Птахівництво на випередження

Сьогодні виграє не той, хто просто витримує кризу, а той, хто використовує цей період для посилення системності бізнесу.   

Світовий ринок курятини зростає, але разом із можливостями посилюється і конкуренція. Українські виробники вже довели свою стійкість у кризових умовах і сьогодні переходять до нової моделі розвитку — з акцентом на технології, переробку та глобальні ринки. Про виклики галузі, інвестиції під час війни та стратегію зростання розповідає Світлана Собіпан, СЕО Avesterra Group. 

— Яким є нині світовий ринок курятини і які можливості він відкриває для українських виробників? 

— Світовий ринок курятини — це ринок зі стабільним довгостроковим зростанням. У більшості регіонів світу саме курятина залишається найдоступнішим джерелом білка, тому попит на неї зростає разом зі збільшенням населення, урбанізацією та зміною харчових звичок. Для українських виробників це означає великі можливості й високу конкуренцію. Ми можемо бути сильними завдяки поєднанню географічного розташування, виробничої бази, конкурентної собівартості й високого рівня технологізації. Сьогодні ключ до успіху — це не просто експортувати більше, а експортувати туди, де є стабільний попит, зрозумілі правила і достатня маржинальність. Для цього потрібна гнучкість, диверсифікація та системна робота над сертифікацією й репутацією. 

— Що відбувається на внутрішньому ринку бройлерної продукції в Україні? Чи змінюється структура споживання? 

— Внутрішній ринок залишається доволі стійким. Попри складну демографічну ситуацію, міграцію та падіння доходів у певних груп населення, курятина зберігає лідерство серед усіх видів м’яса. Це пов’язано передусім з її доступністю та універсальністю. З погляду структури споживання, ми бачимо кілька тенденцій. По-перше, зростає попит на більш зручні формати — частини, охолоджену продукцію, продукти, які швидко готуються. По-друге, споживачі дедалі більше звертають увагу на якість, безпечність і репутацію виробника. І по-третє, посилюється роль брендів, особливо в роздрібній торгівлі. Тобто ринок стає більш зрілим: споживач купує не просто «м’ясо птиці», а конкретний формат, конкретну якість і конкретну довіру до виробника. 

— Як брендування продукції впливає на реалізацію курятини на внутрішньому ринку? 

— Бренд сьогодні має значення. З розвитком сучасного ритейлу споживач дедалі частіше обирає не просто продукт, а виробника, якому довіряє. Для м’ясної продукції це особливо важливо, бо покупець оцінює не лише ціну, а й відчуття безпеки, репутацію бренду, стабільність якості. Брендування також дає змогу краще сегментувати ринок. Один бренд може працювати в більш масовому сегменті (як у нас «Чебатурочка»), інший — у преміальному (як у нас «Епікур»), третій — в експортному (як у нас Delika). Це дає компанії більшу гнучкість і знижує ризики залежності від однієї аудиторії. Тобто бренд — це не тільки маркетинг. Це інструмент управління попитом, довірою і ринковою позицією. 

— Розкажіть про ключові виклики, які сьогодні стоять перед виробниками птахівничої продукції в Україні. Як Avesterra Group адаптується до цих умов? 

— Якщо говорити про ключові виклики, то сьогодні їх кілька, і вони стосуються не лише виробництва, а й загальних умов ведення бізнесу. Це кадровий дефіцит, складна логістика, висока вартість енергоресурсів та палива, воєнні ризики, а також питання стабільності та передбачуваності регуляторного середовища. 

Окремо хочу відзначити важливість рівних і зрозумілих правил гри для всіх учасників ринку. Для розвитку галузі критично, щоб бізнес працював у прозорих умовах, з однаковими вимогами до всіх виробників, без вибіркового тиску чи нерівної конкуренції. Коли правила зрозумілі та однакові, компанії можуть планувати інвестиції, модернізацію та розвиток на роки вперед. 

Для виробника сьогодні важливо мати можливість працювати стабільно — без постійної невизначеності, без надмірного адміністративного навантаження і без ситуацій, коли ресурси доводиться витрачати не на розвиток, а на реагування на зовнішні чинники. 

Що стосується адаптації, то ми робимо акцент на підвищенні внутрішньої стійкості бізнесу. Це розвиток повного виробничого циклу, інвестиції в енергонезалежність, посилення біобезпеки, оптимізація логістики, автоматизація процесів і робота з командою. Сьогодні виграє не той, хто просто витримує кризу, а той, хто використовує цей період для посилення системності бізнесу. І саме такий підхід, на мою думку, буде визначальним для українського птахівництва найближчими роками. 

— Наскільки важливо сьогодні для птахівничих компаній розвивати виробничий цикл — від вирощування зернових і виробництва кормів до переробки та готової продукції? 

