Сучасний погляд

Які ветеринарні заходи допоможуть забезпечити вдалий результат вирощування птиці, а які принесуть лише зайві витрати.  

Нині птахівничий бізнес являє собою високоінтенсивне виробництво. Кожне господарство намагається різними шляхами отримати максимальну продуктивність птиці, оптимізуючи при цьому свої витрати. У пошуку ідеальних рішень, що допоможуть зберегти здоров’я птиці, покращити її імунний статус і продуктивність, фермери часто вдаються до зайвих витрат, закуповуючи препарати, які, за обіцянками виробників, мають чудодійний ефект і повинні обов’язково бути у ветеринарному протоколі. 

Які заходи гарантуватимуть успішний старт вирощування птиці, а чого можна уникнути, щоб не витрачати час і кошти, які препарати слід застосовувати, а які не мають ніякої доведеної ефективності розповіла Ольга Щебентовська, лікар ветеринарної медицини ТзОВ «Агропартнер ЮА», доктор вет. наук, незалежний консультант з птахівництва, директор «Наукового виробничо-консультаційного центру». 

— Пані Ольго, розкажіть, як змінилися ветеринарні оброблення птиці за останні роки. Які використовують ветеринарні препарати, яка частота їх застосування, технології тощо? 

— Якщо говорити про технології вирощування бройлерів в Україні, то зрозуміло, що за останні 10 років вони вдосконалились і вийшли на більш професійний рівень. Дедалі частіше власники такого бізнесу купують нові лінії годівлі та напування птиці, системи опалення та вентиляції з сучасним комп’ютерним управлінням, кліматичними процесами в пташнику, ефективніше переробляють старі приміщення у двоповерхові пташники тощо. Усе ще існують і ефективно працюють невеликі фермерські підприємства, які вирощують 10−15 тис. бройлерів. Вони поки що не можуть собі дозволити вкладати великі кошти в нове обладнання, але прагнуть цього і щорічно вдосконалюють технології на пташниках. Підходи до роботи та фінансові можливості на великих та дрібних птахогосподарствах дещо різняться, але в кінцевому результаті вони мають на меті отримати максимальний прибуток з мінімальними витратами. 

Нормативи генетичних компаній Cobb та Ross щодо вирощування бройлерів щорічно підвищуються, а це потребує спільної злагодженої роботи як кормових компаній, так і лікарів ветеринарної медицини на господарствах під час підготовки пташників до посадки курчат, розробки програм годівлі, утримання, заходів біобезпеки і вже на завершення — вакцинацій, враховуючи епізоотичну ситуацію регіону, в якому розташовано господарство. 

— Якою є злагоджена робота ветеринарного лікаря і кормовиробника? 

— З власного досвіду, як ветеринарний лікар, можу сказати, що успіх та мінімальні затрати на ветеринарні препарати багато в чому залежать від конструктивної співпраці з компаніями, що займаються кормовиробництвом, та перевіреними лабораторіями. Мене часто запитують: чому так? Який взаємозв’язок між годівлею та ветеринарними обробленнями? Усе дуже просто. Якщо ветеринарний лікар розуміє, що здійснюється постійний моніторинг кормової сировини чи готових кормів (за хімічними та мікробіологічними показниками), то його завдання зводиться лише до моніторингу імунологічного статусу птиці та проведення необхідної вакцинації. 

Якщо такого не відбувається, то перед ветеринарним лікарем постає набагато більше завдань і проблем до вирішення. Наприклад, кормова компанія не погоджує шатлпрограму еймеріостатиків, не проводить їхню ротацію або не інформує лікаря про застосування того чи іншого препарату в преміксі, що може призводити до розвитку захворювання еймеріозу. Це вже стає проблемою ветеринарного лікаря, який змушений додатково застосовувати оральні препарати для ліквідації проблеми. Після еймеріозу, зазвичай, у птиці виникають проблеми з колібактеріозом чи клостридіозом, оскільки внаслідок пошкодження захисних бар’єрів шлунково-кишкового тракту відбувається дисбаланс та колонізація його патогенними мікроорганізмами, а це знову витрати на лікування птиці, яка вже на момент захворювання споживає значну кількість води та корму. Відповідно, пропорційно збільшуються витрати лікарських засобів. Саме тому, надзвичайно важливою є консолідація ветеринарного лікаря із фахівцями з годівлі. Таких прикладів дуже багато. 

— Користь від яких ветеринарних заходів чи оброблень птиці, що нині є розповсюдженими, ви вважаєте переоціненою? Які заходи є взагалі зайвими? 

— Однозначної відповіді на це запитання немає, так само як немає єдиних правил вирощування птиці. Кожен лікар ветеринарної медицини у господарстві повинен мислити критично, оцінюючи свій попередній досвід, спираючись на елементарні знання фізіології птиці, етіології та патогенезу того чи іншого захворювання, а також приймати рішення щодо ветеринарних заходів, враховуючи результати досліджень. Обов’язково треба дотримуватись основних правил біобезпеки на господарстві та проводити контроль якості проведеної дезінфекції. 

