Перспектива — в модернізації

 Рентабельність свинокомплексу в ТОВ «Подільський бекон» пов’язують з автоматизацією виробничих процесів.  

Нині ситуацію на вітчизняному ринку свинини можна оцінити як напружену: поступове здорожчання комбікормів, спалахи АЧС, зниження ціни на живця вже призвели до скорочення чисельності свиногосподарств на 7% за січень-вересень 2024 року. Звісно, кожне господарство має свій запас міцності й стратегію збереження рентабельності. Якими вони є в ТОВ «Подільський бекон» на Хмельниччині, підприємства з неповним циклом виробництва, що спеціалізується на вирощуванні поросят беконної породи, розповів заступник директора з тваринництва Сергій Квасов. 

— Пане Сергію, нині експерти констатують зниження закупівельних цін на свинину — на тлі підвищення собівартості виробництва. Якою видається ситуація на ринку свинини з погляду специфіки вашого підприємства-репродуктора? 

— Скажу так: у зв’язку з тим, що багато господарств потерпають від АЧС, а чимало розташованих ближче до лінії бойових дій припиняють роботу, то попит на поросят є. Проблема в тому, що ціна на наш продукт невисока. Окрім того, підвищується вартість кормів, зернової та білкової груп, адже для потреб тваринництва зерна поменшало — через посуху в степових районах, плюс його стали більше експортувати, як порівняти з минулим роком. Ми ж власної сировинної бази не маємо — все купуємо. Тому собівартість виробництва підвищується. 

За моїми спостереженнями, нині розвиваються в основному вертикально інтегровані підприємства, які мають сировинну базу, відгодівлю й переробку. 

— Ваше господарство вирощує й реалізує двомісячних поросят вагою 25 кг нідерландської та канадської генетик. Чи легко працювати з цими генетиками? Які їхні особливості? 

— Справді, маємо приблизно порівну маточного поголів’я генетик Hypor та Genesus. Свиноматок Hypor почали завозити 2018 року, через рік після відкриття свинокомплексу. З Genesus працюємо майже три роки, вже маємо шість-сім опоросів. Загалом утримуємо 2100 голів свиноматок. Для оновлення поголів’я закуповуємо ремок Genesus у репродукторі в Хмельницькій області, ремонтні свинки Hypor вирощуємо самі, а кнурів купуємо в нуклеусі у Вінницькій області. 

Кожна генетика має свою перевагу. Наприклад, деяким нашим клієнтам подобаються поросята Hypor, бо мають небагато підшкірного сала (завдяки батьківській лінії породи п’єтрен) і повільніше ростуть. Такі характеристики дають змогу перечікувати період цінових коливань, дочекатися стабілізації ціни. 

Genesus — с учасніша генетика з характерною мармуровістю м’яса та більшою енергією росту. 112–115 кг свині Genesus досягають у 140 днів, натомість, щоб досягнути такої ваги, Hypor треба ще рости. Але треба мати на увазі: у цьому віці свиням Genesus слід згодовувати корми без високого вмісту жиру та енергії, щоб вони не жиріли.   

Окрім того, свиноматки Genesus більш багатоплідні. Якщо Hypor народжує 13,2–13,3 поросяти вагою 1,5 кг, то Genesus — 14 ,5– 15 поросят вагою 1,3– 1,4 кг. Звісно, температура довкілля, зокрема літня спека, впливають на багатоплідність. 

Поросят відлучаємо у 22–23 дні. Вага поросят Genesus на відлученні залежить не лише від величини гнізда, а й від віку свиноматки. Наприклад, рік тому молочність свиноматок була більшою, але тоді поросят було менше, на момент відлучення вони важили 7 кг. З віком свиноматки почали більше народжувати, натомість вага відлучених знизилася до 6,5–6,9 кг. У молодших свиноматок на відлученні поросята важать 7–7,05 кг. 

Поросята Hypor на відлученні с табільно важать близько 7 кг. 

— Чи використовуєте свиноматок-мачух? 

— Практично не використовуємо. Хіба що в разі патологічних опоросів доводиться поросят підкидати до матерівмачух. Зазвичай після міксування кожна свиноматка вигодовує сама поросят. 

