Інтерв'ю

Ретельно відібраний гібрид підтвердить свій високий потенціал урожайності

У пошуку лідера

Андрій Музика
директор ТОВ «Добробут»

Ретельно відібраний гібрид навіть за несприятливих погодних умов підтвердить свій високий потенціал урожайності.  

Андрій Музика

Директор ТОВ «Добробут», що на Київщині, Андрій Музика, не маючи агрономічної освіти, за 10 років роботи на землі так опанував аграрну науку, що виконує обов’язки головного агронома господарства не гірше за дипломованого спеціаліста. До того ж керується правилом: «Агрономія — не догма, а творчий пошук». Тож у виборі продукту чи технології спирається тільки на результати випробувань. Як у господарстві добирають гібриди соняшнику для вирощування в товарних посівах і чи виправданою є ця система, керівник ТОВ «Добробут» поділився із журналом The Ukrainian Farmer

— Пане Андрію, насамперед розкажіть, як ви прийшли в сільське господарство? 

— В аграрний бізнес прийшов зовсім з іншої галузі — мікроелектроніки. Працював в сонячній енергетиці, ставив сонячні електростанції в різних країнах Європи, в основному у фермерських господарствах. Повернувшись в Україну, вирішив і себе спробувати в сільському господарстві. Так, із 2010 року і працюю. 

— Не складно було в агрономії розбиратися? У кого знань набираєтеся? 

— Нині є багато доступної фахової інформації, тож із цим проблем немає. Але я ніколи не дотримуюся сліпо якихось правил чи норм, описаних у підручниках з агрономії. Базові знання — це добре, на них спираємося в роботі, але будь-які рішення ухвалюємо залежно від ситуації. Усе — гібриди, ЗЗР чи добрива — випробовуємо в конкретних умовах свого поля. 

Взяти хоча б вибір гібрида, наприклад, соняшнику, який ми вирощуємо в господарстві сім років. Щороку на полі виробничого посіву я виділяю площу 4–5 га, де висіваю різні гібриди культури, щоб виявити найпридатніші для вирощування в умовах конкретного поля. Компанії-оригінатори, які хочуть із нами співпрацювати, виділяють насіння. Однак умова така: чиї гібриди отримали найкращі результати, та компанія й отримує замовлення на наступний сезон для їх вирощування в товарних посівах. От цього року такі замовлення отримали три закордонні компанії й одна вітчизняна. 

Чому я роблю такі випробування? Тому що селекціонери проводять свої селекційні дослідження гібридів соняшнику (чи кукурудзи) у певних умовах певної країни — там, де в них розташовані ділянки гібридизації. Але навіть в Україні ці умови відрізняються від умов конкретно нашого господарства. І, припустимо, на родючому глибоко-структурованому чорноземі гібрид добре себе проявляє, а потрапивши в інші умови, по-іншому може розвиватися. 

Я не можу сказати, що такий-то гібрид поганий — просто цей гібрид помістили в інші ґрунтово-кліматичні умови, де йому складніше розкрити свій потенціал урожайності. Навіть гібриди-лідери з лінійки однієї компанії можуть не проявляти себе за всіма показниками в конкретних умовах. Тому я, зазвичай вислухавши пропозиції консультантів компаній, ухвалюю рішення тільки після випробувань, створивши гібридам рівні конкурентні умови. 

Один гібрид можемо випробовувати 5–6 років. Однак якщо бачу, що він розкриває свій потенціал, можу відразу його в товарному посіві висіяти, якщо провалюється, наступного року можемо знову його на дослідження ставити. У нас один гібрид може бути присутній одночасно і в товарному посіві, і на випробувальній ділянці на цьому самому полі. 

Ви знаєте, мені цікаво працювати з молодими людьми-консультантами — відразу видно, хто розбирається у своїй справі. Незважаючи на їхній вік, навіть якщо їм усього 25 років, у них є чого повчитися. 

— То які ґрунтово-кліматичні умови у вашій зоні? 

— Доволі складні. Маємо піщані ґрунти, суглинки. Навесні вночі часто бувають приморозки, бо наші поля розташовані в заплаві річки. Вологи бракує. Наприклад, 2015 року врожайність кукурудзи була 1,5–1,6 т/га — тоді від моменту сівби до збирання дощу не випало зовсім. Минулий і позаминулий роки були кращими. Цей рік знову гірший, нехарактерний що для кукурудзи, що для соняшнику. Від зими запаси ґрунтової вологи були мізерні, весна — дуже холодна, нічого не хотіло рости. Дощі пішли аж у травні, але знизилася температура, тому соняшник довго не розвивався. 

