Три стовпи продуктивності

У господарстві «Україна 2001» втілюють ефективну стратегію, яка дає змогу поліпшити виробничі показники.  

Ефективність роботи молочної ферми залежить від кількох важливих чинників — корова, корми, умови утримання, кадри. Утім, за багатьма експертними оцінками, ефективний менеджмент відіграє першочергову роль. У цьому питанні С Т ТОВ «Україна 2001» — у виграшному становищі, адже технологічну службу очолює фахівець, який має глибокі теоретичні знання, адже свого часу працював викладачем у Кам’янець-Подільському сільгоспуніверситеті, консультантом АВМ й маж практичний досвід роботи на керівних посадах у «Сварог Вест Груп» і МХП. Як організувати ефективне виробництво, розповів головний технолог ТОВ «Україна 2001» Віктор Харкавлюк. 

— Пане Вікторе, «Україна 2001» — багатогалузеве господарство, відоме насамперед вирощуванням цукрового буряку та виробництвом цукру на власному заводі, найбільшою у Європі біогазовою станцією, виробництвом біоетанолу, а також розвиненим тваринництвом. Яке місце посідає молочне скотарство в структурі компанії? Наскільки це важливий напрям? 

— Думаю, зважаючи на потужності молочнотоварного комплексу, відповідь очевидна: власник зробив ставку на виробництво молока, молочне скотарство. Так, нещодавно ми провели капітальну реконструкцію старої ферми на прив’язному утриманні, фактично побудували новий комплекс на 600 дійних корів, місяць тому ввели в експлуатацію. Тут корови — на безприв’язному утриманні, для них створено комфортні умови, доїльну залу типу «Ялинка» 2.14 зі швидким виходом. Вона зручна, надійна, з нею найменше виникає проблем щодо сервісного обслуговування. А це найбільше нині питання до доїльних зал. 

Нині починаємо новий проєкт біля Теофіполя — будівництво комплексу на 2000 дійних корів, а це робочі місця, якісне молочко та відмінна сировина для біогазового комплексу. 

Окрім того, в господарстві є п’ять молочнотоварних ферм, на яких утримується близько тисячі дійних корів і нетелей. На жаль, МТФ працюють ще за радянськими технологіями — маленькі стійла, прив’язь, молокопровід. Так, їх модернізували, поставили якісний молокопровід, але стійла короткі. Натомість нині селекція спрямована на збільшення продуктивності корів, відповідно, корови стають більшими. Якщо раніше довжина стійла була 1,9 м, то сьогодні потреба 2,1–2,15 м. Коротке стійло — це більший травматизм, більший ризик маститу тощо. Витрати на обслуговування такої ферми також більші: наприклад, один оператор на молокопроводі обслуговує до 50 корів. Більший штат — більший фонд зарплати. 

Нині кадрове питання стоїть гостро, натомість на ферми з молокопроводами молодь іде неохоче. Зовсім інша справа — сучасні комплекси, де все автоматизовано, комп’ютеризовано. Тому ухвалено рішення щодо будівництва таких комплексів. Водночас молочнотоварні ферми й далі працюватимуть. 

— Де плануєте брати племінних тварин для нових комплексів? 

— На вже введений в експлуатацію комплекс закупили племінних нетелей у наших основних постачальників — ФГ «Маїсс» і ТОВ «Україна». Частину нетелей для нового комплексу, що будується, будемо закуповувати в них же, а частину виростимо самотужки на нашому нетельному господарстві, яке ми розширюємо. Схема така: всі телички з молочнотоварної ферми потрапляють на нетельне господарство, звідки частина повернеться на свої ферми для поповнення стада (там планове вибракування становить 25–30%), а надлишок нетелей будемо готувати для нового комплексу. Звичайно, їх не вистачить — треба, щоб комплекс був завантажений хоча б на 70%, інакше взимку не працюватиме гноєтранспортер через підмерзання гноївки. Тому й запланували частину нетелей закупити в наших партнерів, а частину поставити власних. 

