Низька ціна яблук врожаю 2018 року не лише зменшила заробітки українських садівників, а й відкрила їм шлях до торгівлі з Арабським світом
Буковина славна своїм садівництвом віддавна, ще з часів Австро-Угорщини. За успішним бізнесом завжди стоїть конкретна людина, яка, аби правильно його орієнтувати, має бути також і провидцем. На садівничій Буковині так було колись, і так є зараз, що підтверджують численні історії успіху, опубліковані в журналі. Розмір буковинських господарств невеликий, садівнича спільнота численна й згуртована, й завдяки цьому їй вдається вдало відповідати на виклики сьогодення. Наш співрозмовник — представник цієї спільноти, Віктор Тодосійчук, садівник і підприємець з села Недобоївці Хотинського району Чернівецької області. Темою розмови буде ринок яблука і тенденції його розвитку.
— Пане Вікторе, цього сезону ціна яблука є надзвичайно низькою. Що, окрім високого урожаю, на це вплинуло?
— Для садівників 2018 рік був складний. Без заробітку залишилися усі, включно із виробниками кісточкових і ягід. Яблуку дуже зашкодило те, що на початку сезону, коли почався збір сортів пізньої літньої групи і запрацювали переробні заводи, за технічну сировину платили більше, ніж у розпал зборів. Ціна на сокове яблуко стартувала з 1,5 грн/кг, подекуди — 1,8 грн/кг, і дуже швидко сповзла униз до 0,5 грн/кг. Якби було навпаки, і почавши з 0,5, ціна поступово зросла до 1,5−1,8 грн/кг, колапсу вдалося б уникнути. Навіть попри те, що 1,5 грн/кг не покривали собівартість, за поступового зростання ціни динаміка ринку була б іншою, велися б закупівля, закладання на зберігання та перепродаж плодів. Спад ціни на піку збирання зупинив усю торгівлю, й ринок оживився аж наприкінці січня, коли ціна технічного яблука перетнула межу 1,5 й сягнула 1,5−2 грн/кг.
Як формується ціна. На внутрішньому ринку ціна десертного яблука — це дві ціни яблука технічного. Нинішня ціна переробки 1,5−2 грн/кг, гуртова ціна, яку отримують за десертне яблуко господарства, — 3−4 грн/кг. А за межі України яблуко завжди продається за три ціни. Якщо технічне коштує 2 грн, то десертне на експорт — як 3 ціни технічного, тобто 6 грн/кг. Вищої математики тут не треба — проста арифметика. Але ця тенденція тягнеться до середини лютого. Після цього, найпізніше — 1 березня, переробні заводи закриваються, бо яблуко м’якне і вже не годиться для виготовлення концентрату. Заводи на внутрішній ринок не впливають, і ціна може і зростати унаслідок катастрофічного «голодування» ринку, коли яблуко вивозиться за межі України, і падати, якщо яблуко за межі України у цей період не вивозимо.
— Як садівнича спільнота реагувала на перипетії з ціною яблука?
— З початку 2000-х я відвідав дуже багато садівничих семінарів у Європі. І не раз чув, як садівників налаштовували на те, що вони не зароблятимуть гроші щороку, і раз на чотири роки сад доведеться просто утримувати. Ця теза панувала в умах, та останнім часом тенденція змінилася. 2017 року не було урожаю, і всі сиділи без заробітків, а в 2018 році сталося перенавантаження врожаєм, і люди вже другий сезон поспіль також нічого не заробили. Питання щодо сезону-2019: як він складеться для тих, хто залишив у саду незібрані яблука? Чи вродять виснажені дерева? Якими будуть плоди?
Але проблема залишеного урожаю нас не стосується. Ми, хоч і живемо бідніше від Польщі, урожай зібрали. Я рідко де бачив у нас незібрані сади. Там, де залишили урожай, або бракувало тари (контейнерів), або у госпо дарствах усе було пристосоване лише до продажів із саду, а покупців цього року не було.
