У пріоритеті — безпека і захист

Навряд чи хтось із нас свідомо готувався до випробувань. Та в охопленій війною Україні кожен таки вимушений давати з ними раду — емоційно, фізично, матеріально. Причому, обставини спонукають діяти швидко і так само швидко змінюватися. Тож і людей, і спільноти, і бізнеси, що переживають такі трансформації, мають усі шанси вийти з випробувань війною переможцями. В цьому переконаний співрозмовник The Ukrainian Farmer — Василь САГАН, генеральний директор холдингу «Біо Агро» й директор з організації послуг агровиробництва Групи «Агропросперіс». 

— Завдяки тому, що в нас давно налагоджені бізнес-процеси, завчасне планування й закупівлі, а також дієва політика ризик-менеджменту, ми виявилися готові до роботи в умовах воєнного стану, — зауважує він. — Ба більше! З перших днів війни керівництво організації регулярно інформує працівників про поточну ситуацію та одразу вказали пріоритети цього складного часу. 

— Озвучите деталі? 

— На чільному місці — робити свій внесок у перемогу України на всіх фронтах. 190 наших колег у цілому по Групі компаній боронять державу в лавах ЗСУ та ТРО. З перших днів повномасштабної війни створено благодійний фонд «Агропросперіс», який на сьогодні надав пряму допомогу понад 500 орендодавцям компаній Групи та членам їхніх сімей на суму понад 7 млн грн на ліки та лікування, продукти харчування, одяг та переїзд у безпечніше місце. Компанія допомагає ЗСУ, передаючи техніку та пальне, а також активно підтримуючи наших колег-волонтерів. 

Щодо пріоритетів на економічному фронті передусім особиста безпека наших працівників. Життя і здоров’я важливіші за все інше. Тим паче, що всім нам після війни відбудовувати Україну й розвивати компанію. На другому місці — захист активів «Агропросперіс». Це не лише елеватори, сільськогосподарська техніка, залізничні вагони та будівлі, а й оборотні кошти та особисті інвестиції працівників в мотиваційні партнерські програми. Наступний пріоритет — отримання цьогоріч доходів, достатніх для фінансування діяльності УСІХ наших компаній у 2023 році. 

— Пріоритети дуже надихають. А яка ситуація в «Біо Агро»? 

— Попри воєнний час господарства нашого холдингу працюють — зрозуміло, у тих регіонах, де це безпечно для наших команд. З першого дня війни ми залишаємося на зв’язку. Щодня, як і в довоєнний час, спілкуємося в Zoom, щоб підтримати один одного та скоригувати робочу діяльність. Крім того, звісно, я практично завжди в дорозі — і щотижня в полях. Ми постійно підтримуємо один одного, знімаємо відеоролики про діяльність наших агрокомпаній та елеваторів. 

Нещодавно за традицією об’їжджали поля, перевіряючи готовність підприємств до сезону — зважаючи на ситуацію, відвідали 4 підприємства на Західній Україні, ще 4 — у Вінницькій і Черкаській областях, і ще 4 — у Полтавській, Харківській та Сумській. До слова, в Білопіллі (Сумська область) у нас наймолодший керівник підприємства — Олександр Давиденко. Сам дуже позитивна людині і господарство теж позитивне — виходить на хороший рівень. Утім, частину ріллі — 643 гектара біля кордону — цьогоріч не сіємо (одразу за блокпостом на виїзді починається «сіра зона» і нещодавно на ті поля були нові прильоти). Так от, цього року керівники підприємств холдингу зібралися й усі разом завітали в Білопілля, щоб підтримати колегу. Як показали воєнні реалії, в тяжку хвилину завжди готові підставити плече один одному. 

— Чи багато землі опинилися під бойовими діями? 

