Шлях з пересадкою

Власник ФГ «Роси Буковини» готується за державний грант оновити старі насадження, які вже не задовольняють експортні амбіції

У роду фермера Богдана Малого садівнича справа передається з покоління у покоління по чоловічій лінії. Він пам’ятає, як садок вирощував його дід, потім батько, який заснував фермерське господарство «Роси Буковини» у селі Долиняни Чернівецької області. Від нього родинну естафету у 2007 році прийняв сам і планує свого часу передати справу синові Дану. 

Весь цей час площа господарства лише приростала, і зараз становить понад 20 га, з яких 18 га під яблунями. Є також 8 га сливи сортів Стенлей та Президент, які Богдан садив у 2014−2015 роках. Та ще близько 1 га груші Ноябрьська, засадженої торік, і 0,5 га черешні. 

Найближчим часом фермер планує частково збільшити площі, а також оновити старі сади, які вже не задовольняють його експортні амбіції. Для цього він вирішив скористатися державним грантом на закладання садів. Богдан Малий отримає майже 6 млн гривень на 15 га саду. Він вже почав освоювати ці кошти. За його словами, ледве не раніше всіх інших садівників отримав перший грантовий транш на купівлю шпалери. Про це, а також про те, що робити з урожаєм цього сезону та до чого готуватися садівникам у найближчі роки власник ФГ «Роси Буковини» розповів журналу «Садівництво по-українськи». 

— Пане Богдане, які сорти яблук та за якою технологією зараз вирощуєте? 

— Ми саджали сад у 2008-му та 2009 роках. Це переважно Голден Делішес, а також Чемпіон, Джонаголд Декоста, Пінова, Флоріна. Частково на підщепі М9, схема садіння 4 . 1 м, а також на підщепі 106 (4 . 2 м). Та остання сьогодні вже нерентабельна. Затрати йдуть на вирощування, на агрохімію такі самі, як на дев’ятку, але збір урожаю удвічі менший. До того ж у нас дев’ятка на крапельному поливі, а 106-та без крапельного. 

— Які саджанці використовували для садіння основного саду? 

— У 2008-му брали саджанці в одному з місцевих розсадників у Чернівецькій області. Але всім, що виростили на підщепі 106, залишилися незадоволеними, бо вона виявилася нестійкою до фітофторозу, було дуже багато випадів. Насадження на цій підщепі будемо викорчовувати, частину цих площ засаджуватимемо новим садом під державний грант на підщепі М9. До того ж у нас є ще додаткова земля під це. 

— Коли та хто вам ставив систему зрошення? 

— У 2012 році це нам робила компанія A.I.K. 

— Як плануєте облаштовувати нові яблуневі насадження, які сорти саджати? 

— Градобійну сітку плануємо придбати для захисту 15 га, які будемо засаджувати під державний грант. Цю площу освоюватимемо у два етапи. Восени плануємо посадити 8 га, а решту наступного року. Нам ще треба вирішити питання саджанців, в яких саме питомниках їх замовляти. В основному хочемо посадити Галу, її клони Рояль, Дарк Барон, Шніко Ред, може ще Джеромін та Фуджі, тобто експортні варіанти. Ми плануємо нові насадження цілком під експорт, бо незабаром зі збутом яблук в Україні буде дуже важко. Флоріна, Чемпіон та інші, їм подібні, нікуди на експорт не підуть, а внутрішнього ринку практично немає через війну. На ньому залишаються лише два варіанти: мережі супермаркетів та сокові заводи. Причому з великих міст для збуту садівництва у нас залишаються Львів та Київ. Але Київ може цілком забезпечити Вінницька область, тож Чернівецькій залишається Львів. Тому всі ми сподіваємося, що Україна все ж відвоює схід, щоб туди ринки відкрилися. 

— Чи виробляли вже яблука на експорт? 

— Так, у нас в основному був на експорт Голден, він дуже добре йшов у травні. Його забирали на Туреччину та країни Близького Сходу. Також нормально забирали зовнішні ринки сорти групи Ред — Джонапринц, Джеромін. 

— Як в основному відбувався збут яблук минулого урожаю? 

— Ми зібрали загалом приблизно 800 т. В основному я працював з мережами. Але мережа у нас як працює? У них постійні відстрочки платежів. Пишуть в договорі строк 14 днів, але не платять місяцями. Ба більше: через війну у них спрацювали форм-мажори за договорами, і вони взагалі дещо не доплатили. За яблуко, яке вони брали в нас у квітні та березні, ще не виплатили. Тому добре, що у травні Голден у нас трохи забрали на експорт. Решту урожаю здавали на сік аж до липня. 

