Обліпиха на весну
Зернове господарство диверсифікувало бізнес обліпихою та не прогадало. Зараз воно додає площі саду жовтої ягоди коштом державного гранту.
Господарство «Рови Агро» (Вишгородський район, Київська область) в аграрному бізнесі порівняно недавно — з 2018 року. Воно вирощує жито, соняшник, кукурудзу, ріпак, кавуни, а у 2019-му започаткували ще й сад обліпихи.
«Перший садок обліпихи ми закладали за власні кошти засновників підприємства та частково за кошти паралельного бізнесу, тобто отримані з вирощування традиційних сільськогосподарських культур», — розповідає Сергій Лєонов, співвласник «Рови Агро», у минулому топменеджер банку.
За його словами, закласти сад власники компанії вирішили для диверсифікації бізнесу з традиційних однорічних культур та з точки зору вкладення довгострокових інвестицій. І не помилились, адже цього сезону через війну дуже постраждало їхнє зернове виробництво. Проте садок у 12 га залишився майже неушкодженим.
Ба більше: «Рови Агро» запроєктувало розширення обліпихового саду під державну грантову програму ще на 10 га. Про це «Садівництво по-українськи» розпитало пана Сергія Лєонова.
— Чому вирішили закласти саме обліпиху?
— Якщо зробити аналіз посівних площ під обліпихою в Україні, виявиться, що вони дуже невеликі. Ми зважали на те, що зараз попит на цю культуру вищий, ніж пропозиція. Якщо подивитися взагалі на розвиток нашого садівничого ринку, побачимо, що спочатку всі кинулися саджати горіхи, потім малину, зараз лохину. Це призвело до того, що ми суттєво збільшили площі під ними та знизили ціни на ці продукти не тільки в Україні, а й у світі. Вони досягли іноді собівартості вирощування, а то й взагалі виробництво деяких культур стало збитковим. Тому ми виходили суто з економічної точки зору, з аналізу та перспективи ринку.
— Наскільки складно було пройти процедуру отримання гранту?
— Нескладно. Бо ми не закладаємо сад з нуля — це вже друга його черга. Тому у нас вже була готова вся проєктна документація. Це не забрало багато часу, єдине, що подавали заявку двічі. Ми були одними з перших, хто подався, і був суто технічний збій у системі «Дія»: спочатку прийшла відмова, хоча насправді документи навіть не розглядали. Ми звернулися до служби підтримки, подали заявку повторно та отримали погодження.
— Виграти грант — це лише перший крок, другий — отримати гроші. Чи є з цим у вас труднощі?
— Ми розуміємо, як працювати далі з банком, до цього я сам був банкіром. Процедура така: товариство надає до банку платіжне доручення в паперовому вигляді та рахунок на оплату в рамках гранту, далі вносить 30% власних коштів на спеціальний рахунок 2603. Потім банк надсилає рахунок на погодження до міністерства аграрної політики, яке далі відправляє у мінекономіки на погодження. Після погодження перераховують кошти, і банк робить сплату згідно з платіжним дорученням. У процедурі немає нічого страшного і важкого.
— Як ви освоюватимете грантові кошти, чи є у вас домовленості з постачальниками?
— З грантової суми 980 тис. гривень більша частина — 700 тис. гривень піде на систему зрошення, і це тільки вартість матеріалів та робіт на другу чергу системи поливу. В цю суму ми не рахуємо вже наявні насосне та інше обладнання. Близько 1,5 млн гривень ми витратимо на закупівлю саджанців. З розрахунку, що один саджанець коштує від 100 до 150 грн, а нам потрібно 1300 рослин на гектар. Якщо розраховувати створення саду із системою зрошення, то суми грантової програми для обліпихи на це не вистачить, або вистачить лише на купівлю саджанців. Звісно, якщо ми орієнтуватимемося на якісні саджанці від закордонних та вітчизняних виробників. На вітчизняні саджанці ціни від 40 до 150 грн. Якщо купувати саджанці найдешевші, то суми гранту частково вистачить і на систему зрошення.