— Одразу після вторгнення — землі двох наших підприємств у Сумській області. Ще двох — на Харківщині й Полтавщині — опинилися в зоні ризику. Ніхто не знав, як розвиватимуться події далі. Спочатку думали взагалі не сіяти й лише займатися озимими. Добрива й засоби захисту, звісно ж, придбали завчасно. Втім, аби мінімізувати можливі втрати, не завозили їх у підприємства, й усі агротехнологічні операції виконували, як то кажуть, з коліс. А частину азотних добрив узагалі віддали іншим командам «Агропросперіс» — куди й що було потрібно. 

Щоправда, запобіжні заходи не стовідсотково убезпечили від збитків. Коли орки відходили з Сумської області, в останні дні спалили в «Біо Латі» 170 тонн дизельного пального (а це 195 тис. доларів!). Поряд стояли бочки з КАСом — то ще й по них стріляли (відео залишилося, бо камери ж у нас повсюду), брали факели, підходили, щоб підпалити — а воно, бач, не горить. Загалом витекло 113 тонн (ще 55 тис. доларів втрат). Дуже багато техніки пошкоджено, двері-вікна — де проводку пробило, трактори без стекол стояли — але наші хлопці зібралися, знайшли оргскло, змайстрували заміну й усе наразі їздить та працює. Можна сказати, прямо з рук у руки інші підприємства передавали ресурси постраждалим. 

— І врешті таки вирішили сіяти? 

— Коли ухвалили таке рішення, довелося швидко змінювати структуру посівних площ. Замість кукурудзи, якої раніше у наших підприємств (в Сумській, Полтавській, Харківській області) в структурі було 25-30%, додали більше сої й соняшника. Рік загалом дуже непростий. Якщо торік середній показник витрат на гектар становив 842 долари, то цьогоріч — 928. Відтак плануємо господарювати ще ощадніше, аби наступного року досягнути показника 731 долар на гектар. 

— На чому ще, окрім кукурудзи, плануєте оптимізуватимете? 

— Передусім на грунтообробітку. Власне, ми й торік жодного гектара не орали — тільки глибоке розпушування або поверхневий чи вертикальний обробіток ґрунту. В кожне господарство вже навіть придбали відповідні знаряддя. Прагнемо мінімізувати витрати — скажімо, якщо це вертикальний обробіток, то за один прохід полем після соняшника — це 10-11 літрів пального на гектар (проти 25 літрів за оранки). Щоб виміряти запаси продуктивної вологи, ми раніше залучали інші компанії. А торік закупили пенітрометри, що визначають не тільки плужну підошву, а й запаси продуктивної вологи в горизонті до 60 см. Якщо на полі немає інтернету, то вже в офісі чи вдома переносиш ці дані в планшет і кожен показник прилад видає з привязкою до геолокації. Цю німецьку технологію наші фахівці майже рік доопрацьовували під українські реалії, а нині вона проходить випробування в польових умовах. 

Крім того, оптимізуємо використання добрив, змінюємо структуру посівів, запроваджуємо пари. Загалом близько 20 із 76 тис. гектарів в управлінні «Біо Агро» буде нинішньої зими під паром. Переходимо на ЗЗРи власного виробництва «Агропросперіс» — і це теж суттєва оптимізація. Загалом, як показують польові дослідження, можна знизити до 20-30% собівартості на різних культурах. 

— Розвиваєте цифрові технології? 

— Звісно. Електронна карта полів, GPS-навігація — це навіть не обговорюється. Крім того, кожен механізатор дотримується затверджених швидкісних режимів при виконанні технологічних операцій. Усе дуже прозоро. І це суттєво спрощує життя. Датчики рівня пального встановлено на всіх паливних ємностях. Тож, якщо, скажімо, там поменшало 4 тонни, то стільки ж має опинитися у бензовозі. А згодом ці 4 тонни мають опинитися в баках тракторів. Торік провели обстеження ґрунтів, використавши показники NDVI та карту врожайності. Замовили додаткове обладнання на сівалки — щоби можна було диференційно вносити і сіяти. Розпочали й активно розвивали спеціальний проект із застосуванням дронів, — щоправда, наразі доведеться з цим почекати до кращих часів. 