— Як вважаєте, який буде збут в цьому сезоні? 

— Думаю, 50% яблук точно доведеться здавати на сік. А половину урожаю закладаємо у холодильник, наші камери вміщують до 1,5 тис. тонн. 

— Частина, яка піде на сік, нині буде більша, ніж минулого року? 

— Звичайно. Адже зараз мережа закупає у нас яблуко в середньому по 4,50 грн/кг. Сокові заводи — по 3,75 грн/кг, але це без фасування, і туди йде все яблуко (другосортне, браковане). Водночас «АТБ» або «Сільпо» закуповують калібр від 65, і треба ще витратити кошти на оплату праці під час фасування, на піддони, палетирування. Це з’їдає 70−80 копійок на кілограмі точно. Виходить те на те. До того ж заводи розраховуються приблизно за два дні. Єдиний мінус — на заводи зараз дуже великі черги з машин треба вистояти два-три дні, щоб здати урожай, наприклад на соковий завод у Хотині, хоча він майже поруч з нами, за 15 км. Ті базарні торговці, що купують  яблука на «бананку», теж не дають за яблуко більше 4−5 грн/кг. Нещодавно Голден торгували на ринку по 12 грн, а після ракетних ударів ціна упала до 7 грн. Хоча на такі сорти, як Голден та Дежеромін, взимку буде хороша ціна у будь-якому разі, бо воно піде на експорт. Ми кожного сорту калібру 65+ заклали у камери. Решту продамо на внутрішній ринок. 

— Вже можна сказати, який обсяг урожаю буде цього сезону, у порівнянні з минулим роком? 

— Майже однаковий, може, трошки менше, бо того року ми розкорчували декілька гектарів, дещо зменшили площу. 

— А за якістю? 

— Також минулий рік був кращий, хоча й дощовий. А цього року, навпаки, посуха. Навіть дещо постраждали ті сади, що у мене під крапельним поливом. Бо в травні ми не давали полив, я почав його десь у червні, бо у нас були проблеми з пальним. Ми включали генератор та мотопомпу. Свою роль відіграло те, у якій місцевості розташовано сади, а у нас ділянки на різному рельєфі. Якщо у долинках, де більше вологи затрималося, калібр та якість були кращими, на пагорбах — гіршими, там дуже багато другосортного яблука. Багато залежало від віку саду: у тому, що до 10 років, яблуко гарніше, а ті, яким по 15, особливо на 106-й підщепі та дрібноплідних, навпаки. 

— Що найбільше заважало зі шкідників та хвороб? 

— Через спеку активізувався кліщ. Ми декілька стандартних оброблень проти нього робили до цвіту, після цвітіння, але також обробляли в червні-липні. Це дороге оброблення, як і проти плодожерки, проти якої ми також додатково обробляли, коли спека була. Якщо був би дощовий період, то обробляти від парші було б дешевше. Проте з хвороб нічого важливого не було. 

— Чим конкретно завадив вам початок війни у догляді за садом? 

— Ми встигли зробити 50% обрізування до війни, а половина саду була необрізаною. Бо ми три тижні після початку вторгнення взагалі нічого не робили, навіть гілки залишились у саду неприбрані. Потім ситуація дещо стабілізувалася, і ми вийшли доробляти. 

— Чи доводилося заощаджувати на чомусь? 

— Так, ми економили. Зокрема, й на купівлі агрохімії, яка подорожчала через підвищення курсу валюти, а продажна ціна фруктів у нас у гривні. До того ж борги з боку мереж — нам не вистачало оборотних коштів. 

— Чи позначилася ця економія на стані насаджень? 

— Якщо у минулі роки ми працювали препаратами кожні сім днів, то у цьому році раз на 12 днів. Але парші не було, як і граду. Єдине, що калібр яблук дещо втратив унаслідок посухи, але все одно більше середнього вийшов. 

— Як розвивалися цього сезону кісточкові та який був урожай? 

— Цього року був непоганий урожай сливи і за обсягом, і за якістю. Правда, ми не робили багато оброблень, може, п’ять за сезон. Шосте оброблення давали вже на зберігання у холодильнику — мерпан, топсін. Зберігання сливи ми практикуємо з 2017 року. Наші насадження сливи розраховані винятково під закладання у холодильник, бо під час сезону ціна на сливу дуже низька. Починаємо її реалізовувати у жовтні. 

