У системі захисту культур СПК «Дружба» віддає перевагу новим препаратам
Виважений маршрут
У системі захисту культур у СПК «Дружба» віддає перевагу новим препаратам і зважено інвестує у ЗЗР
Українська Бессарабія — досить специфічний регіон у сенсі сільськогосподарської діяльності. З одного боку, родючі землі та м’який клімат забезпечують потужний рослинницький потенціал. Проте, з іншого — для його реалізації, враховуючи дефіцит вологи, знадобиться неабияка агрономічна майстерність, гнучкі та дієві системи підживлення й захисту культур, сучасна техніка. І якщо агропідприємство стабільно досягає показників урожайності вищих від середніх по регіону, його досвід заслуговує на увагу.
Саме таким є СПК «Дружба», що має в обробітку 7 тис. гектарів у Саратському районі Одеської області, утримує свинокомплекс і молочнотоварну ферму. Господарство має розвинену переробку продукції. Їхні хлібобулочні вироби, ковбаси, сири та вина виготовлено з натуральної сировини, якість якої залежить, зокрема, і від розумного захисту рослин. Тому інтерес до технологій вирощування культур у цьому підприємстві ми акцентували на системі захисту рослин. Про те, як вибудувати раціональну й ефективну систему захисту, в інтерв’ю розповів Георгій Кирилов, головний агроном СПК «Дружба».
— Пане Георгію, проблема коротких сівозмін — досить поширене явище на Півдні, але не у вашому підприємстві. Що вирощуєте і яку технологію обробітку ґрунту застосовуєте?
— Ми розуміємо, що сівозміна є потужним інструментом для вирішення багатьох агрономічних і економічних завдань, тож намагаємося утримувати баланс. У сівозміні маємо кілька культур: озиму пшеницю, озимий ячмінь, озимий ріпак, кукурудзу та соняшник, з тим частка озимих пшениці та ячменю становить 50% у структурі посівів.
Працюємо на чорноземах. Зими переважно малосніжні, за рік у нашому регіоні випадає 300–400 мм опадів. Торік на Одещині була найбільше за кілька десятиліть засуха, багато полів нагадували пустелю. Такі прояви погоди примушують усвідомити, що підходи до роботи на землі треба змінювати.
Ми практикуємо різний обробіток ґрунту — залежно від вирощуваних культур. До речі, такий підхід в окрузі крім нас ніхто не застосовує. Ба більше: сусіди не розуміють, навіщо ми це робимо, хоча в заліку бачать, що ми отримуємо кращі результати, а отже, робили все правильно. Досить популярним у регіоні є strip-till, але він потребує суттєвого фінансового вкладення в придбання новітньої техніки. Останні два роки потерпали від засухи, тож мали нагальніші проблеми для спрямування коштів.
Під озимі ячмінь і пшеницю проводимо дискування та культивацію, тоді сіємо. Під ріпак, соняшник і кукурудзу — обов’язково оранка з подальшою культивацією, вирівнюванням і ущільненням ґрунту для перешкоджання втрат вологи. В усіх підручниках написано, що в умовах засухи не треба орати, але ми це робимо і маємо позитивний результат — ще не було такого, щоб ріпак не зійшов або посіви були зріджені або вимерзли. Але важливо кожну операцію робити якісно і вчасно.
Іноді раз на три роки на окремих полях проводимо глибоке розпушування під соняшник для покращення аерації, вологопроникнення та вологозабезпечення ґрунту. Розвиток тваринництва дає змогу щороку вносити органічні добрива на кілька сотень гектарів з нормою 40 т/га. Таким чином, збагачуємо мікроелементний склад ґрунту, поліпшуємо його структуру та вологоутримувальну здатність.
— Назвіть головні критерії вибору фунгіцидів.