У Польщі й Угорщині урожай не збирали у старих садах: плоди були придатними лише на переробку, а ціна на них низькою, це можна зрозуміти. Та врожай лишили й у молодих садах — багато хто чекав на дотації. Коли я побачив так залишений Айдаред — не здивувався, але квартали Голдена шокували: садівники рахували гроші, але не рахували, що буде із садом, у якого незняті плоди виснажили деревину.
Українці збирали врожай, бо… звикли збирати. За увесь період сучасного садівництва у нас перевиробництво сталося вперше. Завдяки попиту із сусідньої держави ми завжди мали збут, усі знали, що взимку продадуть яблуко — і дрібне, і середнє, і велике. Зараз, коли почнуть підводити баланс й рахувати, хто прибутки, хто збитки, а хто нулі, вже зроблять висновки на майбутнє — чи треба було ті яблука збирати, чи ні. Якщо подібне у природі повториться, наші садівники уже рахуватимуть гроші. Важлива деталь. На початку зборів-2018 люди надіялися, що переробка буде дорогою. Восени 2017-го яблука на сік продавали по 6,50 грн/кг і вивергали їх із самоскида, а восени 2018-го пропозицію продати по 6,5 грн/кг десертне й фасоване у якісну тару яблуко сприймали як знущання — усі чекали на вищу ціну. Садівників живила ейфорія 2017 року. Той же, хто мав більше досвіду, казав: краще щороку продавати яблука по 3 грн/кг, ніж одного року отримати за них аж 7.
— Це переробники винні, що у сезоні-2018 настав колапс, й за яблуко платили так мало?
— Ні. Винен клімат. 2017 року територію від Уралу до Альп охопило потепління, й у садівничих регіонах у яблуні визріла деревина, а зима-2017/18 була сприятливою для квіткових бруньок, і вони не перетворилися в ростові. Навесні 2018 року квіткові бруньки мали удосталь поживних речовин, протягом сезону садам вистачало опадів, температурні умови теж були сприятливими. Унаслідок цього максимальний урожай отримали росіяни, білоруси, українці, угорці, поляки тощо — усі по цей бік Альп. Коли почався збір яблук врожаю-2018, наші садівники чекали доброї ціни. Ціну формує переробник. У 2017 році приморозки пошкодили сади, яблук було мало, і він сформував її надто високою, а у 2018-му, коли природа дала надлишок плодів, — низькою. За рахунок надлишку ми отримали сільськогосподарську кризу, яка потягне за собою чимало проблем, зокрема й промисловий спад. Якби у сезоні-2018 на сокові яблука було сформовано ціну з мінімальною маржею, або хоча б таку, що покриває собівартість вирощування, кризи вдалося б уникнути. У цьому питанні садівники й виробники ягід мають виступати консолідовано й продавати плоди переробникам за ціною не нижче від собівартості. Цієї осені власники переробних підприємств на запитання: «Чому така низька ціна закупівлі яблук?» відповідали: «Навіщо платити 2,5 грн/кг, якщо до нас стоїть черга, аби здати яблука по 80 копійок?»
Закупівля сільськогосподарської сировини за цінами, що не нижчі собівартості, має бути закладена на законодавчому рівні, і не лише в нас, а й у сусідніх країнах. Бо якщо лише одна Україна прийме такі норми, то за рахунок корупції у нашій переробці опиняться плоди з інших країн. Тому українське, польське, угорське, австрійське, німецьке законодавства мають бути в цьому питанні узгоджені. Є кризи, які на ринку створюються штучно, є — які природно. У природні кризи держава має втручатися у першу чергу. Агропромисловий комплекс, який знаходиться у кризі, має обслуговуватися державним регулятором.