— Куди збуваєте сливу? 

— В основному на ринки. Вони її розбирають краще, на відміну від супермаркетів. 

— У вас лише 0,5 га черешні. Не плануєте її розвивати? 

— Проблема з працівниками — збирання черешні виходить дуже дорогим. Та й не дуже я тяжію до неї. Мені більше подобаються слива та яблуко, а ще груша. Також для асортименту додамо трохи абрикоси та персику наступного року. Зараз багато хто викорчовує яблуневі сади та хоче масштабно заходити у персик та абрикосу. Зокрема, це може стати проблемою для переробних заводів, бо не буде технічного яблука. Так, зараз є перевиробництво внаслідок того, що у 2010−2012 роках усі посадили дуже багато яблуневих садів. Особливо, у нас у Чернівецькій області. 

— Як у вас зараз йде процес освоєння гранту? 

— Вже почали подавати документи на закупівлю обладнання, зокрема на шпалеру. Спочатку розглядали варіант брати її з-за кордону, але це виявилося дуже дорого. Наприклад, один італійський стовп коштує 1 тис. гривень, тобто на гектар лише на одні стовпи треба 500 тис. гривень. Тому вирішили брати на бетонному заводі у Хмельницькому.  

— Яке робитимете зрошення? 

— Будемо додавати нові труби до вже наявної магістралі від ставка у 1,5 км. Нам потрібно буде докупити лише розводку для врізання та крапельну стрічку. 

— Хто вам дороблятиме систему поливу? 

— Поки про це не думали. Спочатку підготовимо ділянку, поставимо стовпи, посадимо, а зрошення проведемо на наступний рік. Зараз націлені провести полив на 8 га. 

— До яких саджанців на нове закладання ви зараз придивляєтеся? 

— Дивитимемося саджанці у Закарпатті, у питомнику компанії «Коник», також хочу розглянути пропозиції компанії «Гадз». Думаю, ми встигнемо у найближчий місяць закупити садивний матеріал — все, чого потребуємо, поки є в наявності, принаймні так мені сказали телефоном. Тепер нам залишилося скласти договір, отримати від них рахунок, внести свої 30% від суми та подати це все на затвердження у мінекономіки. Ми вже пройшли цю процедуру під час купівлі стовпів. Я подав документи 25 серпня, і кошти за них нам зайшли у кінці вересня, тобто трохи більше ніж місяць зайняла процедура. Причому ми, здається, були першими, кому зайшли гроші. Та ми й першими подавали документи на реєстр в Україні. Обіцяли, що надалі весь цей процес проходитиме скоріше. Також подали документи на фурнітуру для стовпів. Тепер черга саджанців. Якщо все ж не встигнемо з ними у листопаді, то принаймні підготуємо шпалеру та землю. Загалом всі наші заплановані садіння, зокрема на весну, залежатимуть від того, як буде йти фінансування. 

— Плани створити новий сад у вас виник, коли з’явився грант? 

— Ні, ми ще до війни робили план, бо хотіли зробити рекультивацію старих садів під попередню державну програму компенсації на саджанці. Та через війну відклали. Грантова програма, яка з’явилася у червні, підштовхнула до того, щоб довести справу до кінця. А проєкт у нас вже був майже готовий, його нам допомогла створити асоціація «Укрсадпром». Власне, вони нам і повідомили про цю програму. 

— Чи були у вас труднощі з поданням проєкту на грант? 

— Як таких не було. Єдине, нам ніхто нічого не міг підказати, до всього доходили і все робили майже самі. 

— Як порівняти з процедурою програми відшкодування, що можна сказати про грантову програму? 

— Там ми несли власні затрати, а потім чекали відшкодування двома етапами, здається, до грудня. Тут простіше та зручніше.  

— Наскільки легко буде виконати деякі умови програми, зокрема щодо обов’язкового створення нових постійних та сезонних робочих місць? 

— Не бачу тут великої проблеми. Навпаки. Я вважаю, що нам потрібно підтримати економіку у країні — виплачувати податки. Ми це, власне, завжди робили, і за сезонних працівників також. А постійних місць нам треба створити лише чотири. На збирання урожаю після вступу яблунь у плодоношення, десь з третього року, на 15 га нам потрібно буде 30−40 сезонних працівників. 

— Чи буде комфортно для бізнесу повернути 50% гранту протягом 5 років? 

