Овочівництвом сьогодні займається лише той, хто не боїться труднощів
Прагнемо до кращого
Овочівництвом сьогодні займається лише той, хто не боїться труднощів. Про це заявляє Олександр Романчук, Заслужений працівник сільського господарства України, керівник фермерського господарства «Влада» із села Малі Дорогостаї Рівненської області. Про особливості минулого і нинішнього аграрних сезонів, підніжки для овочівників та прогнози розвитку цього напряму розмовляємо з фермером та його сином Владиславом, який продовжує родинну династію аграріїв.
Олександр Романчук працює на землі ще з двотисячного року. Починав з особистого селянського господарства, де на 2 гектарах власного паю посіяв моркву та столові буряки, згодом у 2004 році після закінчення Української сільськогосподарської академії (нині — Національний університет біоресурсів і природокористування України) разом із дружиною Інною створив фермерське господарство овочевого напряму «Влада». Сім років тому до родинного бізнесу приєднався син Владислав, опанувавши фах агронома на факультеті, на якому навчались обоє батьків. Нині естафету батьків і брата перейняла Владислава Романчук. Наразі вона також здобуває вищу агрономічну освіту в Національному університеті біоресурсів і природокористування і в майбутньому збирається працювати за фахом. Родина аграріїв нині опікується двома фермерськими господарствами: «Влада» і «Влада плюс».
Романчуки спочатку спеціалізувалися лише на овочах борщового набору. На 200 га землі вони вирощували близько десяти сортів і видів капусти (білоголову, гостроголову, червоноголову, савойську, кольрабі, пекінську, цвітну), різні види моркви, столових буряків, картоплі, цибулі. Згодом, щоб зменшити ризики, почали сіяти кукурудзу й пшеницю.
— Якими культурами у вас цього року представлений овочевий клин?
— З огляду на нерентабельність вирощування деяких овочів ми його істотно скоротили. Свого часу в нас було до 100 га капусти різних видів. Нині вирощуємо лише два види: цвітну й білоголову. Останню — лише пізню. Кілька років тому мали ще й ранню, і середнього терміну достигання. Зупинилися лише на пізній. Справа в тому, що з ранньою капустою нас випереджають закарпатські фермери. У них більш сприятливий для цієї культури клімат, достигає вона раніше. Середня капуста вже років зо три на ринку має тенденцію до перенасичення. Виростиш її, а вона нікому не потрібна. Доводиться просити, аби забрали хоч по 2 грн, а що ж це за ціна! До того ж капуста середнього терміну достигання не може стояти на полі. Її треба обов’язково вчасно зрізати, інакше головки потріскаються й втратять товарний вигляд. Тому ми з кожним роком все менше й менше садили середньої капусти, а цього сезону відмовилися від неї взагалі.
Під овочі відвели лише 40 га, з них 7 га цвітної і 22 га білоголової пізньої капусти. Залишок площі засіємо столовими буряками. Що стосується гібридів, то гарно себе зарекомендував, приміром, Зеппо F1 від компанії Rijk Zwaan. Гібриди цієї компанії, по-перше, одноросткові, по-друге, в них мичка в місці кріплення гички до коренеплоду маленька. Ці коренеплоди насиченого червоного кольору, солодкі, смачні, не мають кілець.
Також ми садимо пізню білоголову капусту Анкома F1 від Rijk Zwaan. Гібрид високоврожайний, середня врожайність — 100 тонн/га, добре зберігається.
У попередні роки ми постійно випробовували на власних дослідних ділянках нові гібриди від різних насіннєвих компаній. Основним фактором у виборі постачальника насіння для нас стала цінова політика й ставлення фахівців компанії до фермерів: зацікавлений фахівець постійно на телефоні, регулярно приїздить на поля, запрошує за кордон вивчити передовий досвід тамтешніх овочівників.
— Які культури є найкращими попередниками для буряків і капусти? Розкажіть про агротехніку їх вирощування.
— Найкращий попередник у сівозміні для обох культур — пшениця. Після її збирання восени переорюємо ґрунт і вносимо хлористий калій із розрахунку 200 кг у фізичній вазі, 120 кг діючої речовини.