— На мою думку, це вже не просто перевага, а необхідність. Виробничий цикл дає бізнесу контроль над ключовими елементами собівартості, якості й стабільності. Особливо в умовах війни та економічної турбулентності, коли зовнішні ризики — логістичні, енергетичні, валютні — можуть дуже швидко змінити ситуацію. Якщо компанія контролює кормову базу, має власні потужності з вирощування, переробки та логістики, вона значно стійкіша. Такий бізнес краще реагує на коливання цін, швидше адаптується до ринку і має більше можливостей для стратегічного планування. Для птахівництва це особливо важливо, тому що корм — це ключова складова собівартості. А переробка — ключ до доданої вартості. Тому що більше ланок компанія контролює сама, то сильнішою є її позиція в довгостроковій перспективі. 

— Ви нещодавно відкрили на Волині новий виробничий майданчик із 20 сучасними пташниками, інвестувавши в проєкт 15 млн євро. Яке значення має цей проєкт для масштабування компанії та розвитку птахівництва в Україні? 

— Цей проєкт для нас має подвійне значення. З одного боку, це практичний крок у масштабуванні компанії: нові пташники дають змогу нарощувати обсяги вирощування, підвищувати стабільність постачань сировини для переробки та системніше планувати виробничий цикл. З другого боку, це сигнал для всієї галузі: навіть у воєнний час в Україні можна і потрібно інвестувати в сучасне птахівництво. Сьогодні новий майданчик — це нова якість виробництва: високий рівень автоматизації, мікроклімат, біобезпека, енергоефективність. Усе це безпосередньо впливає і на виробничу ефективність, і на якість кінцевого продукту. Для українського птахівництва такі проєкти важливі ще й тому, що формують новий стандарт. Галузь має рухатися до більш технологічного, конт рольованого й прогнозованого виробництва — не лише для внутрішнього ринку, а й для успішної конкуренції на глобальному рівні. 

— Чому компанія вирішила інвестувати у розширення виробничих потужностей саме зараз, під час війни? Які чинники стали ключовими для такого рішення? 

— Тому що ми дивимося на бізнес не тільки через призму сьогоднішнього дня, а й через перспективу 5–10 років. Попри війну, ми бачимо кілька фундаментальних чинників, які не змінилися: стабільний попит на курятину в Україні, глобальне зростання споживання білка, а також майбутній експортний потенціал української продукції. Другий чинник — це стратегічна логіка повного циклу. Якщо компанія планує нарощувати переробку, вона має паралельно нарощувати і власну сировинну базу. Тому розширення майданчиків вирощування — це не окремий проєкт, а частина єдиної архітектури бізнесу. Третій чинник — вікно можливостей. Під час кризи сильні компанії часто інвестують активніше, тому що це дає змогу зайняти вигіднішу позицію на ринку в майбутньому. Ми саме так і дивимося на ситуацію: не як на паузу, а як на момент, коли потрібно закладати фундамент для наступного етапу росту. 

— Ви зазначали, що це лише перший етап масштабування. Яким ваша компанія бачить подальший розвиток виробничих майданчиків у найближчі роки? 

— Ми бачимо розвиток у кількох напрямах. Перший — це подальше збільшення потужностей вирощування, щоб синхронізувати їх із можливостями переробки. Другий — модернізація наявних майданчиків: автоматизація, підвищення енергоефективності, вдосконалення систем біобезпеки. Третій — розвиток суміжної інфраструктури: логістики, кормової бази, зберігання зерна. 

Для нас важливо зростати системно. Тобто кожен новий етап масштабування має бути підкріплений і технологічно, і фінансово, і ринково. Ми не ставимо собі за мету просто виробляти більше. Ми хочемо виробляти більше якісно, передбачувано і з економічною ефективністю. У найближчі роки ключовим завданням буде саме баланс: між зростанням обсягів, стабільністю постачання, рентабельністю та відповідністю вимогам експортних ринків. 

— Також минулого року ви відкрили новий м’ясопереробний комплекс. Як запуск цього заводу змінює виробничу модель компанії та її можливості на ринку? 

— Новий м’ясопереробний комплекс суттєво змінює нашу модель, тому що відкриває можливість перейти від просто масштабного виробництва до більш глибокої і гнучкої переробки. Це означає ширший продуктовий портфель, вищу додану вартість і сильніші позиції як на внутрішньому ринку, так і в експорті. Сучасна переробка — це не лише про обсяг, а й про якість, стандарти, швидкість, трасованість і можливість працювати з різними категоріями продукції. Такий завод дає змогу краще адаптуватися до потреб конкретного ринку: чи це охолоджена продукція для українського споживача, чи це заморожені частини для експорту. Крім того, сучасний завод — це основа для подальшої сертифікації, виходу на нові ринки та розвитку продуктів із вищою доданою вартістю. Тобто це вже центральний елемент стратегії зростання. 