— Коли плануєте закладати сад і наскільки ви до цього готові?
— Наразі ми ще аналізуємо, які кращі матеріали використовувати для системи зрошення, та розглядаємо декілька пропозицій від різних постачальників, тому й грантових грошей на рахунок поки не отримали. Попередньо планували висадити саджанці восени, як нам радили деякі агрономи, а не навесні. На жаль, у сільському господарстві є дуже багато різних думок з одного і того ж приводу, і ти ніколи не визначишся, як краще, доки не отримаєш свій власний досвід. Можна сказати, що сільське господарство — це своєрідна рулетка, гра в казино, тільки на дуже тривалий строк. Тож ми вирішили не змінювати систему та зробити це навесні, як ми робили раніше. Тому ми маємо час, щоб прийняти зважене рішення з вибором постачальника матеріалів зрошувальної системи до кінця року. Вибираючи саджанці, ми постійно працюємо з однією компанією і попередньо маємо домовленість на постачання.
— Яку систему зрошення ви запроєктували для нових насаджень?
— У господарстві ми вже маємо систему зрошення, яка повністю автоматизована, тобто сама включає та відключає полив на потрібний час на необхідному полі згідно із заданими параметрами, які ми встановлюємо. Використовуємо її для поливу обліпихи та кавунів. Систему нам встановлювала компанія «Евкаліпт». Зараз нам треба зробити тільки монтаж другої черги, а саме розвести трубу від основної магістралі, прокласти нову трубку поливу під кожну клітку додаткових площ. Наразі вирішуємо питання чи буде це трубка з емітером, тобто з впаяною краплею або сліпа трубка, де треба ставити додатково крапельниці. Нам не потрібно робити нову насосну станцію, водойму під зберігання води, встановлювати систему фертигації — все це вже є, що значно економить час та кошти. Ми із самого початку розраховували систему на більшу кількість гектарів. Зараз вибираємо постачальника систем зрошення за якістю та оптимальною ціною. Система зрошення для нас дуже важлива, адже обліпиха любить вологу, без додаткового зволоження вона на наших піщаних ґрунтах взагалі не росте. Був момент, коли на тривалий час наша система поливу залишилася без струму — ми не мали змоги поливати, і це погано позначилося на рослинах.
— Яку схему садіння та технологію використовуєте?
— Ми висаджуємо за класичною технологією, яку використовують у нас та за кордоном. Висаджування робимо на весні, підрізаючи саджанці на 30−40% від загальної довжини, відстань між рослинами становить 2 м, а між рядами 4 м.
— У кого замовляєте саджанці?
— У Чернігівській області є підприємство ТОВ «Аграрна компанія „Еко-Парк”», яке вирощує обліпиху, ми співпрацюємо з ними, а вони вже купляють напряму саджанці з Латвії.
— Які сорти обліпихи використовуєте?
— Ми використовуємо сорти латвійської селекції Єва, Лорд та Марійа Брувеле. У порівнянні з деякою українською селекцією, яку також вирощують чернігівські партнери, закордонні швидше ростуть та мають більші плоди. Цього року в нас були перші врожаї, поки що технічні, коли ягоди йдуть по стовбуру, а ще не на гілках, але якість та розмір ягід гідні.
— Коли та в якому обсязі очікуєте перший повноцінний урожай для продажу?
— У наступному році, тобто на четвертий рік вегетації. Та й наступного він буде ще не дуже великий, очікуємо приблизно 1,5−2 т на гектарі.
— Які нюанси культивування обліпихи варто знати?
— У вирощуванні обліпихи взагалі немає нічого складного, як порівняти, наприклад, з іншими садовими культурами. Проте є деякі важливі моменти під час садіння: для отримання кращих ягід треба обов’язково саджати за принципом запилення: на вісім «жіночих» рослин повинна бути одна «чоловіча». До того ж у обліпихи найскладніший етап — збирання та після збирання врожаю. Вона потребує негайного перероблення або шокового заморожування. Під час збирання зрізають частину гілки з ягодами, ці гілки потрапляють у шокову заморозку, а потім вже відділяють ягоди. У свіжому вигляді обліпиху можна збирати хіба що під виробництво чаїв, але це вже важка ручна праця. Тому ми самі вже думаємо налагоджувати власне виробництво обліпихових чаїв.