Буряки сіємо рано навесні, поки в ґрунті є достатньо вологи. Для цього технологічного процесу застосовуємо сівалку Agricola, яка має окремий бункер для кожної висівної секції, що забезпечує кращу якість висіву. Ранні столові буряки висіваємо нормою 400 тис./га, пізні — 600 тис./га, відстань між насінинами має бути від 11,5 до 8 см. Норму висіву визначаємо так, щоб вийти на середній діаметр буряка не більше ніж 9 см, бо супермаркети не люблять надто великих коренеплодів — ні моркви, ні столових буряків.
Ця культура стійка до погодних умов. Але якщо 3–4 тижні немає дощу, тоді допомагаємо рослинам пережити стресову ситуацію завдяки внесенню мікродобрив. У нас немає крапельного зрошення, тому підживлюємо буряки азотом, фосфором і калієм, обприскуючи рослини по листках. Робимо це тоді, коли немає сонця, тобто зранку, увечері або навіть уночі. Варто відзначити, що добрива NPK даємо перед посівом буряків, потім підживлюємо гуматами, міндобривами Yara Кристалон по листку. Вручну столові буряки не прополюємо, для захисту від бур’янів вносимо в ґрунт гербіциди. Зі шкідниками боремося за допомогою інсектицидів. Під час вегетації серед хвороб найбільша проблема — церкоспороз, серед шкідників — попелиці та довгоносики.
Урожай ранніх буряків починаємо збирати в липні, пізніх — у жовтні. Середня врожайність становить 60 т/га.
Збирання, точніше викопування, буряків здійснюємо причіпним комбайном після зрізання гички. Викопані буряки збираємо вручну. Ранні сорти зазвичай ідуть на свіжий ринок, пізніші — на зберігання. Для останніх маємо овочесховище.
— За якими технологіями вирощуєте цвітну та білоголову капусту?
— Ці культури ми садимо по пшениці й кукурудзі. На зиму вносимо хлористий калій із розрахунку 300 кг/га, потім даємо 500 л/га аміачної води. Навесні на полях закриваємо вологу, перед посадкою розсади проводимо культивацію. Саму розсаду вирощуємо в теплицях. Спочатку в першій декаді березня висіваємо насіння білоголової капусти, трохи згодом — цвітної. Приблизно через 40–45 днів розсаду можна пересаджувати у відкритий ґрунт. Для цього технологічного процесу ми придбали італійську розсадосадильну машину на 8 рядків. Схема посадки 25 × 70 см, 25 см — між рослинами в ряду, 70 см — відстань у міжряддях. Під час посадки капусти в рядок вносимо 200 кг/га нітроамофоски. Після цього пускаємо на поле обприскувач із гербіцидом Бутізан, в нормі 2 л/га. Плюс Сальса для знищення бур’янів — спеціальний препарат для групи хрестоцвітих. Він знищує небажані рослини, а капуста на нього не реагує.
Від капустяної мухи обприскуємо рослини інсектицидом Кораген. Його дії вистачає приблизно на місяць. Від попелиць обробляємо інсектицидом Фастак.
Поливаємо лише цвітну капусту, і то залежно від того, на якому полі вона росте. Для цього качаємо воду зі ставка. Поливаємо мінімум двічі за період вегетації способом дощування. За сезон використовуємо невеликий об’єм, приблизно 50–60 тонн води. Урожайність цвітної капусти в середньому становить 20 т/га.
Збирання врожаю починаємо в жовтні — на початку листопада. Зрізаємо капусту вручну, а не за допомогою техніки. Пізню білоголову капусту закладаємо в холодильник на довгий період, а машина може пошкодити головки, і тоді вони загниватимуть у сховищі. Намагаємося зрізати, коли на вулиці стане прохолодно, щоб не класти гарячу капусту в холодильник. Якщо овочі теплі, для їх охолодження потрібні великі енергозатрати. В овочесховищі за температури 3 °С пізня білоголова капуста може зберігатися до травня.
— Наскільки потужне ваше сховище? Яке обладнання в ньому встановлене?
— У нашому овочесховищі можна зберігати 2 тис. тонн овочів до надходження нової продукції. Воно складається з семи холодильних камер. Обладнання, яке в них встановлене, імпортне, я його сам привозив з-за кордону. Воно вживане, але якісне і повністю нас задовольняє.