— Насамперед намагаюсь працювати новітніми препаратами, бо часте застосування старіших препаратів призводить до резистентності. Тому ті чи інші препарати застосовуємо не більше як 2–3 рази. Для вибору ефективних рішень щороку закладаю досліди, спостерігаю за дією. Інколи покладаюсь у виборі на власний досвід і обробляю поля перевіреними препаратами попереднього класу.
Інколи застосовую морфорегулятор-фунгіциди: по озимій пшениці вносили три роки тому, а по озимому ріпаку робимо раз на два роки. Це залежить від терміну сівби ріпаку: якщо посівна кампанія проводиться всередині чи наприкінці вересня — не вносимо, бо рослини переростуть і збільшиться ризик втрат у холодну пору року, якщо сіємо в кінці серпня — на початку вересня, це є обов’язковою операцією.
Ухвалюючи рішення щодо інвестицій у ЗЗР, керуємося шкодочинністю тих чи інших хвороби чи шкідника.
— Які хвороби культур поширені у вашому регіоні? Чи посприяли цьогорічні запаси вологи їх шкодочинності?
— Цього року запаси вологи справді дещо більші, ніж зазвичай. На озимій пшениці за умови прохолодної та вологої весни розвивається борошниста роса, а за нею — піренофороз і фузаріоз колоса. Так, борошниста роса — підступна хвороба, яка передусім призводить до зменшення асиміляційної поверхні листків і руйнування хлорофілу й інших пігментів. Тож унаслідок її дії знижується кущистість, затримується фаза колосіння, що призводить до недобору врожаю. На ячмені найбільша проблема — гельмінтоспоріоз або бура плямистість.
Озимому ріпаку найбільше дошкуляє фомоз. Останніми роками посіви стали більше уражатися борошнистою росою, іноді розвивається альтернаріоз.
Кукурудза майже не уражається хворобами, якщо вчасно посіяти, уникаючи сівби в ранні терміни. Тому система її захисту — не складна: сіємо протруєне насіння, у фазу 4–5 листка вносимо гербіциди. У деякі роки на стадії запилення на полях з’являється бавовникова совка, торік довелось обробити посіви інсектицидом Белт. Фунгіцидами не працюємо через відсутність проблем із хворобами.
Соняшник доводиться захищати від таких поширених хвороб, як фомоз і біла гниль. Обидві мають високу шкідливість, у разі склеротиніозу це пояснюється високою пластичністю й пристосованістю збудника до виживання в несприятливих умовах середовища.
Зараження усіма грибними хворобами може відбуватися через рослинні рештки, тож ми враховуємо це і вживаємо профілактичних заходів.
— Яку стратегію вибрали для захисту озимих колосових культур?
— У вирощуванні усіх культур акцентуємо на використанні тільки протруєного насіння. Якщо насінину не обробити, то подальші заходи з захисту рослин матимуть дуже незначний ефект і, відповідно, негативний вплив на кінцевий результат.
Насіння озимої пшениці та ячменю виробляємо самі, отже, протруєння насіннєвого матеріалу — це перший і обов’язковий захід. Насіння ріпаку, кукурудзи та соняшнику купуємо вже оброблене.
Перше обприскування посівів озимої пшениці проводимо на початку виходу в трубку, головна мета цієї операції — запобігти виникненню борошнистої роси. Загалом робимо дві фунгіцидних обробки рослин: перша — препаратором Пріаксор з дозою 0,4 л/га у фазу виходу в трубку, друга — Елатусом Ріа 0,5 л/га до виходу в колос. Обидва препарати містять у своєму складі діючі речовини з різних хімічних груп, тож мають профілактичну та лікувальну дію проти широкого спектра хвороб.
По колосу зазвичай не працюємо. Але якщо на момент цвітіння пшениці спостерігається висока вологість, то доводиться проводити обробку триазольними препаратами по цвітінню для запобігання прояву фузаріозу колоса. Враховуючи погодні умови цього року, з імовірністю 80% нам доведеться обробляти посіви. Зважаючи на ситуацію, застосуємо від грибних хвороб фунгіцид Магнелло або Осіріс — початок червня прояснить ситуацію.
