Своя ніша

Промислове козівництво може стати привабливою нішею для невеликих господарств у регіонах з активно розвиненим сегментом ВРХ.  

Промислове козівництво в Україні тільки набирає оберти. Проте у цьому сегменті вже є господарства-флагмани, чия продукція має попит як на локальному рівні, так і по всій країні. 

Голова ФГ «Тетяна 2011» Василь Цвик, без перебільшення, є знаковою особистістю в українському козівництві. У господарстві в мальовничому селі Усівка на Київщині розводять кіз із 2015 року, переробляючи поживне молоко на продукцію під власною торговою маркою Zinka. До думки пана Василя дослухаються як новачки, так і господарства з досвідом у козівництві. В інтерв’ю The Ukrainian Farmer він розповів про особливості утримання кіз у «Тетяні 2011» та вплив війни на розвиток галузі. 

— Пане Василю, Ви — агроном за фахом. Як так вийшло, що Ви обрали для себе козівництво? 

— Після того, як я здобув другу освіту в Академії державного управління при Президентові України, вирішив, що краще працювати з тваринами (сміється). 

Чому козівництво? Бо ми живемо в регіоні, де налічується близько 4000 голів дійного стада корів і 300 тис. свиней. Ураховуючи насиченість ринку, таким фермерам, як ми, і сімейним господарствам складно обійняти свою нішу у цьому сегменті. До того ж корови — це довгі інвестиції. А ураховуючи те, що в регіоні працює Яготинський молокозавод, ми вирішили не переробляти коров’яче молоко. 

— Яке поголів’я кіз утримуєте нині? 

— Наразі поголів’я ферми налічує 2700 голів. На сьогодні маточне поголів’я становить 1600 голів, також маємо 800 голів молодняку, 100 робочих цапів і резерв. 

— Яку генетику кіз обрали для ферми? 

— Ми обрали для себе породи альпійська та зааненська. Перших кіз завозили з Франції й уже вісім років співпрацюємо із цією генетичною компанією. Обрана нами генетика — найсприятливіша за ветеринарними свідоцтвами та найбільш пристосована до наших умов. 

До того ж альпійська та зааненська породи найбільше відповідають напряму, який ми обрали для себе, — це молоко, кисломолочні продукти та сири. 

— До повномасштабної війни у Вашому господарстві практикували ембріональне розведення кіз. Якому виду запліднення наразі надаєте перевагу? 

— Раніше ми самі виробляли ембріони. Однак після початку повномасштабної війни фахівці виїхали в Нідерланди. Тому тепер ми практикуємо штучне та природне запліднення. У відсотковому вимірі 80% припадає на природне, а решта — штучне запліднення. 

На мою думку, обидві технології мають право на життя. Штучне запліднення — це генетичне материнське ядро, а природне — це суражна тварина. 

— Ураховуючи те, що у Вашому господарстві є рослинницький напрям, як він забезпечує кіз кормами власного виробництва? 

— На 97% ми забезпечені власними кормами — це силос, сінаж, жом, меляса, солома, пшениця, соя, кукурудза, ячмінь. 

До підбору сортів і гібридів підходимо зважено: відвідуємо семінари, маємо демопосіви, аналізуємо й обираємо. Нині в нашій сівозміні і силос, і жито, і зернова група, хоча на початку було таке, що ми обкошували краї полів на корм для наших кіз. Зелену масу не використовуємо, але на силос і сінаж маємо кормову сівозміну. 

— Закладаєте силос і сінаж у силосні ями? 

— Ні, ми використовуємо рукави. Силосний рукав — 2,7 м у діаметрі — нам дає можливість улітку брати корм із меншими втратами. Тому ми придбали машину для завантаження силосу в рукави. 

При закладанні силосу використовуємо консерванти. У цьому процесі важлива швидкість і вміст сухих речовин. У нашому випадку найважливіше — вчасно, в оптимальні строки винайняти силосний комбайн, бо свого наразі не маємо. Більше як два роки силос у рукавах не зберігаємо, адже тримаємо страховий фонд. 

— Ви сказали, що забезпечені власними кормами на 97%… 

— 3% докуповуємо. Маються на увазі соняшниковий шрот, пшеничні висівки та пивна дробина. Жодних біодобавок не додаємо й створюємо збалансовані раціони, до яких також входить сіль і крейда. Для приготування кормів застосовуємо змішувач, та й видача кормів відбувається не вручну, а за допомогою техніки. У нас стоять комп’ютери для контролю процесів. 

— Як налагоджено доїння? 