— Чи вистачає їм молока? Чи, можливо, підгодовуєте поросят ЗЦМ? 

— Так, в окремих випадках використовуємо замінник молока. Наприклад, коли деякі свиноматки на шостому-сьомому опоросі мають більше поросят, їм, буває, бракує молока, тоді підгодовуємо поросят замінниками. Інакше вони не виростуть до потрібної нам ваги. Чим більша вага на відлученні — тим більшими будуть поросята на дорощуванні. Адже в нас конвеєр: ми маємо за шість тижнів на дорощуванні виростити порося вагою 23–25 кг і продати його. Розмішуємо ЗЦМ вручну, автоматичних систем не маємо, роздаємо двічі на добу. Якщо свиноматка стара, можемо й три-чотири рази давати. 

На п’ятий-сьомий день ставимо в клітку годівнички для сухого корму й додаємо в раціон престартер — так починаємо привчати поросят до сухого корму, доки вони перебувають біля свиноматки. Тоді в них не буде проблем із діареєю на дорощуванні. 

— Як у господарстві організовано годівлю свиноматок і відлучених поросят? 

— Рецептуру нам складає компанія — постачальник кормів. Готуємо комбікорми з покупної сировини на власному млині, облаштованому подрібнювачами, змішувачами, вивантажувальним шнеком, від якого корми вантажівкою розвозимо по силосах. 

Під час приготування кормів важливо стежити, щоб працівники дотримувалися рецепта, бо обладнання вже не нове та й люди міняються, особливо після початку війни, а нових треба навчити — щоб не поплутали премікси чи сорбенти мікотоксинів. Адже деякі складники корму, внесені певною нормою, є корисними, а якщо понад норму — уже шкідливі. 

Загалом, щоб тварина була продуктивною, її слід забезпечити достатньою кількістю води, кормових місць, умовами утримання. Ми годуємо свиноматок у маточнику: Genesus чотири рази на добу — двічі вдень і двічі вночі, бо свинка невеличка, відтак, щоб вона більше виробила молока, їй потрібно більше з’їсти. Hypor достатньо годувати тричі на добу. 

Звісно, перспективним було б автоматизувати подачу кормів, щоб свині могли їсти досхочу — це зменшило б витрати на годівлю. Однак для цього потрібні значні інвестиції, тому поки що це лише наміри. 

— Які умови утримання поголів’я маєте? Чи вдавалося їх поліпшувати? 

— Підприємство працює вже 15 років. Маємо на території три черги. Перша — реконструйовані корпуси на 600 свиноматок, які лишися від колгоспу. Друга черга на 1000 свиноматок теж реконструйована 2014 року. Приміщення третьої черги на 430 свиноматок ввели в експлуатацію 2020 року, тут виробляємо ремсвинок. Обладнання постачала польська компанія, намагаємося його тримати робочим. У новому корпусі встановлено систему охолодження Pad-cooling. 

З найсучаснішого оновлення — нещодавно придбали дизель-генератор з автоматичним увімкненням. Раніше це робили вручну, для чого тримали в штаті трьох електриків, які позмінно чергували коло генератора. Тепер, якщо вимкнулася одна лінія, автоматика перемикається на другу, якщо обидві лінії знеструмлено, автоматично вмикається генератор і живить комплекс. 

Окрім того, почали використовувати котли на твердому паливі, таким чином заощаджуємо на опаленні. Поросятам на дорощуванні перший тиждень після відлучення потрібно підтримувати в приміщенні температуру 28–30 градусів, потім щотижня знижувати температуру на два градуси до реалізації. Тобто за шість тижнів температуру знижуємо на 12 градусів. Якщо буде холодніше в приміщенні, в повітрі підвищиться рівень аміаку, у тварин загострюватимуться хвороби. 

— Які хвороби найбільше турбують поголів’я? 

— Ми намагаємося хвороби профілактувати — всіх вікових груп. Для цього співпрацюємо з міжнародними ветеринарними компаніями. 

Окрім того, ведемо облік виробничих показників поголів’я за допомогою програми AgroSoft — внесені та систематизовані дані про свиноматок і поросят дають змогу оцінювати стан здоров’я, допомагають підвищити їхню продуктивність. 