Надлишок продукції на ринку породжує кризу, але й одночасно відкриває нові ринки збуту. Раніше ми в Арабський світ нічого не продавали. Це сталося саме цього року. Скажіть, чи продавав раніше хтось яблука в Арабські Емірати? У Грецію, Македонію? А в Ірак чи Ліван? Ви багато чули, щоб 3.5 років тому велася торгівля у той бік? Ні. Зараз ми з цією частиною світу успішно торгуємо.
— Наскільки інтенсивним є експорт яблук нині?
— Ми завжди залежали від сусідніх держав, до яких продукцію можна було експортувати не надто переймаючись якістю (Росія та інші — ред.). Нині маємо низку бар’єрів, й розповсюдити вироблене у старий спосіб не виходить. Але завдяки Китаю, у якого весняні приморозки 2018 року знищили чверть урожаю, та Арабському світу — 22 країнам, що розташовані у Північній Африці й на Близькому Сході, де відсутні суворі європейські вимоги сертифікації й цінується смак та загальна якість продукції, Україна сьогодні стихійно, лише за рахунок низької ціни, знайшла ринки збуту!
До нас приїхали купувати яблуко іракці, греки та македонці, хто напряму, хто через посередника, й вивезли наше яблуко в Арабський світ. І хоча той світ знає яблука лише за кольорами — зелене, жовте та червоне, відповідно Грені Сміт, Голден Делішес, Ред Чіф та Гала, і вирощуваних у нас сортів не розуміє, після українського яблука він не хоче купувати китайське, американське і польське. Низька ціна на врожай 2018 року, що сформувалася у нас, відкрила нам ринки Арабського світу. І ми цей шанс не повинні втрачати.
Сорти, за які арабські покупці готові платити, в Україні нині є найдорожчими. Та їх обсяги малі, й покупці, не набираючи потрібного, потихеньку починають брати нові сорти. На арабський ринок вже пішло яблуко сорту Флоріна, це поширений в Україні старий французький сорт. У кого Флоріна забарвлена в червоне — потихеньку її продає. Утім, червоні яблука теж майже закінчилися. І завдяки тому, що ми в цьому сезоні маємо низьку ціну, арабські покупці незабаром почнуть відбирати якісні, але не інтенсивно забарвлені яблука. Якщо здійснено 4−5 поставок, наприкінці сезону купцям нелегко знайти нового постачальника, й вони добиратимуть те, що є в господарствах.
У сусідню Польщу ці покупці не поїдуть із двох причин. Перша — транспортування із Польщі коштуватиме дорожче, додадуться й витрати на митницю. Навіть якщо придбати там яблуко дешевше, транспорт з’їсть економію. Друга — смак українських яблук. Смаком із Польщею ми можемо конкурувати.
— Якими є вимоги Арабського світу до якості яблук?
— Ідеальний калібр яблук, що можуть туди поставлятися — 6,5-7,8 мм. На ті ринки є два шляхи — морський і сухопутний. Сухопутний триває мінімально 10, максимально — 20 діб. Виїздити має лише яблуко з належною щільністю м’якушу. Сьогодні сухопутним шляхом відправляється яблуко із щільністю 5,5 кг/см2.
Якщо відправляти яблуко морем, то потрібна щільність 7 кг/см2. Морем контейнер іде місяць, ще місяць яблука повинні витримати в реалізації, разом 2 місяці. Найоптимальніший шлях — суходолом. Він триває менше, є дешевшим, для відправки морем яблука пакують у бушелі, а суходолом вони їдуть у бюджетному ящику з дерев’яного шпону або якісного картону.
Якщо у регіоні заявлена велика маса яблук, покупці приїздять туди особисто. Але пам’ятаймо: в Арабському світі за дрібну крадіжку відрубують пальця. Уявімо, що станеться з арабським купцем, якщо він підведе замовника, й привезе погані яблука… До цих ринків потрібно поставитися з самою найбільшою відповідальністю, щоб поставлене туди було якісним.
