Птахівництвом ми займаємось з 2008 року. Потрапили у цей бізнес абсолютно випадково

Іноді у птахівничий бізнес можна потрапити абсолютно випадково. Так, у сім’ї Піддубних це не була мрія всього їхнього життя й потягу до тваринницького напряму виробництва вони ніколи не відчували. Проте чи то нетривіальний маркетинговий крок постачальника добового молодняку чи жарт долі, але за один день із суто рослинницької компанії, без жодних передумов і планів вони стали птахівничою фермою, а згодом і племінним підприємством. 

Сьогодні компанія активно розвивається й розширює напрями виробництва, а Андрій Піддубний ділиться своїми напрацюваннями на шляху до професійного птахівництва з читачами журналу «Наше Птахівництво». 

– Пане Андрію, розкажіть, як сталося, що ще звечора ви будували плани суто з розширення ваших земельних угідь, а зранку посадили курчат на вирощування? 

– Птахівництвом ми займаємось з 2008 року. Потрапили у цей бізнес абсолютно випадково. В нашому розпорядженні крім земельних угід, були вісім пустих приміщень. Ми не планували їх використовувати як тваринницькі — максимум як складські, але якось на нашу територію заїхала машина, і людина з неї сказала, що привезла наше замовлення — добових курчат. Оскільки в нас був родинний бізнес, я подумав, що замовив курчат хтось із моїх батьків, тому вивантажив їх і відпустив водія. Це були курчата м’ясояєчного кросу Геркулес. Звичайно, що коли з’ясувалося, що ніхто з нашої родини курчат не замовляв, іншого виходу як їх залишити у нас уже не було. Так ми і започаткували птахівничий напрям виробництва. 

Перший рік працювали з птицею цього кросу, потім зрозуміли, що вона низькопродуктивна й не відповідає нашим вимогам, тому крос змінили — завезли крос Хаббарт, а потім Кобб 500. Проте все одно у нас був дуже вдалий старт. Незважаючи на те, що ми тільки вчилися, птахівничий напрям у нас був прибутковим. Тож у самий перший рік ми розрахувалися за відвантажених курчат і непогано заробили на яйцях. У той час це був дуже успішний бізнес. 

– У що трансформувався ваш бізнес сьогодні? Яка нині потужність вашого птахівничого напряму виробництва? 

– На сьогодні ми займаємося суто племінним виробництвом. У середньому разова посадка птиці становить 48 тис. голів. Усього птицю утримуємо протягом 61 тижня. Ми хочемо розділити посадку птиці на чотири рази, щоб рівномірно задовольняти дефіцит інкубаційного яйця на ринку, тобто уникати сезонності. Таким чином протягом року зможемо безперебійно отримувати інкубаційне яйце. 

Ми активно модернізуємо наше виробництво. На сьогодні в пташниках установили сучасне обладнання, систему вентиляції. Опалюємо пташники частково за допомогою дизеля, частково — пелет. Пробували опалювати дровами, але дуже важко було досягнути стабільних показників мікроклімату за таких умов. Поки що для птиці встановили ручні гнізда, але плануємо їх змінити на автоматичні. Зате у пташниках встановлена повністю автоматизована система годівлі з дозуванням по лініях (роздільна годівля півників і курочок). Система годівлі ланцюгова. Коли ми її встановили, помітили, що зменшилась кількість знесеного на підлозі яйця. Сьогодні відсоток знесеного на підлозі яйця не більше як два. Звичайна годівниця має діаметр 40–60 см, вона дає тінь. Курка любить нестися в потайному місці, тому обирає часто таку тінь для знесення яйця. Автоматичне піднімання лінії годівлі (але на таку висоту, щоб не утворювалася тінь, після того як птиця поїсть) допомагає уникати цієї проблеми. 

Також багато роботи було зроблено для вдосконалення годівлі батьківських стад. Від вибору постачальника корму залежить і біобезпека в господарстві. Я у цьому переконався на власному досвіді, коли через неякісні, заражені корми захворіло багато птиці. Тому сьогодні ми маємо власний комбікормовий цех потужністю 4 т готової продукції на годину й виробляємо комбікорм власними зусиллями. 

