Розвиток птахівництва

Птахівництво стало прикладом стійкості українського агросектору, поєднуючи відновлення, інновації та експортну динаміку. 

Галузь птахівництва в Україні за останні роки пройшла через серйозні виклики, спричинені повномасштабною війною, логістичними обмеженнями, змінами споживчого попиту та збільшенням витрат на виробництво. Однак, попри труднощі, вона демонструє динамічний розвиток, поступово відновлюючи довоєнні позиції та навіть розширюючи експортну присутність. 

Сьогодні Україна входить до переліку провідних виробників і експортерів м’яса птиці у Європі, а продукцію вітчизняних птахофабрик постачають у десятки країн по всьому світу — від Європейського Союзу до Близького Сходу й Азії. У структурі експорту збільшується не лише обсяг, а й асортимент: поруч із традиційною курятиною дедалі більшу частку охоплюють індиче м’ясо, яєчні продукти з глибокої переробки. Водночас на внутрішньому ринку зберігається попит на продукцію птахівництва, що створює підґрунтя для подальшого розвитку та модернізації галузі. 

Які чинники впливають на розвиток ринку птахівництва? Які країни є основними споживачами української курятини та яєць? Як змінюється структура виробництва, і чи є місце для нових гравців? Якою є рентабельність галузі та чи варто інвестувати в неї вже сьогодні? 

Про сучасний стан птахівничого ринку, головні тенденції, динаміку експорту, інвестиційні можливості та перспективи галузі в умовах війни розповідає в інтерв’ю журналу «Наше птахівництво» Володимир Івченко, генеральний директор Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу. 

— Пане Володимире, розкажіть про обсяги ринку м’яса птиці в Україні. Якими є темпи розвитку виробництва, які тенденції та перспективи на ньому спостерігаються? 

— Україна належить до провідних виробників птиці у Європі. За даними Держстату та профільних асоціацій, щорічне виробництво птиці (переважно це — курятина) коливається в межах 1,2–1,3 млн тонн на забій. Попри російсько-українську війну, виробництво цієї галузі демонструє стабільне зростання (за прогнозами 2025 року зростання очікується на рівні 0,4%), проте подолати довоєнний рівень за обсягами виробництва можна очікувати десь не раніше як 2028 року із середнім темпом зростання на рівні 1,1% на рік. 

Ринок ЄС є пріоритетним для експорту продуктів птахівництва. Крім того, Україна активно експортує курятину  в країни Близького Сходу й Азії. Українські виробники м’яса птиці активно нарощують обсяги поставок, завдяки чому експорт поступово виходить на показники, що передували повномасштабному вторгненню. 

Ця динаміка свідчить не лише про стійкість галузі, а й відкриває значні перспективи для її подальшого розвитку та зміцнення позицій України на світовому ринку птахівництва. Серед головних тенденцій, що формуватимуть майбутнє українського птахівництва, варто виділити подальшу модернізацію й інновації: збільшення внутрішнього споживання та підвищення вимог до якості, диверсифікацію експортних ринків, інвестиційну привабливість галузі. 

— Якою нині є структура експорту м’яса птиці? Які ринки є найпривабливішими? Як змінились логістичні маршрути й вартість експортованої курятини? 

— Сьогодні експорт є основним каналом збуту продукції птахівництва, який дозволяє підтримувати прибутковість виробництва та сприяє його розширенню. М’ясо та субпродукти свійської птиці за підсумками 2024 року ввійшли до переліку основних аграрних товарів, які Україна експортує в найбільших обсягах (частка в загальному експорті становила 4%). 

До структури експорту переважно входять свіже або охолоджене м’ясо, заморожені продукти, напівфабрикати. Водночас збільшується частка органічної та фермерської продукції. 

2024 року Україна суттєво наростила експорт м’яса птиці як у натуральному, так і вартісному вимірах. Обсяги збільшились на 5,7% проти 2023 року — до 448,8 тис. тонн, а виручка — на 20,4%. Це зумовлено підвищенням цін на зовнішніх ринках і середньої ціни реалізації та змінами в асортименті експортованої продукції. Основним видом експорту є курятина, однак збільшується частка індичого м’яса. 

Під час війни помітно змінилася географія експорту м’яса птиці. Україна постачає свою продукцію найближчим сусідам, а також у країни Далекого Сходу, Перської затоки та ЄС. Незмінними лідерами серед країн-імпортерок є Нідерланди (16,9%), Саудівська Аравія (13,1%) та Словаччина (7,4%). До трійки найбільших імпортерів також увійшов Ірак із часткою 7,8%. П’яте місце посіла Велика Британія, яка активізувала закупівлі українського м’яса птиці в умовах змін глобальних торгівельних ланцюгів. 

Збільшення експорту свідчить про високу конкурентоспроможність української продукції на міжнародному ринку й ефективність роботи вітчизняних виробників. Розширення географії постачань і підвищення попиту на українське м’ясо птиці та яйця підтверджують її високу якість і відповідність міжнародним стандартам. 

Аналітики ринку зазначають, що ці показники є позитивним сигналом для подальшого розвитку галузі птахівництва в Україні, зокрема щодо залучення нових інвестицій і нарощування експортного потенціалу. 

