості для цього є — і таким чином допомагати іншим швидко відсіятися чи зібрати врожай. Це безпосередньо впливає на економічний стан господарства. Один наш кластер здатен посіяти власною технікою всі просапні культури на площі 6 тис. гектарів за три дні. Уже два роки цей кластер отримує на 400 дол. вищу EBITDA з 1 га, ніж у середньому по Кіровоградській області лише завдяки фондомісткості одного гектара ріллі, тобто завдяки тому, що ми в коротші строки виконуємо виробничі операції. 

Тому відповідь на погодні виклики для рослинництва — оптимізація сівозміни й залучення додаткової техніки, щоб провести посівну в найкоротші терміни. 

— Погода впливає не тільки на посівну. У якому стані ваша озимина? 

— На жаль, почала хворіти через перезволоження ґрунту. Натомість обробити посіви не можемо, бо авіація недоступна, а в поле технікою зайти поки що не можна. Таким чином, собівартість пшениці зростає. І не тільки через збільшення витрат на систему захисту — виробництво пшениці зачепило всі цінові піки сировини: пікову вартість паливо-мастильник матеріалів, азотних добрив. 

— Чи плануєте зменшити витрати на захист? Якщо так, то у який спосіб? 

— Зменшення витрати на захист ми вважаємо невиправданим. Одразу скажу: ми не користуємося генеричними препаратами. У доларовому еквіваленті вартість ЗЗР суттєво не змінилася, ціни зросли на 5%. Для порівняння: у собівартості на 1 га засобам захисту рослин належить 30 дол., натомість добривам — 100–200 дол. залежно від культури. Тому, застосовуючи генеричні препарати, ми небагато зекономимо. 

Нам важливо, щоб в агрономів були уніфіковані препарати стабільної якості. Ми використовуємо оригінальні препарати, аби бути впевненим, що в будь-якій ділянці холдингу їх ефективно застосують з оптимальною нормою, розчинністю тощо з мінімальними втратами через технологічні помилки. Окрім того, ми не маємо потужного складського зберігання, щоб контролювати великий спектр ЗЗР. 

Цього року роль оригінальних препаратів буде дуже високою в боротьбі з хворобами та бур’янами. Окрім того, зросте значення кожної обробки, її вчасність і дієвість. Шанс обробити посіви може випасти лише одного дня. Тому, щоб ним скористатися, вчасно обробити великі площі, ми залучаємо додаткові орендовані обприскувачі, цього року придбали нову техніку. 

У майбутньому надії покладаємо на дрони, застосування яких у сільському господарстві є дуже перспективним. Цей сегмент швидко розвивається, наприклад, є платформи, де можна купити дрони, і вам будуть шукати клієнтів для їхнього продажу. Це дуже класний приклад високої організації сільгосппослуг. 

— Нині кожне господарство намагається зменшити собівартість виробництва насамперед за рахунок живлення. Чи плануєте й цього року економити на добривах? 

— Наша стратегія — кількість і ціна. Як я вже сказав, ми зменшили норми калію та фосфору ще минулого року, розраховуючи на правильну сівозміну та залишкову дію добрив, унесених у попередній період. Азотні добрива лишили без змін. Також не відмовилися від унесення мікроелементів — бачимо в цьому стабільний ефект. Це щодо кількості. 

Щодо ціни, то ми намагаємося купувати добрива якомога ближче до дати застосування. Бо тренд на добрива постійно низхідний. Система «поставка точно в термін» саме тепер дає добрий результат. Наприклад, 30 березня селітра коштувала 25 тис. грн/т, а 10 квітня — 20 тис. грн/т. Суттєве падіння ціни. Якщо можна прогнозувати поставку, щоб вона приїхала не за два тижні до внесення, а за день, це треба робити. Для холдингу падінням ціни на добрива можна повністю покрити вартість ЗЗР. 

Загалом кожен аграрій знає свою технологію, і якщо вона давала результат у попередні роки, то буде рентабельною і цього року. Ключове, що зламалося, — співвідношення вартості технології до ціни продукції. Тому відмовлятися можна не від того, що тобі вчора приносило рентабельність, а від того, де змінилося співвідношення вартості технологічного заходу до ціни. На прикладі добрив це найяскравіше простежується. Вартість добрив виросла в п’ять разів, а вартість продукції — мінімально. 

У перспективі вивчаємо питання переходу на рідкі добрива. Один наш кластер їх застосовує — бачимо, що це має економічний ефект. 

— Як щодо оптимізації інших витрат, наприклад, переглянути гібридний склад, норми висіву, зменшити кількість ґрунтообробних операцій? 

— Ми змінили постачальників посівного матеріалу кукурудзи, відмовилися від високого ФАО. Цього року, враховуючи високу зволоженість ґрунту, зменшили норми висіву практично усіх культур. 

Операції ґрунтообробітку зменшувати можна, але це ризики. Агроном не буде їх зменшувати, бізнес-агроном може ризикувати. Але цей ризик подібний до покупки ф’ючерсів на фондовому ринку: може зіграти, а може й — ні. Бо погода — річ непередбачувана і правдиві прогнози більше ніж на тиждень метеоцентри не дають. 

