Не чекати манни небесної

 У господарстві «Маїсс», попри економічні труднощі, і далі розбудовують молочну ферму.  

Біда одна не ходить — кажуть у народі. Цей вислів актуальний і до нашої дійсності: війна спричинила чималі економічні проблеми, які тепер позначаються й на тваринницькій галузі. Так, теперішнє зниження закупівельної ціни на молоко багато підприємств підвело до межі рентабельності. Утім, у ФГ «Маїсс» до нової кризи ставляться філософськи — й не таке переживали! Як господарство долає виробничі труднощі, розповів заступник директора з тваринництва Сергій Нетяга. 

— Пане Сергію, нині для тваринників вкотре настали складні часи — впали ціни на молочну сировину. Чимало виробників молока сприймають це як катастрофу, кажуть і про цінову змову деяких гравців ринку. Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на ринку молока? 

— Не бачу катастрофи в тому, що ціна на молоко знизилася на п’ятдесят копійок. Я вважаю, що з такою ціною ми можемо говорити якщо не про прибуток, то про рентабельність, трохи вищу за нульову. Падіння ціни — сезонне явище, на яке нашарувалися світові процеси, зокрема падіння цін на молоко у Європі, блокування експорту й транзиту молокопродукції до Європи, війна в Україні та пов’язані з нею падіння попиту на молочні продукти тощо. Адже купівельна спроможність населення знизилася, а в супермаркетах ціна на молочну продукцію не падає. Ми не можемо не це вплинути. Краще не буде. І варіантів у нас немає — худобу ж вирізати не будеш… 

Звісно, хочеться кращої ціни, але всі розуміють, яка ситуація в державі, що ціни ніхто не може регулювати… Окрім молокозаводів. Їхній вплив на галузь дуже великий. Натомість наша сировина — це не зерно, яке може лежати пів року на елеваторі й чекати вигіднішої ціни. Ми мусимо її щодня реалізувати. 

Молокозаводи ж завжди у виграші, вони навіть ніколи не беруть кредитів. Це одна з небагатьох переробних галузей, яку кредитує виробник сировини: молокозавод бере в нас молоко, переробляє його, віддає продукцію на реалізацію, отримує кошти й розраховується з нами. Жоден молокозавод не розраховується наперед за сировину. Тому кожен із них має борг перед молочними фермами, яким користується певний період. Така галузь. 

Тому відповідь на ваше запитання: аби не нижче. Були часи набагато скрутніші. Натомість ми сьогодні на нашому підприємстві не зменшили білкову групу в кормах, не зменшили зарплату працівникам. 

— Ви сказали, молокозаводи ніколи не беруть кредитів, а ваше господарство бере? 

— Постійно. Ми постійно будуємо нові приміщення, ми розвиваємося. 2011 року починали з 90 голів худоби, нині маємо 5500, з яких 1800 дійних корів. Будуємося й цього року і розраховуємо, що кредит погасимо. Важко, але іншого виходу немає. Ми не можемо не будуватися, бо маємо тисячу нетелей, яких треба десь утримувати. 

До речі, щодо нетелей цікава тенденція: наше господарство має статус племзаводу з розведення голштинської породи ВРХ. Раніше, коли держава частково відшкодовувала вартість закуплених племінних тварин для подальшого відтворення, нетелей у нас багато купували. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, ці відшкодування уряд скасував. Тепер племінні тварини нікому не потрібні. А ми не можемо їх реалізувати ні в Україні, ні за кордон за безцінь. Але тварин треба десь утримувати, вони теляться, їх треба доїти.  

От ми й змушені будуватися. Будуємо якісно, але з мінімальними витратами, власними силами. 

Повертаючись до першого питання щодо зниження цін на молоко, скажу так: з кожного літра молока надприбутків ми не отримуємо, але внаслідок більшої продуктивності його собівартість знижується. Нині доїмо по 41 л на дійну корову. 

Від початку нашої діяльності у 2011 році ми працюємо з породою голштин, яка є найбільш розповсюдженою молочною породою у світі. 50% цього успіху — генетика. Запліднюємо телиць канадською сексованою спермою, яку нам постачає компанія «Сімекс Альянс». 90% новонароджених телят — телички. Компанія дуже відповідальна: коли розпочалася війна, її працівники чи не одні-єдині в Україні, хто доставляв сперму без перебоїв. А треба взяти до уваги, що вантаж небезпечний, адже сперму перевозять в азоті. Вони першими розробили маршрут до України: літаком із Канади, потім наземним транспортом через Німеччину. Возили й тепер возять навіть в небезпечні точки, наприклад, до Куп’янська, що на Харківщині, ризикуючи життям. На початку повномасштабного вторгнення роздали в господарства на тимчасово окупованих територіях понад 10 тис. спермодоз. Одне слово, молодці. 