— Однак ваше господарство має статус племрепродуктора з розведення ВРХ української чорно-рябої молочної породи… 

— Так, це правда, але ми надалі працюватимемо з голштином, бо весь світ утримує голштина, і ми маємо з тим змиритися. На моє переконання, голш тинізація чорно-рябої породи витісняє українську чорно-рябу молочну породу. Для крафтового виробництва ми можемо використовувати навіть сіру українську породу, але не для промислового. Бо всі хочуть багато молока, ефективності. Тому на новому комплексі повністю завезли голштин і наступного року плануємо зробити статус племрепродуктора з розведення голштина. 

Щоб забезпечити безперебійний ремонт стада й нарощувати поголів’я, використовуємо штучне запліднення сексованою спермою. У результаті отримуємо 85% теличок, це добрий відсоток. Складаємо генетичний план на три роки, закріплюємо кілька биків за нашим поголів’ям, а через три роки оцінюємо результат і плануємо подальшу роботу, підбираємо наступних биків, щоб покращувати потрібні нам показники. Відповідальність за реалізацію запланованого лежить і на генетичній компанії, і на технологу підприємства, який обирає певних биків. Адже компанія пропонує варіанти, але остаточний вибір за технологом. 

— Яка Ваша думка щодо використання на підприємстві биків-плідників? 

— Усе товарне виробництво молока працює тільки на штучному заплідненні — биків на молочнотоварних комплексах немає в принципі. Бо бик — біда для комплексу — він заразить усе стадо. 

Інший аспект: щоб вести селекцію, ти повинен розуміти, яку генетичну інформацію несе цей бик. Щоб його оцінити, треба провести геномне оцінювання або оцінити за отриманим від нього потомством. Натомість фактично ми можемо оцінювати бика тільки по матері, батьку тощо. Це не повне оцінювання. Щоб осіменяти биками, на комплексі треба тримати мінімум п’ять биків і регулярно їх міняти. Через 13 місяців ці бики працюватимуть зі своїми дочками й таким чином ми створюємо в стаді проблеми. Тому биків можна використовувати як плідників, але на малих фермах до 50 голів. І тільки якщо береш бика зі сторони, щоб не було інбридингу. 

— Головний показник ефективності ферми — продуктивність корови. З Вашого досвіду, від чого вона залежить? 

— Насамперед від менеджменту. Це правильна організація годівлі, якісно складені й використані раціони. Наступне — якісне групування тварин. Якщо молоді корови перебувають зі старшими, старші будуть домінувати, в молодих будуть проблеми з відтворенням тощо. Третє — правильне і вчасне осіменіння тварин. 

Усе ці елементи взаємопов’язані. Не буде правильної годівлі, не буде вистачати якихось елементів — буде провал по відтворенню, тварини не приходитимуть в охоту. З 80-го дня ми застосовуємо схеми синхронізації статевого циклу, з 60 по 80-й день — природна охота. Можливо, надалі будемо зміщатися для подовження лактації до 100-го дня. 

Сьогодні доїмо по 34 л/день, ураховуючи, що на комплексі всі тварини першої лактації, які почали телитися в листопаді минулого року, це нормальні обсяги. Думаю, збільшимо ще до 35 л, а на другу лактацію вийдемо за 40 л. 

— Раціон безпосередньо впливає на показники молока. Яких принципів слід дотримуватися, щоб цей вплив був найефективнішим? 

— Справді, вислів «Молоко в корови на язиці» абсолютно правильний. Але технолог повинен виходити з того, що має. Є основні корми — сіно, силос, сінаж. Недостатніх елементів живлення додаємо в раціон з концентрованими кормами. Слід пам’ятати: чим якісніші основні корми, тим дешевшими будуть концентровані корми, бо їх потрібно буде менше. Тому завдання технолога насамперед заготовити якісні корми в потрібній кількості. У нашому господарстві проблем з якісними кормами немає — заготовляємо сіно люцерни, сінаж люцерни та силос кукурудзяний. Цукровий завод — поряд, тож маємо жом і мелясу. Це наші базові корми. Комбікорм виготовляємо залежно від потреби в елементах живлення. 