На сьогодні повністю змінили крос птиці. Курчата кросу Хаббарт мають великий попит у населення, тому ми половину батьківських стад утримували птицю саме цього кросу, іншу половину — кросу Кобб 500. Однак тепер вже повністю переходимо на утримання батьківських стад кросу Кобб 500. Цей крос ми почали вирощувати через те, що він має попит у наших клієнтів-фермерів, він більше придатний для промислового вирощування й має кращі показники конверсії корму, ніж птиця кросу Хаббарт. Можна було також вирощувати птицю кросу Росс, вона простіша у вирощуванні й має більший відсоток виводу, але на тому ринку, де ми реалізовуємо нашу продукцію, тобто в ніші невеликих господарств, більше популярний Кобб 500. Тому в найближчому майбутньому вирощуватимемо тільки цей крос. Маємо вже укладені з постачальником контракти на наступні посадки.

 – Звідки завозите добовий молодняк батьківського стада? 

– Інкубаційні яйця купуємо в Німеччині, потім інкубуємо їх в Угорщині (там найсучасніше інкубаційне обладнання), відповідно звідти вже завозимо добовий молодняк. Така схема набагато простіша, ніж, приміром, перевезення його через Польський кордон (іноді бувають черги й затримки). Наш постачальник дає гратіс порядку 4%. До того ж вартість півника не рахується, а курочка коштує 3,70 євро (це без податків). Як я знаю, вартість Россу ще до недавно була більше ніж 4,5 євро, без податків. 

Завозимо вже вакцинований молодняк, у себе робимо додаткові вакцинації та ревакцинації за індивідуальною схемою. Проти кокцидіозу, наприклад, ми птицю не вакцинуємо — у нас господарство вільне від цієї інфекції. Останні два роки значно покращили раціони птиці, вводимо їй додатково пробіотики, бутірат натрію. У неї набагато менше тепер проблем із кишківником, відповідно, не намокає підстилка й не розвивається інфекція. Протягом періоду вирощування підстилку не змінюємо, можемо підсипати суху за потреби. 

– Наскільки урівноважені нині попит і пропозиція на ринку племінної продукції? Чи існує у нас дефіцит племінного молодняку? 

– Сьогодні наша продукція має неймовірний попит — увесь рік була черга на інкубаційні яйця. Незважаючи на те, що цей рік був дуже важким, багато невеликих бройлерних господарств закрилися або закриваються, але попит на інкубаційне яйце не зменшився.  

В Україні є проблема з племінною птицею для невеликих господарств — вона у дефіциті. Тому багато невеличких підприємств не заморочується дотриманням чистоти батьківських ліній — завозять із-за кордону м’ясні кроси й схрещують їх із місцевими. В результаті отримують неякісний молодняк і низькопродуктивну птицю. Така продукція виходить хоч і є доступною за ціною, тому теж має попит у населення і дрібних господарств, але неякісна. 

Наша ж птиця — суто чисті лінії високопродуктивних кросів. Тому має попит у тих, хто розуміється на прибутках й отриманні максимальної продуктивності. Попит на наше яйце не сезонний, а протягом усього року. В тих господарств, що виробляють неякісне інкубаційне яйце для населення — попит протягом одного-півтора весняних місяця. 

Для нас важливо зберігати своє ім’я, тому ми не постачаємо нашу продукцію на ті підприємства, де ми знаємо, що не будуть дотримуватися відповідних технологій і заходів біобезпеки. Бо зрештою такі компанії звинуватять у відсутності результату на вирощуванні нас. 

Наприклад, нещодавно нам довелося відмовити одному потенційному клієнту, бо ми знали, що ця компанія не проводить дезінфекцію пташників — просто вивозять птицю, саджають нову партію й так по колу. І це не маленьке підприємство. Рятуються тільки завдяки антибіотикам. 

Однак для мене це принципово — я не хочу бути звинуваченим у тому, що полягла вся птиця. А ймовірність такого сценарію, за таких умов утримання, дуже висока. 