— Як в умовах цього року показали себе гібриди соняшнику? Які результати маєте? 

— Лідер щодо врожайності — гібрид ЕС Савана селекції компанії «Євраліс», який ми вирощуємо другий рік — вродив по 4 т/га на площі 90 га. Це ранньостиглий посухостійкий гібрид, що має високу енергію початкового росту. В цьогорічних умовах ці характеристики були вкрай необхідні. Поруч був висіяний інший гібрид — у нього результат гірший, хоч умови й технологія однакові. Тому я вважаю, що тут заслуга насамперед селекції «Євраліс». Інші іноземні гібриди показали максимум 3,5–3,8 т/га. 

Гібрид ЕС Савана за екстремальних кліматичних умов 2020 року розкрив свої переваги та потенціал — свою високу стійкість до посухи, толерантність до основних хвороб

Був ще один гібрид вітчизняної селекції… щодо нього взагалі маємо нарікання до якості насіння — схожість насіння 50–60%, що позначилося на розвитку культури впродовж усієї вегетації. Відповідно, він і вродив по 2,3–2,8 т/га. Саме через неякісне насіння. До речі, імпортне насіння було все якісним. 

— Цього року багато аграріїв, щоб якось компенсувати брак ґрунтової вологи, дещо порушували технологію — сіяли раніше та ще й посіви загущували. Що і вплинуло негативно на врожайність. Як ви діяли? 

— Ми сіяли з рекомендованою оригінатором нормою 55 тис. рослин/га на момент збирання, виходячи із наявності елементів живлення у ґрунті. Глибина висіву залежала від наявності ґрунтової вологи. Якщо в 5-сантиметровому шарі ґрунту вологи не було, то ми мусили сіяти на глибину 8 см, щоб хоч трохи забезпечити насіння вологою. Це єдиний елемент технології, який ми цього року змінили. Звісно, ризикували, бо якщо насіння має погану енергію проростання, то воно не зійде. Але все вийшло. 

Цього року ми посіяли соняшник 7 квітня. Можливо, трохи зарано, але змушені так робити, щоб вхопити вологу. Бо в нашій зоні дуже часто як тільки сходить сніг, а цього року його взагалі не було, починають дути суховії, які повністю висушують землю. Температури оптимальної для сівби соняшнику ще немає, а вологи вже немає, і дощу за прогнозом не передбачається. То чого чекати? Щоб ще більше пересохло? От мої колеги із Запоріжжя чекали практично до травня й тоді сіяли. Але вони південніше працюють, а в нас, якщо не посієш до середини квітня, то далі невідомо, який соняшник будеш збирати — стиглий чи зелений. А досушування, перевезення вологого зерна — це виробничі витрати. Тому перед нами стояло завдання: вийти на кінець серпня — початок вересня на оптимальні умови для десикації соняшнику і швидко його зібрати. 

Захист — фунгіцидний, гербіцидний будували, виходячи із ситуації. Адже технологія — це не догма, це творча робота. Бачиш ситуацію на полі — повинен на неї реагувати. 

— Коли вибираєте гібрид, на які його характеристики звертаєте увагу найбільше? 

— Окрім урожайності, дуже важлива стійкість до хвороб. Бо якщо ти несеш затрати 18–20 тис. грн/га, то зрозуміло, що за таких витрат має бути віддача. Все дуже просто: кожен хоче мати зиск, адже треба й зарплату людям платити, і пайові, і далі розвиватися. 

У нашій зоні тумани й низькі нічні температури сприяють розвитку хвороб. Дуже часто спостерігається фомоз. Гібрид ЕС Савана селекції компанії «Євраліс» виявився стійким до цієї хвороби, як і до склеротинозу, несправжньої борошнистої роси тощо. Загалом, якщо раніше ми взагалі не обробляли соняшник фунгіцидом, то цього року довелося — треба було подовжити термін вегетації. 

— Які плани маєте щодо соняшнику на наступний рік? 

— Наступного року гібриди, що показали найкращі результати, насамперед гібрид ЕС Савана селекції компанії «Євраліс», будемо сіяти в товарних посівах. Я не віддаю перевагу якійсь одній компанії, щоб усі поля засіяти тільки їхнім гібридами, тим більше одним. 

Я намагаюся відверто будувати розмову з менеджерами компаній. Бо якщо хтось намагається розписати яскравими фарбами свої гібриди, щось прикрасити, а натомість вони не виправдали очікувань, то надалі дорога до нашого господарства таким компаніям закрита надовго. Тому рішення ухвалюють тільки за результатами випробувань. 

Людмила Морозова   

журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернетсторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону УкраїниПро авторське право та суміжні права”.
Використання
інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».