Компенсувати гіршу якість основних кормів концентрованими можна до певної межі. Адже не можна, наприклад, забрати високий уміст клітковини (КДК) чи лігніну з основних кормів. У такому разі корм буде довше перебувати в ШКТ, погіршувати травлення, відповідно, буде знижуватися молочна продуктивність. Чи, скажімо, якщо корм уражено мікотоксинами, знижується продуктивність і відтворення, збільшується навантаження на ветеринарного спеціаліста. 

Взагалі золоте правило годівлі — мінімум концентрованих кормів. Якщо концентратів по сухій речовині менше за 45%, в корови буде продуктивне довголіття, 45–50% — вже є ризики, треба постійний моніторинг здоров’я, жуйки, калу тощо. Понад 50% — зниження відтворювальної здатності й продуктивного довголіття. 

Дуже важливим моментом є якісне білкове живлення для приходу в охоту, доброї відтворювальної здатності. Через економію на білку в багатьох фермах є великі перегули. Наприклад, часто консультант, складаючи раціон, рекомендує додавати соєву макуху, а власник, щоб заощадити, заміняє її на соняшниковий шрот. Ніби вміст білка однаковий, але якість протеїну інша. Зазвичай такі корови набагато гірше осіменяються, приходять в охоту тощо. 

Тому кількість концентрованих кормів і якість білка — це важливо. Якщо цих умов дотримуватися, можна доїти понад 40 л молока.  

— Ви згадали про вплив групування тварин на продуктивність. Як щодо комфорту? Які умови створено на ваших фермах? 

— Коли йдеться про умови утримання, насамперед маємо на увазі підстилку, адже корова на ній повинна відпочивати більшу частину доби. Найкраща підстилка — пісок і щодо комфорту, і щодо гігієни. Однак у нашому господарстві ми його не будемо використовувати, бо маємо чорноземи. 

На фермах із прив’язним утриманням у нас — гумові мати, частково — бетонована підлога. Бетон — це найгірше: корові некомфортно, вона довше стоїть, відповідно, менше продукує молока. Плюс навантаження на кінцівки, ризик травмування. 

Гума — трохи краще, але не найкраще. На комплексі ми використовуємо якісні сучасні мати зі спіненого полімеру — вони м’які, достатньо комфортні для тварини. Хоч, звісно, це не пісок. Спеціалісти повинні постійно моніторити сухість матів, проводити дезінфекцію сухими деззасобами. Мінімальна кількість маститів є показником того, що ми ефективно працюємо. 

Сухостійних корів утримуємо на глибокій солом’яній підстилці. Якісно подрібнена солома — також добре, коровам комфортно. 

На новому комплексі, який починаємо будувати, розглядаємо можливість сепарації та пастеризації гною для повторного використання як підстилки. Корові комфортно на такій м’якій підстилці, вона на ній довго лежить, жує жуйку й продукує молоко. Пастеризована гноївка, тобто рештки неперетравленого корму, стерильна, тож немає ризиків маститу. Я бачив, як така технологія працює в «Кищенцях», «Маїсі», «Україні» — маститів мінімум. На великих комплексах це вигідніше і дешевше, ніж солом’яна підстилка, до того ж не потрібно часто чистити, тільки вчасно поновлювати, підсипаючи нову. 

— Сучасна молочна ферма — це насамперед технологічні інновації. Які рішення допомагають Вам у роботі? 

— Можу назвати три — поки що їх достатньо для роботи. Система обліку та керування стадом «Юніформ-Агрі». Програма синхронізована з доїльною залою, сигналізує ветеринарам, зоотехніку про проблеми зі здоров’ям у корови, охоту корів тощо. 