— Маємо спеціалізоване обладнання європейського рівня компанії DeLaval для доїння кіз. До 2024 року ми доїли на доїльному залі P300SG 2 х 18 компанії DeLaval. Однією з переваг доїльних залів DeLaval є наявність системи автоматичного знімання підвісної частини по потоку молока. Ця система допомагає уникати маститів унаслідок так званого «сухого доїння». На відміну від людини, яка може невчасно зняти підвісну частину з вимені, система робить це як тільки припиняється потік. 

Торік ми виграли грант і придбали потужніше обладнання — доїльну залу 2 х 36 із системою керування та контролю поголів’я Delpro цього самого виробника. 

Насправді виробників доїльного обладнання для кіз доволі багато, але DeLaval нас влаштовує за співвідношенням «ціна — якість» і найголовніше — наявністю сервісу в нашому регіоні. 

На сьогодні на доїльній залі 2 х 18 ми доїмо 400 голів на годину. А після завершення монтування доїльної зали 2 х 36 будемо доїти 800 голів на годину. Тобто вдвічі більше, ніж тепер. Ураховуючи те, що працюватимуть дві доїльні зали, за годину плануємо доїти 1200 голів. 

— Який середній показник продуктивного використання кіз у Вашому господарстві? 

— Зазвичай сім років, але це дві лактації. Ми використовуємо довгу лактацію. Це, зокрема, завдяки генетиці. У нас є кози, які дояться протягом чотирьох років безперервної лактації — так званий голландський варіант. Однак у середньому маємо надої від 1,5 до 9,2 л на день, або від 800 до 1300 літрів на рік від однієї кози. На кожній кізочці є нашийник. Колір «прикраси» визначає, яку кількість молока вона дає. Так зробили, щоб коза, яка дає 2 л молока, не йшла доїтися разом із тими, які дають 5 л, і не простоювала дарма час. Фактично нашийники є свідченням продуктивності кожної кози й її репродуктивної привабливості. 

— Чи доречним є вільний випас? 

— Я проти вільного випасу. Кажуть, якби тварина гуляла на вільному випасі, молоко було б смачнішим. Проте, якщо тварина на вільному випасі, вона потребує більше ветеринарних обробок. До того ж щодня молоко буде різним за смаковими властивостями. У нас монокорм, і це дає можливість контролювати якість молока й мати стабільно однакові його показники. 

Кози в нас цілий рік живуть у приміщенні. 

— Розкажіть детальніше про облаштування приміщень для кіз. 

— Комплекс, де утримуємо кіз, розрахували так, щоб на одну тварину припадало 1,7 квадратних метрів. Загалом розмір приміщень становить 4590 квадратних метри. Комплекс обладнано клімат-контролем і системою вентиляції від DeLaval. Крім того, застосовуємо глибоку підстилку. 

Вертикальні вентилятори використовуємо тільки в одному приміщенні. Особливих переваг від вертикальних вентиляторів не побачили. Хочемо спробувати горизонтальні вентилятори у великих приміщеннях, де утримуємо дві тисячі тварин. 

На моє переконання, правильно спроєктоване приміщення й тепла герметична стеля — це основа. Ураховуючи те, що реконструкцію проводили з 2015 по 2024 роки, усі приміщення в нас нові. Зі старої бази лишились тільки фундаменти. 

— Чи маєте проблемами з кінцівками у кіз? 

— З метою запобігання травм кінцівок доглядаємо за ними, розчищаємо ратиці. У нас кози живуть у таких умовах, що таких проблем не мають. 

Підстилку взимку міняємо один раз на два місяці, а влітку — кожні 10 днів. 

У створенні комфортних умов для кіз нам допомагає техніка, зокрема розкидачі, телескопічний навантажувач Manitou. 

Робимо компости й вносимо їх на поля. Таким чином отримуємо органічні висококонцентровані добрива. 

— Коли відлучаєте козенят і як їх утримуєте? 

— Відлучаємо їх протягом перших годин після народження. Упродовж перших двох діб випоюємо їх молозивом, а по закінченню — замінником молока від європейського виробника — французької компанії «Боміле». Коли маса козеняти збільшиться втричі, переводимо його на доросліший раціон. 

— Існує думка, що кози менше хворіють, ніж корови. 

— Будь-який живий організм хворіє. Для мінімізації захворювань застосовуємо вакцинацію, починаючи з 21 дня життя й до кінця лактаційного періоду. Вакцинуємо згідно з протоколом, але, як свідчить практика, проводимо 4–5 вакцинацій на рік. Використовуємо і вітчизняні, і європейські вакцини. 

— Ви виробляєте продукт із високою доданою вартістю. Є і власна сироварня, і цех із виробництва кисломолочної продукції. 