– Чи багато у вас конкурентів на племінному ринку?

 – Одна з компаній, що виробляє племінну продукцію для великих і середніх господарств, — ТОВ «Морозівська птахофабрика». Проте ми не конкуруємо, а працюємо в сегменті для дрібніших підприємств. Також на цьому ринку працюють ВАТ «Нестерянська птахофабрика», ТОВ «Інкуба» й ін. 

Деякі великі виробники, що мають у своїй структурі виробництва племінні й товарні стада бройлерів, продають або надлишок своєї продукції, або неякісну продукцію — яйце, зібране з підлоги або отримане наприкінці експлуатації несучки тощо. От зазвичай останній тиждень вирощування птиці батьківського стада — 61-й тиждень. А деякі підприємства можуть утримувати птицю і 62, і 64 тижні. Тобто якісне інкубаційне яйце залишають для комплектування власних стад, а решту реалізовують. 

Деякі компанії влаштовують аукціони, на яких продають свої залишки. Ось нещодавно ціна на таких аукціонах сягнула 7 грн за яйце, і це при тому, що вивід його буде близько 60% (у нас, для порівняння, вивід 87%). І якщо порахувати вартість вкладених коштів й отриманий результат — виходить не радісна картина. 

– За якою ціною ваша компанія реалізує інкубаційне яйце? Ціна фіксується чи змінюється протягом року? 

– На кінець червня ціна на наше інкубаційне яйце становила 6–8 грн. Компанії, що спеціалізуються на реалізації молодняку для населення, продавали у цей час курчат за ціною навіть меншою — по 5 грн. Тобто це ціна на курча поза високим сезоном.  

Ціна на інкубаційне яйце протягом року, звичайно, змінюється. Ми не можемо укладати договір, фіксуючи ціну. Ми можемо тільки гарантувати поставку певної кількості продукції. Наприклад, цього року вигідніше було продавати яйце інкубаторам, що продають курчат населенню (мається на увазі в дуже короткий термін сезонності), ніж напряму господарствам, але ми виконували свої договірні зобов’язання. 

– Хто ваші основні клієнти? Ви працюєте тільки на внутрішньому ринку? 

– Так, працюємо тільки на внутрішньому ринку. До цього часу нашими клієнтами в основному були інкубаторії (торік їх було 28). Ми продавали їм інкубаційні яйця, які вони інкубували й продавали вже добових курчат фермерам. 

Сьогодні виходимо напряму на фермерів. Наші клієнти — господарства від 60 тис. голів птиці до 200 тис. голів. Щоб мінімізувати ризики зриву поставок і перестрахуватися, працюємо з 5–6 клієнтами, не обслуговуємо одне господарство. Ми самі домовляємося з інкубаторами, яким довіряємо, завозимо туди інкубаційне яйце і вже добових вакцинованих курчат постачаємо клієнтам. У виборі інкубатора важливо було також ураховувати логістичні переваги, щоб він був недалеко розташований і від нас, і від наших клієнтів. 

– Чи не плануєте інвестувати кошти у власні інкубатори? 

– Маємо такі думки, дуже хотіли б мати власні інкубаційні потужності, але поки що це дуже дорого для нас. Якщо, приміром, купувати б/в обладнання Petersime, то вартість одного яйцемісця становитиме 1 євро. 

На сьогодні нам потрібно 4,5 млн птахомісць, а через півтора року ми плануємо вийти на потужність 9 млн птахомісць. Тобто нам потрібен інкубаторій потужністю 10 млн птахомісць. А це поки що для нас дуже великі інвестиції. Тому найближчим часом ми ще більше зміцнимо свої позиції на внутрішньому ринку, а потім уже розглядатимемо більш прискіпливо цю можливість. На сьогодні маємо плани ще більше вдосконалити й модернізувати наше виробництво і виробляти племінну продукцію найвищої якості. 

Розмовляла Вікторія Дичаковська
журнал “Наше Птахівництво”, липень 2019 року

^{Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».}