— Якщо все буде добре. Та й 5 років доволі великий строк. На третій рік ми вже з нового саду отримаємо 20−25 т/га, а з четвертого вже під 40 т/га, з п’ятого 50-60 т/га. 

— На які ринки збуватимете урожай нового саду? 

— Я розраховую на експорт. На українському ринку ми не зможемо вижити. Бо собівартість вирощення і внутрішня ціна на яблуко зараз майже однакові. Для експорту вже багато чого є. У майбутньому залишиться придбати сортувальну лінію, контурний обрізчик під новий сад, бо ручне обрізування виходить дорогим. Та й загалом є проблеми з працівниками. Не знаю навіть, як цього сезону виконуватимемо обрізування… У старих садах контурні використовувати не можна, треба 2−3 сезони, щоб їх підготувати. Ми цього робити не будемо. Та й на нових садах раніше третього року їх не використовують. 

— На що вистачає суми гранту? 

— На шпалеру і на саджанці з натяжкою. Загалом на сучасний сад треба приблизно 25 тис. дол./га. А якщо казати ще про градобійну сітку, то й дорожче. Все залежатиме від курсу долара. Зараз все подорожчало, навіть проволока, троси, а ще й логістика. 

— Яку ринкову ситуацію очікуєте цього сезону? 

— Того року планувалося, що ціна буде рости, а вона чомусь падала. Тому на високу ціну й цього року не чекаємо. Якщо зараз 4,50 грн, то до Нового року ситуація теж такою буде. Ми думаємо притримати яблуко до квітня-травня, тоді, може, щось поміняється. У ті роки ми зазвичай розбивали зберігання за місяцями й 10−15% продавали кожного місяця, незалежно від того, яка ціна була, аби йшла реалізація. А цього року через те, що половину точно на сік віддаємо, то решту притримаємо до весни. До речі, за моїми спостереженнями, цього сезону садівники дуже мало закладають до холодильників — в основному здають на перероблення, тобто цього року холодильники простоюватимуть, бо люди не хочуть ризикувати.

У Чернівецькій області багато хто побудував холодильники та багато й в оренду брали камери. Цього року зберігання їм коштуватиме близько 3 грн/ кг. Якщо зараз яблуко 4,50 грн, плюс 3 грн, то його треба продати за 8,5−9 грн, тільки щоб вийти на осінню ціну. До того ж незрозуміло, що буде з електроенергією. 

— Наскільки це критично для зберігання? 

— У зимовий період для яблук це не критично. А, наприклад, для якості сливи зміна у 2−3 градуси була б проблемою. За тиждень температура у камері може змінитися до одного градуса. Якщо яблуко належним чином упаковане, то воно витримає. Слива у нас лежить з початку збирання 2−2,5 місяця, десь до кінця жовтня, бо на момент збирання вона коштує 4−5 грн — це тільки щоб людям за роботу заплатити. Пізніше, у листопаді, слива в Україні вже не актуальна. Молдова притримує сливу й до грудня, але ж вона експортує її до Німеччини. Словом, кожному фрукту свій строк споживання та збуту. 

— І тільки яблуко можна продавати цілий рік… 

— З одного боку, так. Проте раніше ті, хто дотримував до травня, звичайно, мали вищу ціну, бо мало хто клав на зберігання. Останні три-чотири роки всі починають закладати у холодильники, і виходило, що зимою ціна вищою була, тому що ніхто не продавав і всі чекали літа. А потім з весни починали скидати та просто обвалювали ціну. 

— Що треба сьогодні робити садівникам, щоб покращити якість яблук до експортної? Що ви для цього робите? 

— Я зіткнувся з тим, що у мене нема тих сортів, які можна запропонувати на експорт, крім Голдену. Зараз саме у сортовому сенсі садівникам треба перебудовуватись, а це потребує великих вкладень. Саджанець з-за кордону коштує 5−6 євро, це для нас недешево. І це не тільки придбання відповідних сортів, а й фасування у бушелі, сортувальна лінія. Отже, для малих садівників нинішня ситуація дуже неприємна. З 2007 року цей період, здається, найтяжчий. У цих обставинах можна скористуватись і нашими саджанцями. Якщо названі компанії з власних саджанців вирощують яблука на експорт, то чому ж ми не можемо? До того ж сьогодні треба підтримувати своїх, а не завозити з-за кордону. Важливо об’єднуватись у цей важкий для всіх період.