— Як розвивалася ваша обліпиха до цього часу, чи був вплив погодних умов?
— Вона дуже не любить спеку, яка у нас була попередні чотири роки, — 35 градусів і вище. Літо цього року було першим, яке можна назвати «не Сахара» — ми мали холодні ночі. На температуру плюс 35 градусів, яка була до цього року, вона реагувала важкувато, але завдяки системі зрошення рослина розвивалася далі. На жаль, у нас не дуже добрий ґрунт за якістю — піщаний, тому обліпиха не так швидко розвивається, ніж на чорноземі та інших ґрунтах, які багаті на макрота мікроелементи . Проте ми виправляємо ситуацію внесенням біостимуляторів та добрив через систему фертигації. Найголовніше, щоб саджанець прижився. Це перша проблема для будь-якої культури в саду із самого початку.
— Чи був суттєвим вплив на розвиток рослин якихось шкідників або хвороб?
— Ця культура не схильна до якихось яскраво виражених хвороб. І протягом трьох років ми не спостерігаємо на ній активної діяльності ніяких шкідників. На початку весни робимо один обробіток міддю для фунгіцидного захисту, і рослинам цього вистачає. У цьому відношенні обліпиха дуже зручна культура, не потребує великих вкладень у захист. Теж можна сказати про живлення. Ми додаємо через систему фертигації калійні та фосфорні добрива, малу кількість азоту, біостимулятори та гумат калію для покращення якості ґрунту. Гумат калію дає більш високі смакові якості плодів. Для порівняння: витрати добрив та ЗЗР на кавуні у нас значно більші.
— Яка ринкова ситуація з обліпихою сьогодні, чи продумали ви вже шляхи збуту майбутнього врожаю?
— Більш предметно ми будемо цим займатися на початку наступного року, вестимемо перемовини з виробниками чаїв, з іншими переробниками, вже розуміючи обсяги майбутнього урожаю. Зараз на українському ринку є кілька виробників чаїв та компанії, які купляють обліпиху для перероблення у косметології. При цьому основний ринок для української обліпихи — експортний. Там основні напрями: фармацевтика, косметологія. Географічно це країни Євросоюзу. Нам на першому етапі буде складно укладати прямі контракти, тому в перші роки збуту, на жаль, працюватимемо через посередників, які професійно займаються реалізацією ягід. Якщо ти бажаєш працювати напряму з європейським переробником, ти повинен мати досвід не першого урожаю.
— Які труднощі ви мали у догляді за садом з початку війни в Україні?
— Наше господарство на початку війни опинилося під окупацією. Господарство розташовано неподалік Демидова, де був підірваний міст, завдяки чому рашисти не змогли дійти до Києва. Це призвело до того, що ми не мали можливості обрізати рослини в оптимальний час, як планували, та розкидати кальцієво-магнієве добриво по мерзлоталому ґрунту, постачання якого очікували 25 лютого 2022 року. Врешті робили обрізування рослин, але вже наприкінці березня, коли «орки» вийшли з нашої території. Це було ризиковане рішення, але ми це зробили, і воно дало свій результат. У нас були побоювання, що «орки» зруйнували систему поливу, але, на щастя, трубки та насадження майже не зазнали пошкоджень. Правда, розграбували деякі дорогі пристрої, але це не так критично, вже замінили та працюємо. У нас більше постраждав традиційний бізнес. Частково загарбники знищили або угнали сільгосптехніку, хоча деякі трактори наші працівники поховали на своїх городах. Ми не змогли вивезти зерно на продаж, частково втратили склад із зерном через прильоти та крадіжку. Запаси жита змогли роздати місцевим жителям, адже ситуація була патова, в селах протягом окупації не було світла, люди не могли придбати їжу, вручну на кавомолках мололи жито, щоб була мука.