Схема захисту озимого ячменю цього року ідентична захисту пшениці. Іншими роками я застосовував для колосових культур різні препарати: щороку обираю оптимальні рішення, зважаючи на ситуацію на полі. Через це ми не створюємо запаси хімічних препаратів, а купуємо максимум за три дні до внесення.
— Захист ріпаку теж довелося коригувати?
— Ми робимо це щороку, оскільки погодні й інші умови складаються по-різному. Усі засоби захисту попередньо досліджуємо на демоділянці, а для отримання коректних результатів випробовуємо на одному гібриді, який висіваємо в один день однією сівалкою.
Тож я розповім про схему захисту, яку застосував цього сезону на товарних посівах. Минулої осені ми мали проблеми зі шкідниками. Тому першу обробку довелося провести після появи першого справжнього листка — від озимої совки та капустяної молі, а другу — у фазі четвертого листа — від чорного ріпакового кліща. Друга операція збіглася з унесенням фунгіцидів із рістрегуляційною дією з діючою речовиною тебуконазол. Навесні по мерзлоталому ґрунту внесли КАС, а в березні першу обробку із захисту посівів провели від прихованохоботника. Щоб ухвалити правильне рішення щодо захисту, встановлюємо на полі пастки й відстежуємо чисельність шкідника. Також у фазу видовження основного стебла обробили посіви фунгіцидом Топсін-М із мікроелементами, а перед цвітінням — фунгіцидом Аканто Плюс й інсектицидом Маврік.
Останніми роками восени та навесні ріпак уражує фомоз, а наприкінці цвітіння може з’явитися альтернаріоз. Три роки поспіль на полях проявляється борошниста роса. На мою думку, це пов’язано зі зміною клімату. Наприклад, цього року температура взимку знижувалася до мінус 23 °С, чотири рази випадав сніг, а у квітні й травні пройшли дощі. Я не пригадую, коли востаннє в регіоні падали травневі дощі, швидше ми звикли до ситуації «протримайся 100 днів без дощу». Але краще нехай буде волога, ніж засуха, а з хворобами рослин ми впораємось.
Якщо на полях з’являється нова для нас хвороба, інколи запрошую фахівців з хімічних компаній-партнерів для уточнення плану захисту, хоча здебільшого покладаюсь на власний досвід.
— Який алгоритм захисту соняшника у вашому господарстві?
— Посіви соняшнику можуть уражатися багатьма хворобами, які шкодять рослинам протягом усієї вегетації. Тож потрібно не нехтувати профілактикою, вчасно захистити й застосувати фунгіциди з різними діючими речовинами.
Ми застосовуємо фунгіцид Амістар Голд й інсектицид Кораген для захисту листків.
Перед цвітінням існує висока ймовірність заселення полів бавовниковою совкою і лучним метеликом. Щоб захистити посіви, стараємося зайти в поле найпізніше, як може заїхати самохідний обприскувач, і запобігти виникненню проблем. Ця операція дуже важлива в системі захисту.
— Побутує думку, що пізніми строками сівби соняшнику можна зменшити поширення хвороб. А ви як уважаєте?
— Складочинність хвороби буде меншою, ніж втрата врожаю від пізніх строків сівби.
Робота в нашій зоні має таку специфіку, що потрібно отримати сходи на початку квітня, відповідно, маємо сіяти вчасно. Затягування строків сівби призведе до того, що почнеться спека, і можливість соняшнику реалізувати свій потенціал різко знизиться, а втрати врожаю, як порівняти з втратами від хвороб, будуть значно більші.
Тому краще зайвий раз обробити фунгіцидами, ніж уникати якоїсь хвороби в згаданий вами спосіб — так значно простіше і вигідніше.
— На вашу думку, варто працювати фунгіцидами в засуху?