На всіх фермах установлено програми керування годівлею Profeed. Якісна вітчизняна розробка, якій поки що не бачу альтернативи, на два кроки попереду від аналогів. Вона дає мені можливість бачити кожну ферму, кожну групу тварин, бо ми складаємо раціон на голову, але годуємо групу: скільки кормів завантажили, на яку групу дали більше / менше, скільки корови з’їли, яке споживання у тварини сухої речовини. Без цієї програми мені треба було б залучити багато людей, щоб це все проконтролювати. Але ж тоді виникає людський чинник — і всі розроблені раціони намарне. 

Ще одне рішення — програма «Сенс Хаб», яка працює на новому комплексі. Вона моніторить жуйку, активності, виявляє хворих тварин, навіть може прогнозувати хворобу: наприклад, за три дні до появи маститу сигналізує, що з твариною проблеми. Програма створена на основі штучного інтелекту, тому аналізує дані, узагальнює їх і видає висновки зоотехніку й ветеринару, зокрема вказує оптимальний час осіменіння. Це значно полегшує роботу працівникам. 

— Які найбільші проблеми, пов’язані зі здоров’ям тварин, Ви б виділили? 

— Відтворення й ноги. Тому ми й обрали систему моніторингу здоров’я і виявлення корів в охоті. Бо нині є кадрова проблема: знайти кваліфікованого техніка штучного осіменіння — велика проблема. На великих комплексах на таких спеціалістів дуже велике навантаження. Не всі його витримують, звільняються. Щоб зберегти фахівця, треба йому забезпечити якісні умови праці, надати інструменти, які дають можливість мінімум часу проводити на фермі та якісно виявити в корів охоту. 

Проблеми з ногами — насамперед травми на бетонному покритті, в переходах.  Тому треба стежити, щоб якісно були нарізані канавки в бетонній підлозі, щоб тварини не ковзалися. 

— Зазвичай зоотехніки найперше називають мастити… 

— Мастити ми побороли якісною підстилкою, постійною дезінфекцією, обробкою вимені до та після доїння. Однак є нюанси. Наприклад, корова після доїння має лягти мінімум через 30 хвилин. Якщо вона лягає відразу — мастит гарантовано. Бо в неї сфінктер ще не закрився, і через дійковий канал у вим’я потрапляє бактерія. Щоб корова відразу не лягала, її треба змусити після доїння піти до кормового столу поїсти. А вона це зробить, коли там лежить свіженький корм. Доки вона їсть, сфінктер закривається, можна лягати й жувати жуйку, виробляти молоко. Тому мастити — це питання якісного менеджменту, організації роботи. 

— Насамкінець не можу не поставити завжди актуальне запитання щодо зменшення собівартості виробництва. Як, на Вашу думку, можна це зробити? 

— Завдяки якісним кормам і комфорту тварин, а також планомірній і правильній селекції. Ці три чинники зменшують собівартість, бо сприяють збільшенню продуктивності. Так, якісні основні корми — силос, сінаж, сіно дають змогу заощадити на раціоні. Комфорт тварин — стійло, підстилка, система вентиляції забезпечує стабільно високу продуктивність. Треба тільки обрати продуктивну генетику. 

Ми працюємо над тим, щоб було сучасне виробництво, кваліфікований персонал, намагаємося забезпечити його сучасними інструментами, будуємо нові сучасні майданчики. Вкладаємо у це значні кошти. На жаль, нині в переробників склалося враження, що в нас надприбутки. Останні кілька місяців вони безпідставно знизили ціну молока, хоч надлишку молокосировини на ринку немає. Натомість у магазинах ціна на молоко висока. Ми працюємо над ефективністю, але й переробники повинні її підвищувати, впроваджувати сучасні технології, а не підтримувати своє виробництво, збільшуючи маржинальність.