Оскільки продукція птахівництва є швидкопсувним товаром, головне значення має забезпечення безперервного холодового ланцюга: контроль температури під час зберігання, транспортування й митного оформлення. Оптимальні маршрути передбачають комбінацію автомобільного та залізничного транспорту з використанням портів Чорного моря. 

— Яким є нині напрям виробництва курячих яєць і яєчних продуктів в Україні? 

— 2024 року загальне виробництво яєць в Україні досягло 11,6 млрд штук, що на 1,8 % більше ніж 2023 року. З цих яєць 6,1 млрд штук були вироблені на промислових птахофабриках (збільшення на 7%), включно з 228,4 млн у дрібних фермерських господарствах. Домашні господарства забезпечили решту — 5,5 млрд штук, що на 3,5% менше проти попереднього року. 

Промислове виробництво яйця постійно відновлюється. Очікується, що 2025 року виробництво ще підвищиться на 5–6%. Крім того, помітно розвивається сектор яєчних продуктів: агрохолдинги, такі як «Авангард», значно розширюють виробництво не лише столових яєць, а і яєчних порошків, рідких яєчних сумішей тощо. 

Таким чином, галузь демонструє стійке зростання й нарощування обсягів, а сприятлива тенденція в промисловому секторі сприяє розвитку високотехнологічного виробництва яєчних продуктів. Така динаміка формує основу для подальшого розширення експорту та продуктового асортименту на глобальні ринки. 

— Яким був експорт курячого яйця та яєчних продуктів? Розкажіть також про географію експорту та привабливі напрямки й нові ринки для вітчизняних гравців. 

— 2024 року експорт яєць з України збільшився на 59,4%, у натуральному вираженні — до 77,8 тис. тонн, а вартість поставок — на 22,5%, до 74,5 млн дол. США проти 2023 року. Значне збільшення спостерігалося й протягом перших п’яти місяців 2025 року: у січні-травні експорт збільшився на 85,4% проти відповідного періоду 2024 року, досягнувши 52,1 тис. тонн. 

Що стосується експорту яєчних продуктів (код 0408), то 2024 року Україна поставила на зовнішні ринки яєчні жовтки (свіжі, сушені, варені, заморожені тощо) на суму 33,3 млн дол. США, що на 15,3 % менше, ніж 2023 року. У натуральному вираженні експорт знизився на 12,1% — до 8,67 тис. тонн. Ринок ЄС є головним напрямком: саме туди 2024 року було спрямовано понад 70% загального експорту яєць з України. Натомість частка країн Близького Сходу поступово зменшується через високу конкуренцію з боку Туреччини, ЄС та США. 

2024 року основними імпортерами українських яєць були Ізраїль (13,0%), Нідерланди (12,3%), Польща (10,7%) та Італія (9,4%). Найбільші обсяги яєчних продуктів закуповували Італія (27,5 % загального експорту), Латвія (26,9%), Чехія (12,9%) та Данія (10,5%). Також значні поставки здійснювалися в Польщу, Румунію, Австрію, Саудівську Аравію, Нідерланди та Філіппіни. 

2025 року експорт української яєчної продукції стрімко розширюється на нові ринки, зокрема у Велику Брита нію, частка якої в загальному експорті яєць у січні-травні 2025 року сягнула 9,9%. 

— Чи є місце на внутрішньому ринку новим гравцям? 

— Будь-який бізнес — це жива система, у якій кількість учасників постійно змінюється: одні компанії виходять на ринок, інші припиняють свою діяльність. І галузь птахівництва не є винятком. Збільшення експортного потенціалу й постійне оновлення технологій створюють сприятливі умови для виходу на ринок. Важливо мати конкурентоспроможну продукцію та ефективну стратегію розвитку. 

— Якою нині є рентабельність галузі птахівництва? Чи вигідно інвестувати у цей бізнес сьогодні, чи краще почекати кінця війни? 

— Галузь птахівництва в Україні загалом є важливою складовою агропромислового комплексу, демонструючи відносну стійкість навіть в умовах війни. Україна стабільно входить до десятки найпотужніших експортерів м’яса птиці у світі, а основними ринками збуту є ЄС, країни Близького Сходу, Азії та Африки. Попри логістичні труднощі, руйнування виробничих потужностей і підвищення вартості кормів, великі гравці галузі адаптувалися та навіть наростили присутність на зовнішніх ринках. Інвестиції в птахівництво можливі вже сьогодні, однак більшість експертів уважають доцільним розглядати масштабне входження в галузь після стабілізації ситуації в країні. 

— Розкажіть, яким загалом Ви бачите майбутнє галузі птахівництва в Україні. 

— Існує дуже багато чинників, які визначатимуть вектори розвитку галузі, їх вплив і зміну неможливо спрогнозувати. Безперечним є те, що галузь птахівництва ставатиме дедалі більш орієнтованою на зовнішні ринки. Наразі близько 40% виробленої продукції постачають за кордон, і ця частка збільшується. Найвищу прибутковість демонструватимуть ті компанії, що активно працюють в експортному сегменті. Здатність виходити на міжнародні ринки визначатиме подальші перспективи розвитку як окремих підприємств, так і галузі загалом.