Якщо говорити про ринок ветеринарних препаратів, то він сьогодні насичений великою кількістю імунобіологічних, антибактеріальних, протизапальних, вітамінномінеральних, пробіотичних препаратів, гепатопротекторів та стимуляторів обміну речовин, сорбентів мікотоксинів тощо. Незалежно від виробників, усі вони вже зайняли свою нішу в тваринництві, окремі ефективно застосовують у птахівництві, інші, з недоведеною ефективністю, ніколи не зможуть конкурувати на ринку. Проблемою залишається їхня якість, велика кількість фальсифікатів та відсутність внутрішнього контролю, і, як наслідок, є неефективне використання під час виникненні проблеми в господарствах та значні фінансові витрати. Це важливе питання потрібно обговорювати значно ширше і, звичайно, з компетентними органами, які здатні змінити цю ситуацію. 

Щодо зайвих ветеринарних оброблень, то скажу, що критично, а часом навіть і негативно ставлюся до застосування гепатопротекторів за вирощування курей-бройлерів. Ця птиця має надто короткий строк життя, щоб у неї встиг розвинутися дифузний жировий гепатоз. А якщо на розтині ветеринарний лікар бачить у бройлера ознаки жирової дистрофії, то йому необхідно задуматися про те, чому це сталося, що до цього призвело. Бо для короткотривалого життя бройлера це нетипово. Можливо, до дифузного жирового гепатозу призвело саме тривале або неефективне застосування ксенобіотиків. 

Маю свою суб’єктивну думку щодо застосування для курей-бройлерів сорбентів мікотоксинів. Це питання дискусійне. Зрештою, сьогодні на ринку ветеринарних препаратів мало ефективних сорбентів, а більшість з тих, які є, сорбують вітаміни, амінокислоти і все те, що є необхідним для птиці та її нормального зростання та розвитку. 

Вважаю також неправильним, коли ще до моменту посадки птиці лікарі ветеринарної медицини вже розробляють схему лікарських профілактичних заходів від 1-го по 36-й чи навіть 40-й день життя бройлера (йдеться про застосування антибактеріальних, вітамінних препаратів і стимуляторів обміну речовин). Ніхто з нас не може знати, яке приїде курча з інкубатора, чи взагалі буде потреба в застосуванні таких препаратів (чи будуть вони ефективними, чутливими до мікроорганізмів) і які проблеми доведеться вирішувати. 

— Що треба робити спеціалістам на виробництві, щоб отримати хороші результати вирощування птиці? Які заходи ви вважаєте найефективнішими? 

— Першим необхідним кроком є мікробіологічне дослідження трупів курчат у перший день після посадки птиці з наступним визначенням чутливості до антибіотиків. Необхідність проведення цієї процедури навіть не треба обговорювати. Це є обов’язковим кроком на шляху успішного вирощування птиці. 

Так само важливим є визначення титрів антитіл до основних захворювань: хвороби Гамборо, інфекційного бронхіту та хвороби Ньюкасла. Ці фундаментальні речі повинен знати і робити кожен ветеринарний лікар, а також вміти пояснити власнику, що без цього працювати можна, але недовго і неефективно. 

— Чи вдається сьогодні зекономити на ветеринарних обробленнях? 

— Ніяк не можу погодитися з думкою, що в птахівництві можна працювати по одній і тій самій схемі ветеринарних оброблень. Такі фрази, як: «Усі проводять основні вакцинації з наступними ревакцинаціями; усі застосовують у перші п’ять днів антибіотик; усі дають на випоювання до чи після вакцинацій комплекс вітамінних препаратів, підкислювачі в корм чи у воду і ми це будемо робити…» вважаю нерозумними. Це нелогічно, непрофесійно і на сьогодні дорого. 

Як на мене, лікарям ветеринарної медицини слід відмовитися від «схемок» і працювати на результат. Бо кожна курка, вирощена нами, потрапляє на стіл до дитячих садочків, шкіл, ресторанів, супермаркетів тощо. Я розумію, що внутрішній ринок України поки що не контролюється за показниками безпечності, а тільки якості, але це не дає нам права зловживати цим питанням. 

Як зекономити? Дуже просто: треба любити свою роботу, аналізувати і порівнювати попередній досвід, відповідально ставитися до того, що робиш і усувати зайві витрати, про які я вже говорила. Зі свого боку, можу зазначити, що мені пощастило, бо я маю можливість самостійно і швидко проводити лабораторну діагностику — мікробіологічну та ІФА, співпрацюю із перевіреними кормовими компаніями та лабораторіями, які дають правдиву інформацію щодо кормів, швидко реагують на всі зауваження і, таким чином, вдається вирішувати проблеми, які виникають так само, як у всіх. Для мене особисто важливою є комунікація з власниками птахогосподарств, яким іноді необхідно пояснювати, чому саме так ми зробили, чому не застосували або застосували той чи інший препарат і як в кінцевому результаті це позначиться на птиці. Коли є такий діалог і розуміння, то можна багато з чим експериментувати і, звичайно, економити кошти, хоча б на ветеринарних витратах. Бо на годівлі не варто економити, у вирощуванні бройлера це основне. 

Я вже давно відмовилась у своїй практичній роботі від застосування додаткових хіміотерапевтичних препаратів, оральних вітамінних добавок, пробіотиків та стимуляторів обміну речовин, підкислювачів, гепатопротекторів та сорбентів мікотоксинів. Результат отримуємо не гірший від інших, а іноді й кращий (за словами власників). Утім, не готова давати жодних рекомендацій, оскільки кожен лікар знає своє господарство, має за плечима колосальний досвід і сам повинен вирішувати як працювати.