Овочесховища ми збудували 8–9 років тому. Спочатку звели стіни, потім добре утеплили: з внутрішнього боку стіни обшили пінопластом завтовшки 8 см, потім наклеїли ще один шар цього матеріалу, завтовшки вже 5 см, а далі на нього нанесли шар пінополіуретану. Завдяки якісній теплоізоляції та можливості створити сприятливий мікроклімат овочі зберігаються добре.
Ми мали досвід зберігання моркви насипом без встановлення кліматичної техніки — овочі після новорічних свят починали швидко псуватися. Самої лише вентиляції для якісного зберігання недостатньо, потрібне регулювання температури та вологості.
— Чи можете фасувати продукцію?
— Ми придбали за кордоном пакувальну лінію для моркви та столових буряків. Але поки що її не завозимо й не встановлюємо через несприятливу ситуацію з овочами борщового набору.
Практично всю сільськогосподарську техніку й обладнання ми купували за кордоном: не нову, а вживану, але в доброму стані.
У нашому господарстві працюють привезені з-за кордону трактори та глибокорозпушувач, маємо 3-рядний самохідний комбайн Asa-Lift для збирання моркви, бельгійський 2-рядний самохідний картоплезбиральний комбайн AVR (саме ним і копаємо буряки).
— Скажіть, чому ви так різко змінили напрям ведення бізнесу? Зокрема, майже зовсім відмовилися від вирощування овочів борщового набору, хоча за роки господарювання надбали і техніку, й досвід?
— Я вирощував овочі борщового набору протягом 20 років. Ми їх возили на Київ у мережу супермаркетів «Сільпо» (нині Fozzy Group). Протягом 18 років на цьому заробляли, а минулого сезону нам довелося викинути зі сховища у травні близько 500 т овочів. Цього року столові буряки продали, а от що буде з капустою — невідомо.
Ми пережили роки, коли капусту продавали по 35 копійок за кілограм, і нам це було вигідно, оскільки держава нам повертала ПДВ. Ми мали інтерес і далі розвивалися, продаючи по 35 копійок. Сьогодні ми продаємо капусту по 3,20–4,0 грн/кг. Усе подорожчало, всі складові технології, за все більше платимо. І вже ця ціна не покриває витрат. Крім того, для всіх зняли ПДВ, зробили 14%, а для овочівників залишили 20%! Тобто ми ще з тієї капустини по 3,20 грн/кг маємо заплатити 20% ПДВ! За такого ставлення до овочівників хто буде займатися цим бізнесом?
Плюс є проблема з найманими працівниками. Працездатні поїхали до Польщі, хоча ми вже робітникам платимо за день ті самі гроші. Раніше ми відправляли в тиждень по кілька фур з овочами, тож наші люди мали постійну роботу. А нині заявки непостійні, 2–3 на місяць. То хто буде дорожити такими заробітками?
До того ж істотно вплинула на наш бізнес пандемія, адже люди бояться гуртового спілкування. Спробуй переконай пенсіонера вийти на поле, на якому 20–50 працівників, якщо люди налякані ковідом.
Овочівництвом тепер займається той аграрій, який не боїться труднощів. І справа не лише у фінансах. Адже овочеві поля, на відміну від, скажімо, пшениці, потребують постійної уваги, тут повсякчас потрібно щось робити: то обприскувати, то мікродобрива вносити, то садити й збирати не в один строк, а в два-три.
А ми серйозно задумуємося, чи не зробити нам перерву у вирощуванні овочів борщового набору. На сьогодні 4–6 грн за кілограм капусти чи буряків — невелика ціна. Це соціальні продукти. Ми не проти їх вирощувати, але хотілось би, щоб ті, хто керує нами, нас підтримали. Тоді б ми духом не впали.
— Скажіть, наскільки типовою була минула зима? Як іде поточна весняна посівна? Які прогнози на врожай?
— Для овочівників раніше працювало правило: чим гірша зима, тим краще йде продаж овочів зі сховищ. Але оцей коронавірус уже два сезони поспіль ламає нам відпрацьовані схеми.
Щодо посівної, то станом на кінець квітня активно сіяли кукурудзу. Столові буряки почали сіяти після великодніх свят. Щодо прогнозів, то нічого не можу сказати, їх давати важко. Будемо прогнозувати, коли посіємо і коли вже будемо чекати на врожай. Хочеться завжди більше, і прагнемо до кращого.