Наприклад, якщо сіяти по стерні — це будуть проблеми для сходів, бо стерня перешкоджатиме контакту насіння з ґрунтом і вологою. Насіння просто не зійде, якщо потрапить на пожнивні рештки й не буде вологи. Можна було перенести боронування на пізніші строки, бо все раніше зроблене нині змито опадами, але хто знав, що задощить… тепер маємо проводити повторні операції. 

— Чи змінювали ви структуру посівних площ? 

— Суттєво не змінювали. Єдине — цього року посіємо 2 тис. гектарів гречки — вона має попит на внутрішньому ринку, отже, рентабельна і для сівозміни добра культура. Адже ми можемо після гречки посіяти озиму пшеницю й розраховувати на своєчасну підготовку площ під наступні культури. Дуже класна культура – соя, теж має попит, але вона не для нашої зони. 

Окрім того, не змогли виконати план сівби озимої пшениці, тому вимушені були 15% незайнятих під пшеницею площ засіяти кукурудзою. Інших варіантів у нашій зоні немає. 

— Не побоюєтеся повторення тогорічних проблем із реалізацією зерна? Прогнозоване зменшення посівів кукурудзи мінімум на 20% проти минулого року свідчить, що чимало аграріїв не поділяють вашого оптимізму. 

— Це бізнес. Звісно, ми ризикуємо, але є певні позитивні тенденції. Торік для нас кукурудза не була збитковою — ми мали певний запас міцності й могли до серпня не реалізовувати свою продукцію. Проблем зі зберіганням не було. А із серпня вже відновили роботу порти. Обнадійлива тенденція: газ торік коштував 32 тис. гривень за 1000 кубометрів, а цього року — 13 тис. гривень. Вартість продажної логістики кукурудзи була 65 дол/т, а тепер — 30–40 дол/т. 

— Компанія «АгроВіста» має розвинене тваринництво, зокрема молочне скотарство. У якому стані нині цей сегмент виробництва? 

— Порівнюючи з рослинництвом, тваринництво стабільніше. Там було менше непрогнозованих змін. На початку 2022 року воно було одним із найстабільніших щодо збуту. Тваринництву ми приділяли велику увагу: торік добудували ще один корпус, шляхом генетичної роботи підвищили продуктивність дійного стада на 20% — вийшли на середні надої 34 л/голову. Але остаточний результат зможемо побачити тільки наступного року. 

Працюємо у двох напрямах — збільшення поголів’я (нині дійне стадо налічує 2,5 тис. голів) і оптимізації вартості комбікорму. Наприклад, намагалися замінити сою чи протеїнові інгредієнти, коли їхня вартість суттєво зростала, вводили в раціон кукурудзу, коли ціна неї впала. Це постійний процес зменшення витрат на корми. Загалом працюємо з оптимальною рентабельністю. 

— У часи нестабільності складно щось планувати. Менше з тим, як плануєте працювати в найближчій перспективі? 

— Я вважаю, що потрібно робити свою роботу добре, чесно і відповідально. Ми будуємо сівозміни довгострокові, віримо в Збройні сили України й упевнені, що на території Центральної України бойові дії не проводитимуться, тому застосовуємо стандартну сівозміну, яка буде давати стабільний дохід найближчі 3–5 років. 

Намагаємося всіляко розвивати колектив, навчаючи молодь, щоб мати достойну зміну мобілізованим. 

Активно співпрацюємо з портами, щоб експортувати своє зерно і допомагати в цьому іншим господарствам. Наша компанія «Гермес-трейдинг» за маркетинговий рік експортувала близько 700 тис. тонн зерна. Наш досвід і наявність власного зерна дає можливість формувати великі корабельні партії для експорту, щоб тільки порти належним чином працювали. Але це залежить від дипломатів і ЗСУ. Сподіваємося, що нового сезону відновиться судноплавство по Дніпру — ми тут маємо певний досвід і технічні можливості. Це дасть можливість усім прифронтовим зонам покращити логістику. Крім рослинництва, торгівлі ми ще плануємо підсилювати логістику своїми баржами, вагонами й автотранспортом — це важливо для Лівобережжя. Наявність цієї логістики диверсифікує шляхи експорту. Ми не будуємо елеваторів на західних кордонах держави або у Європі — не бачимо тут особливої перспективи. Та й блокування експорту нашого зерна через західний кордон показує, що це недоцільно. Більше націлені на розвиток внутрішньої логістики та портової Одеси. Енергоефективність — ще один напрям, на який звертаємо увагу. Маємо багато ідей щодо розбудови комбікормового заводу, сонячної електростанції, шукаємо найкраще рішення для будівництва біогазової установки на цукровому заводі. 

Насамкінець хочу звернути увагу на вплив держави на умови ведення бізнесу. Цього року суттєво зросла вартість банківських кредитів — з 18–20 до 25–28% за стабільного курсу гривні. Безумовно, це перепона на шляху до фінансової стабільності аграріїв. Тому, оскільки держава очікує від бізнесу сплати податків у більшому обсязі й підвищення зарплат працівникам і навіть планує для цього відновити перевірки бізнесу в другій половині року, ми принаймні очікуємо продовження Державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», пільгового кредитування аграріїв і зменшення відсоткової ставки по кредитах. Наголошую, не дотацій, а сприяння цивілізованому веденню бізнесу. Думаю, це справедливо, зважаючи на теперішній стан економіки країни.