Взагалі одним зі способів зменшити витрати на вирощування ремонтного молодняку є раннє отелення телиць. От у Європі можуть дозволити собі осіменяти телицю у 22 місяці, ми ж не можемо собі цього дозволити. Максимум у 13 місяців, щоб швидше її повернути в стадо й отримувати від неї прибуток. Адже нас не дотує держава, як європейські ферми. 

— Вищу вартість отримують не лише за кількість, а й якість молока. Як працюєте над поліпшенням цього показника? 

— Дуже велику роль для отримання якісного молока відіграє доїльне обладнання. У нас доїльна установка типу ялинка 3.2.10. Milkline з роздільною системою доїння Р4С з почетвертинним контролем молока. Саме вона дає змогу контролювати якість молока: якщо є підозра на збільшення соматичних клітин у молоці, комп’ютер це фіксує, і ми вживаємо відповідних заходів. Раніше виявляли мастити вже на клінічній стадії, натомість система Р4С дає змогу виявити ознаки цієї хвороби на початковій стадії розвитку, коли ще немає запалення. Відповідно, тепер ми значно менше застосовуємо антибіотиків для лікування хвороби. Тобто ми не лише поліпшили здоров’я наших корів, а й економимо значні кошти на закупівлю ліків. Загалом після встановлення цього доїльного обладнання кількість соматичних клітин у молоці зменшилася в рази. 

Пульсація апарату на кожній дійці зупиняється, коли закінчується молоковіддача, тож навіть короткочасне «сухе» доїння неможливе. Загалом наша доїльна установка — це найкращі умови для доїння корів і роботи персоналу. 

— Відомо, що на кількість і якість надоїв окрім генетики й обладнання впливають корми. Які особливості раціону ваших корів? 

— Особливість одна — корову не надуриш. Я дуже не люблю, коли намагаються замінити якісні білкові корми якимось сміттям, вибачте на слові. Але, якщо хочеш від корови максимальної продуктивності, її треба добре годувати. Якщо в раціоні передбачено соя та соняшник, то це мають бути соя та соняшник. 

Ще одна особливість: я полюбляю, щоб у раціоні було багато інгредієнтів. Ми так і не знаємо, як впливає будь-який корм на організм тварини, адже організм тварини індивідуальний. Але якщо корова отримує з кормом різні макро- та мікроелементи, тоді це дає результат. 

Кількість і якість надоїв залежить від кількості та якості з’їденого корму. Щоб змусити корову більше їсти, важлива кожна деталь: режим годівлі, вологість корму, довжина нарізки соломи й сіна тощо. Ми все це контролюємо. Окрім того, додаємо до кормів деякі складові, що спонукають тварину поїдати більше корму. 

Маємо власну сировинну базу, відтак грубі корми й зернові маємо власні, закуповуємо тільки білкову групу. Маємо сучасну техніку, яка допомагає нам готувати якісний корм. Зокрема, власний комбікормовий завод потужністю 28 т виробництва ПРАТ «Хорольський механічний завод». Відтак ми можемо контролювати заготівлю та виробництво кормів, що здешевлює виробництво молока. 

Випоювати телят віком до 14 діб нам допомагає роботизована система Foerster, запрограмована на індивідуальну годівлю найменших телят. В Україні така індивідуальна система є тільки в нас — зазвичай установлюють групові автомати й то лише для телят віком 14–60 діб, коли ті вже міцно стоять на ногах, можуть підійти до соски, конкурувати з іншими телятами. Адже там одна соска на 32–40 телят. А до цього віку телят повинні поїти люди, тож, установивши систему, ми нівелювали людський чинник. 

Але скажу з власного досвіду: повністю людину технікою не заміниш. Тому, попри економічні труднощі, ми людей не скорочуємо. Якщо до людей ставитися з повагою, платити їм добру зарплату, вони не нехтують своїми обов’язками. 

— Ви маєте сучасне обладнання для догляду за тваринами, якісні умови утримання та годівлю, відповідальний персонал. І все ж таки, яка хвороба найбільше дошкуляє вашому стаду? Як справляєтеся з проблемою? 