— Нині в країні склалася небезпечна ситуація щодо АЧС. Як на підприємстві організовано систему біобезпеки? 

— На щастя, поки що в регіоні не зареєстровано випадків АЧС. Ми знаємо, чим це загрожує: колись самі постраждали від чуми — ферму було зачинено. В кінці 2016 року провели депопуляцію тварин, дезінфекцію й 2018 року завезли нове поголів’я. Тому до системи біобезпеки в нас підвищена увага. 

Усю територію поділено на чисту й брудну зони, постійно викошується, проводиться дератизація, щоб не заводилися мишоподібні гризуни — переносники вірусів. Звісно, на територію персонал потрапляє тільки через санпропускник. Для кожного сектору виробництва є свій спецодяг певного кольору — щоб люди не мігрували між виробничими приміщеннями. Персоналу не дозволено проносити харчові продукти на територію, людей забезпечуємо обідами на підприємстві, таким чином перекриваємо один зі шляхів поширення АЧС. Раніше й телефони не дозволяли проносити на чисту зону, тепер, під час воєнного стану, дозволяємо — щоб батьки були на зв’язку з дітьми під час повітряних тривог. Проте телефони кварцуємо. 

Транспорт для перевезення тварин, кормів чи вивезення гноївки переміщається тільки визначеними шляхами. Це азбучні істини, яких колись навчали в інститутах — шляхи перевезення тварин, кормів, вивезення гноївки не мають перетинатися. І вони дієві! 

Маємо дезбар’єр з обігрівом, щоб деззасоби працювали цілий рік. Через напружену ситуацію з АЧС тепер міняємо дезрозчин двічі на тиждень. Тварин відвантажуємо через завантажувальну рампу. Маємо власний скотовоз. 

Коли дезінфікуємо приміщення, спершу підігріваємо поверхні, щоб якісно обробити дезінфектантом. Плюс дезінфікуємо свиноматок, коли вони йдуть із цеху очікування в маточник. Інвентар увесь промарковано, таким чином ним працюють тільки у визначеному приміщенні — секторі очікування, осіменіння чи в маточнику. 

Постійно проводимо дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію. Вдячні компаніям-постачальникам за вчасно поставлені засоби. 

Завезені на ремонт тварини проходять карантин в окремому приміщенні, спершу проводимо санацію антибіотиками, потім вакцинуємо від різних хвороб — таким чином готуємо ремонтний молодняк до введення в наше стадо.

 — Чи є перспектива нарощувати поголів’я? 

— Наші приміщення розраховано на 2000 свиноматок, тож наростити маточне стадо ми не можемо. Хіба що розбудовувати законсервоване виробниче приміщення для відгодівлі, розташоване за 9 км від репродуктора. Ідея була мати повний цикл виробництва, адже відгодівля допомагає втримати рентабельність, не демпінгувати, коли реалізація молодняку падає. Але кілька років тому будівництво припинили, спрямувавши сили й кошти на підтримку основного бізнесу. 

— У нинішній ситуації яким чином господарство з неповним циклом виробництва може підвищити рентабельність? 

— Це можна зробити, зменшивши витрати на годівлю. Для цього ми плануємо поставити сучасний комбікормовий завод, уже почали будівництво. Навіть якщо немає власної сировинної бази, є сезонні ціни на зерно, тоді його можна купити дешевше. У такому разі власний комбікормовий завод дає змогу заощаджувати. До того ж ми посилюємо заходи біобезпеки, адже техніка для перевезення кормів взагалі не заїжджатиме на територію свинокомплексу. 

Ми опалюємо приміщення твердопаливними котлами, але паливо для них закуповуємо. Для підвищення рентабельності підприємства можна використовувати власну сировину з енергетичних культур — верба, тополя тощо. Для нас вистачить 20 га насаджень цих культур. 

Сонячні панелі — теж варіант для енергоощадження в умовах вимкнення електропостачання. 

Загалом умова виживання свинокомплексів — в автоматизації виробничих процесів, що дасть змогу зменшити кількість працівників і, відповідно, витрати. Думаю, після закінчення війни, коли працездатне чоловіче населення зможе виїжджати за кордон на роботу, питання автоматизації набуде ще більшої гостроти. Тому перспектива розвитку — в модернізації виробництва.