— У які країни сьогодні постачає продукцію Avesterra Group і які нові експортні ринки компанія розглядає? 

— Сьогодні продукція компанії представлена на ринках Близького Сходу, Азії, Африки. Якщо говорити ширше, то для українських виробників сьогодні цікаві не один-два ринки, а саме диверсифікована географія експорту. Ми розглядаємо кілька напрямів як стратегічно перспективні: це Близький Схід, де є стабільний попит на курятину й чіткі вимоги до сертифікації; окремі країни ЄС і Велика Британія; а також ринки Африки, які й далі зростають. Для будь-якого виробника сьогодні важливо не залежати від одного експортного напряму. 

— Яке місце сьогодні займає Україна серед світових експортерів курятини і як змінюється її роль на глобальному ринку? 

— Україна вже давно є помітним гравцем на світовому ринку курятини. Попри війну, країна зберегла статус одного з великих експортерів, а це свідчить про високу адаптивність галузі. Українська курятина конкурентна за якістю, географічним розташуванням і виробничими можливостями. Роль України змінюється в тому сенсі, що нас дедалі частіше сприймають не просто як постачальник сировини, а як виробника якісної, стандартизованої продукції, який може працювати на складних ринках. Із часом ця роль лише посилюватиметься, якщо галузь продовжить інвестувати в сертифікацію, технології та глибшу переробку. Я вважаю, що найближчими роками Україна може зміцнити свою позицію не лише завдяки обсягам, а й завдяки більшій продуктній складності та репутації надійного постачальника. 

— Що сьогодні необхідно робити виробникам, щоб залишатися конку рентоспроможними на внутрішньому та зовнішньому ринках? 

— По-перше, інвестувати в технології й ефективність. По-друге, будувати сильні системи якості та біобезпеки. По-третє, диверсифікувати ринки збуту. По-четверте, працювати над продуктом як з погляду бренду, так і з погляду доданої вартості. Сьогодні конкурентоспроможність визначається вже не лише собівартістю. Її визначають стабільність, передбачуваність, сертифікованість і гнучкість. Саме це дає змогу працювати і на українському ринку, і з міжнародними партнерами. 

— Які ключові пріоритети розвитку вашої компанії на найближчі роки? 

— Наші пріоритети — це масштабування виробництва, посилення переробки, розширення експортної географії, інвестиції в технології та кадровий потенціал, підвищення енергетичної стійкості. Також для нас важливо посилювати бренд, розвивати продукти з доданою вартістю й надалі зміцнювати повний виробничий цикл. 

Однак якщо говорити коротко, пріоритет один: будувати компанію, яка буде сильною не тільки сьогодні, а й через десять років — як для українського споживача, так і для міжнародного ринку. 

— Які технологічні тренди сьогодні формують майбутнє галузі? 

— Я б виділила кілька: автоматизація виробництва, цифровий моніторинг, енергоефективність, біобезпека, а також розвиток переробки й продуктів із доданою вартістю. Крім того, дедалі більшої ваги набуває простежуваність — можливість відстежити продукт на всіх етапах: від корму до полиці. Це важливо і для внутрішнього споживача, і для міжнародних партнерів. Майбутнє галузі — за більш технологічним, більш контрольованим і більш відповідальним виробництвом. 

— Наскільки важливою є диверсифікація бізнесу у птахівництві? 

— Диверсифікація дуже важлива, але вона має бути осмисленою. Для одних компаній це диверсифікація ринків збуту, для інших — диверсифікація продуктового портфеля, для третіх — розвиток суміжних напрямів у межах повного циклу. На мою думку, найздоровіша диверсифікація в птахівництві — це та, яка посилює основний бізнес, а не розпорошує його. Наприклад, глибша переробка, продукти з доданою вартістю, розвиток кормової незалежності, енергетична стійкість — усе це підвищує стійкість і маржинальність, не відволікаючи від ядра. 

— Яким ви бачите майбутнє українського птахівництва у найближчі 5–10 років? 

— Я бачу його більш технологічним, консолідованим і більш експортно орієнтованим. Українське птахівництво вже сьогодні має сильні позиції, але в найближчі роки ключову роль відіграватимуть не лише обсяги, а й якість управління, глибина переробки та здатність працювати на різних ринках. Також, на мою думку, посилюватиметься значення енергоефективності, локалізації кормової бази і системної роботи з брендом. Ринок буде відсіювати слабких і посилювати тих, хто вміє інвестувати стратегічно. Тобто майбутнє галузі — це більш розумне і конкурентне виробництво.