— Хвороби треба не лікувати, а профілактувати. Я дотримуюся такого принципу. Якщо ти починаєш лікувати хворобу, що поширилася на все поголів’я, то вже пізно це робити. 

Найбільша проблема все ж таки мастити. Найефективніший спосіб їм запобігти — лабораторія. Відправляєш зразок у лабораторію для визначення збудника хвороби, визначаєш його чутливість до певних лікарських засобів і працюєш якісним препаратом. Плюс підстилка, дезінфекція і матимеш не більше як 1% маститу. 

Знаю, що іншим фермам чимало клопоту завдає кульгавість корів, адже хвороби ратиць входять до трійки проблем зі здоров’ям дійних корів, що спричиняють господарствам найбільших збитків. Але в нас із цим проблем немає. Маємо станок для розчищення ратиць, працюємо з твариною цілий рік. Якщо тваринами не опікуватися, розраховуючи тільки на бригаду, яка приїздить раз на рік, то будуть проблеми. Якщо в тебе є фахівці, то на 5,5 тис. поголів’я буде сім кульгавих голів. 

Взагалі тут багато нюансів. Тварин у нас утримують безприв’язно, в боксах, на солом’яній підстилці, на матах. Якщо тварина лежить, то вона ноги підсушує. Скрепери часто видаляють гній із приміщень. До речі, тепер ставимо біоферментатори, копаємо, бетонуємо лагуни — на всі приміщення. На поля будемо вивозити гній бочками. 

— Які умови створюєте тваринам, щоб пережити літню спеку? 

— Відомо, що на здоров’я поголів’я впливає мікроклімат у приміщенні. Якщо температура підвищується за 25 градусів і ще й вологість повітря підвищується — тепловий стрес корові гарантовано. Ми встановили систему вентиляції Gigola&Riccardi. Тепер, навіть коли зовні температура досягає критичного рівня, в приміщенні ферми вентилятори створюють відчуття приємного легкого бризу. 

Окрім того, щоб захистити корів від негативної дії теплового стресу застосовуємо буферні речовини для рубця, що мають велику буферну здатність. Також використовуємо охолоджений водень перед доїнням у накопичувачі зі швидким висушуванням тварин. 

— Планувати подальшу роботу в цей складний для країни й тваринницької галузі період складно. І все ж таки, які виробничі плани маєте, хоча б короткострокові? 

— Справді, нині ніхто не планує. Так, ми будуємося. А який маємо вибір? Сидіти й чекати перемоги? Треба працювати, треба людям дати роботу, треба платити податки. За період моєї роботи завжди була криза: 2008 рік — банківська криза, 2014-й — війна, далі два роки Covid, тепер півтора року повномасштабна війна. Щоразу сидіти й чекати? Нині маємо певний кадровий голод, людей мобілізували, частина пішла добровольцями на фронт. А тварин треба годувати, доглядати за ними. 

Одразу після початку воєнних дій була велика криза — надої знизилися до половини, бо вивели з раціону білкові корми, молоко нікуди було здавати. Ми знайшли зерно соняшнику, але ніде було його переробляти — знайшли аж за 300 км підприємство, яке зерно переробляє на шрот. А тут солярки немає, як возити? Але знайшли вихід. А згодом відновилися молокозаводи. Все потроху налагодилося. А просто сидіти й чекати манни з неба — з цього нічого не вийде.  

ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ  

Валентин Сурмач, заступник голови правління ПрАТ «ХМЗ», начальник технічного відділу  

— 2021 року команда фахівців Хорольського механічного заводу зіткнулася з нестандартним завданням й успішно справилося з ним: для ФГ «Маїсс» у новозбудованому приміщенні спроєктовано, поставлено й змонтовано лінію для приготування комбікормів для ВРХ продуктивністю до 4 т/год з можливістю майбутньої модернізації до 7–8 т/год. Під час монтажу лінії було частково використано наявне обладнання — два вертикальні змішувачі. 

Основне обладнання лінії: завальна яма, транспортне обладнання, відділ подрібнення компонентів і розподілювач на два змішувачі. 

Керування лінією здійснюється через шафи керування виробництва Хорольського механічного заводу. На сьогодні дозування компонентів у лінії проводиться в ручному режимі з візуальним контролем. 

Після завершення війни заплановано встановлення автоматизованої лінії для приготування комбікормів продуктивністю 7–8 т/год — для підвищення ефективності роботи ФГ «Маїсс». 

Фахівці Хорольського механічного заводу завжди готові до розв’язання будь-яких завдань для максимального задоволення потреб споживачів.