— Ухвалюючи рішення, завжди потрібно враховувати погодні умови й реальні загрози посівам, а не діяти за шаблоном. Так, у 2020 році через засуху умови для розвитку хвороб були несприятливими, тож ми не проводили фунгіцидних обробок соняшнику. У 2019-му внесли фунгіциди на початковій фазі розвитку, а далі засуха перешкодила розвитку хвороб, тож урожай зібрали нормальний.
Потрібно враховувати погодні умови й спостерігати за розвитком рослин, її потребами. Наприклад, якщо в пшениці стеблостій загущений, то існує висока ймовірність виникнення хвороби, а якщо рідкий — можна їх уникнути: ось у 2019 році не було великого кущення, рослини «провітрились» і проблем із хворобами не було.
Цього року через більшу кількість вологи ми дещо збільшили норми внесення препаратів — звичайно, з урахуванням регламенту того чи іншого ЗЗР.
— Як запаси продуктивної вологи вплинули на норми висіву насіння?
— Норму висіву озимих культур ми не могли скоригувати, адже не могли передбачити, що буде сніжна зима та дощовита весна. Але зменшили норми висіву озимих пшениці, ячменю й ріпаку на 20% — швидше, це було рішення, основане на досвіді та дещо інтуїтивне. Проте воно виявилось правильним, бо сусіди, які зменшили норму на половину, отримали зрідженні посіви, які не розкущились і станом на травень мають рідкий стеблостій.
На період проведення кампанії із сівби ярих культур, ситуація з вологою була більш-менш зрозумілою. Тому ми збільшили норму висіву кукурудзи на 15%, і це рішення теж було оптимальним.
— Ваше підприємство має високі вимоги до вибору техніки. Що маєте у своєму арсеналі для обприскування посівів й обробітку ґрунту?
— Для внесення засобів захисту рослин використовуємо причіпні обприскувачі Berthoud і самохідний оприскувач Case, нам їх вистачає, щоб проводити роботи вчасно та якісно.
У виборі тракторів і зернозбиральних комбайнів останніми роками віддаємо перевагу машинам виробництва AGCO, і передусім Massey Ferguson. Директор підприємства «Дружба» Георгій Чиклікчи за освітою інженер-механік, тож до вибору техніки підходить ґрунтовно та зі знанням справи, враховує всі переваги моделей і порівнює їх із технікою інших виробників. Нині на наших полях основний обсяг робіт виконують чотири важкі трактори та шість комбайнів цього бренду.
Мені як агроному подобається у тракторах те, що вони надійні та на 100% передбачувані. Адже в гарячу пору через простій техніки навіть на пару годин можна, наприклад, пропустити оптимальне «вікно» для внесення ЗЗР, що матиме негативні наслідки для кінцевого результату. З цими тракторами ми можемо варіювати причіпним обладнанням і виконувати всі роботи з підготовки ґрунту й сівби. Наприклад, кукурудза «висуває» підвищені вимоги до обробітку ґрунту, тому в трактора повинен бути запас потужності та висока продуктивність роботи. Наші трактори мають амортизований передній міст, що підвищує продуктивність техніки й дозволяє причіпним агрегатам копіювати рельєф поля. Техніка обладнана автотреками, тому перекриття — мінімальні. Крім того, за нашими підрахунками, на виконанні ґрунтообробних операцій трактори споживають на 3–4 л менше пального, ніж аналоги інших виробників.
У комбайнах мені, зокрема, подобаються їх універсальні жатки, які можна застосовувати для збирання різних культур, зокрема з дрібним насінням, без налаштування додаткових приставок. Також жатки якісно подрібнюють солому й рівномірно розподіляють її по ширині, що важливо в наших технологіях вирощування культур.
Тобто СПК «Дружба» визначило для себе шлях раціонального та розважливого інвестування в технології та техніку, що в результаті забезпечує рентабельність вирощуваних культур. Тому звертати з обраного маршруту ми не збираємось.