— За результатами форсмажорного сезону вам вдалося спрацювати «в плюс» ? 

— Загалом так — маємо, хоч невеличкий, але плюс. Та, на жаль, складнощі сьогоднішньої логістики даються взнаки на прибутку. І це та форсмажорна ситуація, з якою сьогодні стикаються і великі компанії, й малі господарства. Ми їздимо Україною й бачимо, скільки полів узагалі цьогоріч не засіяно. 

— Але ж кажуть, що за проблемами завжди можна побачити можливості. Які, на вашу думку перспективи відкриваються перед українським аграрієм? 

— Цей виклик долі можна і треба гідно тримати. Кожен має розвивати і покладатися на ті компетенції, що допоможуть вижити його родині, його компанії, його країні. Якщо йдеться про агровиробництво, господар повинен визначитися з оптимальною структурою посівних площ і собівартості виробництва, можливістю оптимізації витрат — наприклад, завдяки ощадній технології ґрунтообробітку чи диференційному внесенню добрив тощо. Крім того, світ нині переймається проблемою зменшення карбонового сліду. Тобто, що менше викидів вуглекислого газу спричиняє агробізнес, то більше в нього можливостей на цьому заробити (до 30-50 доларів на гектар — як передбачено Зеленим курсом ЄС). Вже сьогодні європейські компанії зацікавлені знайти партнерів на українських теренах, аби розвивати засади карбонової економіки. Чимало новітніх технологій і техніки, що є на нашому ринку, дають аграрієві змогу досягнути очікуваного ефекту, а разом із тим — оздоровити поле, відродити біоту й поліпшити родючість ґрунту. Ми в цьому переконалися в польових умовах, отримавши за смуговою технологією ґрунтообробітку в зоні ризикового землеробства 3,8 т/га ріпаку! 

— А що надалі змінюєте в технологічних картах? 

— Основні зміни стосуються міндобрив. Крім того, ретельно визначаємося з насіннєвим матеріалом — зважаємо на результати, які показали ці гібриди в минулі роки. Деякі виробники не підвищували ціни або ж дають відстрочку на півроку. Тим часом продукція інших подорожчала на 10-20%. 

— Тобто за таких обставин основним критерієм є ціна? 

— Здебільшого так. Особливо, коли йдеться про міндобрива. Якщо сіємо сою, то взагалі їх не даємо. Якщо соняшник чи ріпак — тільки складне добриво і тільки в рядок під час сівби, ніякого розкидача. По азоту — переходимо з сухих добрив на КАС. 

— Непрості часи формують непрості виклики… 

— А ми маємо бути сильними й відстояти своє. Допомагати один одному і разом наближати перемогу. У воєнний час наша компанія регулярно допомагає ЗСУ: окрім того, що ми ведемо економічну діяльність, також відгукуємося на потреби армії та ТРО, та надаємо легкові та вантажні автомобілі, виготовляємо з нашого зерна продукцію на потреби армії та допомагаємо фінансово. А наші працівники, зайняті на роботі повний день, знаходять час та сили приносити користь нашій армії та країні. З перших днів передавали ліки та продукти харчування у волонтерські центри, а звідти вантаж доставляли на передову. Також надавали прихисток переселенцям, проводили тренінги домедичної допомоги. На одному з наших підприємств облаштували польову кухню прямо в офісі і по черзі готували їжу для наших захисників. Починали з пиріжків-млинців-голубців, а згодом народився потужний волонтерський рух. Активісти об’єднали навколо себе інших охочих допомогти, або ж звертаються до компанії зі своїми ініціативами й отримують повну підтримку. Наші новини у Facebook та YouTube — це привід щоденної гордості за наших людей та віру в нашу перемогу!