— Ми використовуємо закваски такі самі, як і для виготовлення продукції з коров’ячого молока. Велику увагу доводиться приділяти якості продукції, тож постійно проводимо лабораторний контроль сировини й готової продукції. У нас є власна лабораторія, але також користуємося послугами державних лабораторій, щоб мати повну впевненість у тому, що наша продукція відповідає всім нормам і показникам. 

— Чи мали наміри створити кооператив? 

— Ще не створили, але рухаємось у цьому напрямі. Чинник війни є основним моментом, що гальмує процес. І те, як я бачив кооператив до війни, і який він матиме вигляд після, поки що не готовий говорити. Адже щодня з’являються нові виклики. Зокрема, орки були всього за кілометр від нашої ферми. Про які плани можна зараз говорити? Тому, коли закінчиться війна, будемо аналізувати, яким має бути кооператив, та які плани можна буде втілити. Проте це буде інший підхід. 

— Чи реальна популяризація м’яса кіз, ураховуючи те, що це нетиповий сегмент для українських споживачів?  

— Це незвично. Проте вісім років тому і козине молоко, і йогурти з нього були незвичними. Над цим потрібно працювати, і це також у наших планах. Ми популяризуємо наші продукти. 

Щоправда, дуже важко казати щодо збільшення обсягів продажів у нинішніх умовах. Зокрема, нещодавно одна з мереж, яка зазвичай купує нашу продукцію, не забрала замовлення через те, що їх програма дала збій. А продукт під цю мережу було зроблено. Відповідно, нам терміново доведеться шукати, куди її реалізувати. Добре, що зима, молока бракує, і не всі заявки ми можемо зробити. До того ж у нас є свої магазини, тому це невелика проблема, але певний дискомфорт. 

Сьогодні вимикають світло по чотири години. Відповідно, собівартість нашої продукції підвищується на 26–28%, адже в умовах стабілізаційних вимкнень ми застосовуємо генератори потужністю 280 кВт. І за добу витрачається близько тонни солярки. 

Сьогодні все нестабільно. Тому потрібна власна переробка. Це основний чинник. А далі… кожен день усе по-різному. Тому доводиться підлаштовуватись під нові умови, щоб вижити. А далі… далі буде. 

— Чи вдалося утримати асортимент під час війни? 

— Ми скоротили асортимент сирів і молочної продукції, адже були періоди, коли реалізація йшла дуже важко: мережі не брали продукцію, були дуже великі проблеми з логістикою. Тому наразі маємо в асортименті понад 15 видів сирів, а до війни їх було 25. 

— Чи є перспективи у козівництва в Україні? 

— Тут усе залежатиме від того, яка кількість людей буде спроможна купувати таку продукцію. Наразі дуже важко щось прогнозувати, тому поки що живемо тут і зараз.  

ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ  

Юрій Грінченко, провідний спеціаліст категорії «Кози-вівці», «ДеЛаваль Україна»  

— Фермерське господарство «Тетяна 2011» працює з нашою компанією понад 10 років, разом ми йдемо в досягненні мети професійної ферми. Маються на увазі комфортні умови утримання тварин і збалансований раціон для найкращої продуктивності, мінімум ручної праці завдяки максимальній механізації процесів на фермі, доїння в залі та швидке охолодження молока, наявність належного обладнання для його зберігання. Усе це потрібно для отримання сировини найкращої якості, з якої потім будуть виготовлені корисні продукти: питне молоко, йогурти, сири, морозиво. 

Козівництво водночас складне і просте, його нині ведуть тільки професіонали. Беручись до справи, треба думати про прибутковість, але без електронних систем керування фермою, яка перевищує 1000 голів тварин, починати не варто. 

2023 року Василь Вікторович придбав доїльну залу P300SG 2 . 36 з програмним забезпеченням DelРro, призначеним для ефективної організації щоденних і планування майбутніх заходів. Система збирає й аналізує дані по кожній тварині в стаді 24 год на добу 7 днів на тиждень. 

Кожній тваринці на вухо чіпляють спеціальний датчик. Система показує всю інформацію, коли коза заходить у доїльну залу: скільки до цього вона їла, які в неї надої та загальна продуктивність, її вік і кількість окотів, реакції на вакцинації та самопочуття тощо. Якщо з твариною щось негаразд, система спрямує козу через сортувальні ворота до санзони, де її огляне ветлікар. 

Програма, аналізуючи дані щодо кожної тварини, автоматично сортує кіз по групах, допомагає з індивідуальною годівлею тварин усіх вікових категорій. 

Фактично система створює паспорт здоров’я, благополуччя та продуктивності поголів’я, що дозволить вибудовувати стратегію продуктивності ферми на роки вперед.