— Зараз багато говорять про те, що старі клони Гали, у яких плоди не надто інтенсивного червоного кольору, не мають перспективи на ринку. Чи слід корчувати такі сади і на 100% площі садити червону Галу?
— Ні. Старі клони також придатні для продажу. Гали із врожаю-2018 на нашому ринку не вистачило навіть до 1 січня, бо саме її вивозили з України. У Арабському світі Гала признається, це єдиний сорт, який може бути незабарвленим і його там куплять. Минулого року українська Гала пішла в Арабські Емірати — на світовому ринку цей сорт був у дефіциті. Саме минулого року і з яблук сорту Гала ми почали епоху торгівлі з Арабським світом. Нинішня низька ціна цю торгівлю стрімко розширила.
Що ж до сортів — то в одному саду сорти не повинні бути одного забарвлення. Бо бувають роки, коли їдять зелене яблуко, є роки, коли їдять червоне, а є — коли жовте, бо сорт Голден Делішес є замінником груші, коли її не вистачає. У саду між сортами має бути пропорція: 20% — зелені, 30% — жовті та 50% — червоні, й Галу там можна поєднувати з іншими червоними сортами.
— Що нам слід очікувати у сезоні-2019? До чого і як слід готуватися за кілька років?
— Там, де садівники не матимуть фінансової можливості доглянути свій сад, або матимуть, але опустять руки через те що попередній врожай не дав їм заробітків, яблука з врожаю-2019 будуть неякісними. Такі господарства вийдуть з ринку десертних плодів і стануть потенційними клієнтами переробки. Ймовірно, що 2019 року переробка ціну не підвищуватиме — неякісного яблука буде багато: сам урожай буде меншим, але у ньому зросте частка неякісних плодів. Садівники, які матимуть якісне яблуко, матимуть шанс заробити. Утім, як і завжди, все залежатиме від погоди.
Щодо пріоритетів. Купці з Арабського світу нині платять за наше яблуко 5 грн/кг і вище. Це стимулює нашу економіку, нам слід цінувати цього покупця і давати йому продукцію, якої він потребує. Також слід активно запроваджувати українські яблука на арабських ринках. Наприклад, безкоштовно давати якусь частину продукції, яка є смачною — нехай люди пробують і вчаться їсти українські яблука. У майбутньому це допоможе з продажами.
Те, що ми втратили сусідні російські ринки, не означає, що ми не матимемо куди продати яблука. Та задовольняти норми й стандарти ЄС українські яблука поки що не можуть, й це не дає нам повноцінно торгувати з ЄС. Основною перешкодою є Польща. Якби 10 років тому ми починали свій садівничий шлях з італійських дорадників і консультантів — у нас би сформувався італійський тип садівництва, і ми б сьогодні окупували своїм яблуком увесь Арабський світ. А так ми дивилися на сусідів-поляків, скопіювали їхнє садівництво, а копія завжди гірша від оригіналу — саме тому ми не можемо із ними конкурувати. Польське садівництво свого часу було скопійоване з голландського: у 1980-х роках у Польщі вимерзла значна кількість насаджень і їх замінили садами голландського типу. Голландія вже перестала бути гравцем на ринку яблук, її звідти витіснили самі поляки. Але вибір сортів у польських садах яблуні ще й досі продиктований голландськими традиціями садівництва.
Італійці ж за своєю природою, територіально й смаками у споживанні яблук близькі до Арабського світу. Сорти яблук, які вирощують в Італії, та саджанці, які там виробляють, найкраще підходять для торгівлі яблуком з Арабським світом. Тому нашому садівництву слід орієнтуватися саме на італійське.
Але найголовніше наше завдання — забезпечити найліпшу якість і знизити собівартість продукції. І не забувати, що тільки загальними зусиллями можна чогось досягти.
Розмовляла Леся Каделя
журнал “Садівництво по-українськи”, лютий 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».